Насправді, моду на популізм (я би сказав, ортодоксальний популізм) започаткувала саме нинішня влада. Згадаймо хоча би перші обіцянки Президента Порошенка.
Без віз у 2015-му: «Ми завершили перший етап безвізового діалогу з ЄС і дуже швидко зможемо завершити другий, щоб вже з січня 2015 року українці мали можливість подорожувати без віз» (інавгураційна промова 7 червня 2014 року).
«АТО триватиме години»: «Антитерористична операція не може і не буде тривати два-три місяці. Вона повинна і буде тривати години» (після оголошення результатів екзит-полів у 2014 р.). «Я підпишу указ про припинення вогню строком на тиждень. Ті, хто протягом тижня не роззброяться, повинні бути знищені» (20 червня 2014 р.).
«Рішучі кроки»: «Відразу ж після виборів, я про це ніколи не говорив і не хотів говорити до виборів, але вам скажу: у нас буде чотири роки без виборів, без популізму, коли, нарешті, ми зможемо продемонструвати рішучі кроки по розвитку нашої держави» (21 жовтня 2015 р.). Зокрема, він уточнив, що йдеться про рішучі кроки щодо боротьби з корупцією, реформування судової системи, завершення реформування прокуратури, серйозну роботу з відновлення економіки країни та залучення інвестицій.
«Бурштинова історія»: «Два тижні даю силовикам для ліквідації кришування на ділянках видобутку бурштину… Жодна ділянка не працює без міліцейської, без прокурорської та СБУ-шної криши та без криши на рівні районної адміністраці. Чудово координація. Лідером там є міліція. Миритися з цим я не збираюся. Під’їду без охорони на одну з трьох областей Житомирську, Рівненську або Волинську. і покажу, яким чином і хто кришує беззаконня» (3 липня 2015 р.).
… Ці та багато інших пафосних заяв досі не підтверджені жодними реальними діями.
У свою чергу, Арсеній Яценюк дещо модифікував концепцію владного обґрунтування «популізму»: всі, хто критикував його діяльність на посаді прем’єра – були не лише популістами, а й агентами Путіна.
Володимир Гройсман далі продовжує традиції єдиної команди при владі: всі, хто проти економічних та антинародних новацій уряду – вороги. Натомість, для прикладу, його заява про те, що «Україна через 10 років стане членом Євросоюзу» (13 червня 2016 р.) в той час, як більшість представників ЄС та Єврокомісії відкрито заявляють про те, що найближчі років 20-25 це питання не стоїть на порядку денному, нібито не популістична?..
Насправді, головна проблема полягає в тому, що жорстку критику влади з різних ідеологічних таборів породило домінування піару і шоу саме з боку влади. Тому подолання так званого «популізму» в українській політиці треба починати насамперед з подолання ортодоксального популізму в заявах представників влади.