Бджільництво є однією з традиційних і найбільш стародавніх галузей вітчизняного сільського господарства. Ще за часів Київської Русі мед був одним із головних товарів у тогочасній торгівлі та джерелом прибутку. Сьогодні українське бджільництво є тією сферою економічної діяльності, що забезпечує не лише зайнятість населення, але й дозволяє при наявності бажання, певних знань і вільного часу започаткувати власну справу в цьому виді агробізнесу. І чимало українців, особливо заможних, займаються бджільництвом, як то кажуть, для душі. Тому і не дивно, що в сьогоденні саме український мед є не лише популярним, а й ласим продуктом для багатьох країн світу. Вітчизняна продукція активно продається і за останнє десятиліття суттєво розширила географію збуту. У тому числі до Азербайджану, Бельгії, Угорщини та навіть Китаю, який є чи не найбільшим експортером меду у світі і флагманом виробництва цього продукту. А в цілому, за останнє десятиліття Україні вдалося збільшити обсяги експорту меду в країни Європейського Союзу в сім разів. Позитивна динаміка обумовлена, перш за все, попитом у світі на натуральні продукти, наданням квот на безмитну поставку з боку ЄС (з 5 тис. тонн до 8 тис. тонн) та вдале співвідношення ціни та якості українського меду.
Останні кілька років красномовно підтверджують, що одним із найперспективніших в сфері АПК України є саме ринок меду. І справа не лише в тому, що на частку нашої держави припадає близько 6% світового об'єму виробництва меду, а й в тому, що динаміка продажів на світові ринки феноменально зростає. Приміром приріст експорту меду в 2014 році проти 2013-го становив 68%. А в 2016 році був зафіксований ще один карколомний стрибок на 58% порівняно з попереднім роком. А в цьогоріч запит зовнішніх ринків на солодкий український продукт встановив черговий рекорд. За чотири місяці 2017 року Україна експортувала вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2016-го. Статистика свідчить, що в січні-квітні 2017 року наша країна продала за кордон майже 22 тисячі тонн меду. Це на 12 тисяч тонн більше, ніж було реалізовано за відповідні місяці попереднього року. Основними країнами-споживачами українського меду за перші чотири місяці 2017 року є США - 12,6 млн доларів (34% всього експорту меду), Німеччина - 8,5 млн доларів (23%) та Польща - 3,7 млн доларів (10% ). Причому на німецькому ринку хотілося зробити особливий акцент. Адже для ФРН раніше традиційно популярними були китайські постачальники. Однак останнім часом через низьку якість і довготривалий термін поставок німці все більше віддають перевагу високоякісній українській продукції. До списку лідерів-країн, у яких користується попитом український мед, також потрапили Бельгія, Франція, Іспанія, Італія, Туреччина, Угорщина та Болгарія. У загальній же картині експорту в лідерство Європи беззаперечне. Саме вона основний покупець. Приміром у 2016 році частка країн Старого Світу серед усіх імпортерів цього продукту становила близько 75%. Ще майже 20% припадало на США та Канаду і понад 5% - на країни Азії. При цьому майже зупинилися поставки українського меду до країн СНД. Хоча ще в 2011 році вони займали аж 37% експорту. А щоб підкреслити факт того, наскільки серйозно змінилася географія та акценти експорту українського меду, то хотілося б навести одне порівняння: у 2011 році Україна продавала цей дуже корисний продукт у 39 країн світу, а в 2016 році вже у 53 держави.
Загалом зміцнення відносин між Україною та країнами ЄС змушують вірити у те, що позитивні показники ще не досягнули межі і попереду на нас чекають нові рекорди. Тим паче попит на український мед лише росте і це відкриває перед українським бджолярам великі можливості. Крім того, валове виробництво меду в Україні демонструє стабільно високі цифри: в середньому, 70 тис. тонн щорічно. Звичайно, анексія Криму та війна на Сході вплинула на загальні показники (до 66,5 тис. тонн в 2014 році і 63,6 тис. тонн в 2015), але кардинально ситуацію це аж ніяк не змінило. Адже на зміну Донецькій області збільшили потужності з виробництва меду інші регіони України. Миколаївська, Житомирська, Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська та Кіровоградська області вони забезпечують виробництво 70% загального обсягу меду в рік. Найбільш динамічне зростання виробництва меду за останні 15 років спостерігається в Житомирській, Полтавській і Волинській областях, що пояснюється їх близькістю до ринків збуту з високою купівельною спроможністю споживачів цієї продукції (Житомирська і Полтавська області територіально досить близько розташовані з такими мегаполісами, як Київ та Харків, а Волинська — біля кордону з Польщею, яка є другим за обсягом імпортером вітчизняного меду після Німеччини у Європі). Майже вдвічі зросли обсяги виробництва в Тернопільській та Хмельницькій областях.
Щоправда, у бочці меду не без краплі дьогтю. Відкритим питанням залишається умови реалізації золотого нектару. Адже можна припустити, що певна доля нарощення поставок меду за кордон також є результатом девальвації гривні. Оскільки виробникам вигідніше продавати цей продукт за валюту, аніж на внутрішньому ринку. І на тлі зростання експорту виробництво меду всередині країни скорочується. В той же час, українських бджолярів не може не обурювати цінова політика. Адже закупівельна оптова ціна за кілограм меду в Європі значно вища, ніж вітчизняні пасічники продають експортерам. В першу чергу мова про те, що український мед високої якості імпортують як сировину, яку потім змішують і фасують. А за таких обставин виробники хотіли б самі мати можливість продавати свій продукт за кордон, і відтак заробляти в рази більше та вкладати гроші в модернізацію виробництва. До того ж не важко припустити, що саме створення в Україні нових виробничих комплексів з переробки меду може стати доцільним, перспективним та прибутковим вкладенням.
Звичайно, українцям в плані інвестицій є з кого брати приклад і в іншому руслі. Приміром, у багатьох країнах світу, які серйозно займаються бджільництвом, започаткована практика тісної співпраці пасічників із аграріями. В першу чергу мова про тих сільгоспвиробників, які займаються вирощування гречки, соняшнику, ріпаку чи баштану. Чимало агрономів платять пасічникам за запилення цвіту, чи допомагають з бджолами. Адже саме за рахунок запилення беззаперечно росте врожайність. В Україні роботу бджіл та пасічників ще не так цінують, але думки про це лунають – і це тішить. Україна входить в десятку найбільших світових експортерів меду. Проте не варто говорити, що український мед вже все завоював і легко тримає свої позиції на міжнародному ринку. Він продовжує активно боротися, перспективно конкурувати та завойовувати своє «місце під Сонцем» ледь не щодня. І інтеграція нашої країни на нові ринки, як мінімум, потребує безупинної адаптації цієї галузі до існуючих міжнародних умов торгівлі та стандартів. Тому для цього слід розвивати цю галузь в середині країни і на державному рівні. І не лише серед бджолярів-любителів, але й підприємців. Адже майбутнє українського ринку меду буде залежати також від того, наскільки успішним буде поєднання цих двох категорій. Тим більше варто констатувати, що такі потужні країни, як, приміром, Німеччини та Франції не спроможні повністю забезпечити потреби своїх споживачів медом. Тому ці країни та низка інших готові ставати в чергу за українським медом. А роль України влучно користатися наданим шансом та тішити світ унікальним продуктом і зміцнювати власну економіку.