На моє глибоке переконання, місцеві громади набагато більше зацікавлені в наданні якісної медичної послуги на місцевому рівні ніж чиновник в Києві. Саме тому фінансування цієї послуги має здійснюватись за принципом медичної субвенції місцевим бюджетам з розрахунку на одного жителя, виходячи зі специфіки проживання (гірські території, тощо). Плюс це відповідає стратегії децентралізації, коли більшість об'єднаних територіальних громад тому і об'єднувались, щоб отримати медичну субвенцію та значно підвищити якість цієї послуги ніж коли вона раніше надавалась централізовано.
Послуги щодо лікування на вторинному та третинному рівні (районні, обласні лікарні та спеціалізовані заклади) повинні оплачуватись страховою компанією, в якій застрахована людина. При цьому мінімальний пакет медичних послуг (їх фінансовий розмір) повинен гарантуватись державою, через механізм субвенції органам місцевого самоврядування, які повинні забезпечити страхування людей, які проживають на визначеній території.
Готую відповідні поправки і сподіваюсь що вони будуть підтримані профільним комітетом Верховної ради, в іншому випадку не готовий підтримати запропоновану нам медичну реформу.