Про Brexit в двох словах можна сказати так: одні британці (загалом старші люди, часто — пролетаріат без вищої освіти) хочуть довести всім іншим, що Великобританія — «перший світ» на відміну від «якоїсь там» Європи.
Подальші парламентські слухання і процедури можуть певним чином змінити хід подій, однак стало зрозуміло: популісти спробували похитнути один зі стовпів старого світу, і в них вийшло. Таке важливе питання, як вихід з ЄС, ініціює широку дискусію всередині британського парламенту та поза його стінами по обидва береги Ла-Маншу. На відміну від України, де кожен президент вважає за справу честі ламати конституцію «через коліно», джерелом влади у Великобританії дійсно є народ. Рішення народу на загальнонаціональному референдумі буде розглянуте парламентом і подане на підпис королеві. Щоправда, королева може і не підписати подання. Останнього разу це сталося у 1708 році.
Туманний альбіон може розірвати на британський прапор: Шотландія та Північна Ірландія, які більшістю голосували проти виходу з ЄС, бажатимуть відокремитися від загальнонаціонального рішення та лишитися в Європі, і заклики до цього вже лунають на міністерському рівні.
Роз'єднання та будівництво нових кордонів в зрілому «старому світі» означає порушення бізнес-зв'язків та погіршеня комунікації. На державу, громадяни якої призвичаїлися до відсутності препон по всьому світу, вперше чекають обмеження. Тільки в пострадянських країнах людей не дивує двократна, а інколи і трикратна девальвація раз на декілька років. Британців же, звиклих до стабільності, падіння курсу фунта на 10% за день змушує панікувати.
В світі хаосу та розбрату нам непогано було б вчитися фокусуватися на власних проблемах. Україна для світу і так вже давно відійшла на десятий план, а тепер зовсім потоне в дискусії про брекзіт, океані біржових курсів та проблем з біженцями. Путін починає хижо потирати руки, а його європейські партнери за слушної нагоди будуть намагатися розхитати сутиацію. Прикладом може слугувати Лє Пен, що вже закликає до проведення схожих референдумів в інших регіонах Європи. Це дасть змогу Росії непомітно для всіх пожвавити бойові дії на Донбасі та зробить ще більш вигідною подальшу дестабілізацію в політичному полі. Після зростання цін на електроенергію та двократного підвищення тарифів на опалення, Україною впевнено поїдуть вершники апокаліпсису — популісти-опозиціонери, що не вилазять з «телевізора». За їхніми спинами будуть стояти всі і без того вщент збіднілі пенсіонери країни. Чи втримає владу президент? Подивимося восени.