Скоро новообрані депутати приймуть присягу і почнуть ходити на роботу. Перше, що вони відчують – це жахливі незручні крісла у парламентській залі.
У часи Радянського союзу будівля парламенту використовувалася лише двічі на рік. Тоді депутатів скопом привозили проголосувати одноголосно за всі питання. З самого початку зал ВР не планувався для повсякденної регулярної роботи. За 28 років незалежності ситуація не помінялася. На цих кріслах ні разу не змінювали обшивку. Такі сидіння не призначені для повноцінного робочого дня, вони жорсткі й некомфортні для спини.
Друге, що відчуває людина під куполом – це негативну енергію, яку вбирала у себе будівля впродовж кількох десятиліть, і постійний шум від розмов. І це не просто фон, він реально впливає.
З власного досвіду скажу, що найпершою проблемою для нових депутатів стане не брак компетентності, не ризики корупції, чи ще щось у цьому ключі. Почнуться реальні проблеми зі здоров’ям. Тому книга з психосоматики «Возлюби свою хворобу» точно не завадить на робочому столі.
А поки що розкажу про свій шлях хвороб.
У перший рік роботи під куполом у мене активізувалася алергія. Вона у мене була і до цього, але не настільки сильна. Я почав страждати на харчову алергію, отримав реакцію на цвітіння та на синтетичний одяг. Психосоматика трактує алергію як неприйняття або відторгнення чогось. Ситуацію вдалося вирівняти вживанням сильних антиалергенів та курсом спеціальних уколів.
Далі з’явилися проблеми із зором – він почав різко падати. Психосоматика пояснює, що проблеми із зором виникають через небажання бачити якісь неприйнятні речі, або щось таке з чим не погоджуюся. І на жаль це масова історія. Мій хороший товариш та колега по фракції переніс операцію на очах і теж скаржиться, що у будівлі ВР у нього раптово падає зір. Але як тільки він покидає її – все внормовується. Я же для лікування вживав вітаміни, виконував вправи для очей.
Згодом почалися проблеми з колінами.
Лікарі казали, що це через пласкостопість, але вона у мене була постійно, та болі чомусь розвинулися, коли я почав працювати у парламенті. Психосоматика тлумачить, що проблеми з ногами – це прояв небажання кудись йти.
Тому, щодо здоров’я, порада проста – пильнуйте його, займайтеся спортом, знайдіть час для спортзалу. Приділіть особливу увагу ногам і спині. З тим стресом, який незабаром на вас навалиться – по-іншому не витримаєте.
Інша фундаментальна проблема, яка виникне у кожного депутата й депутатки – це непорозуміння у сім’ї.
Я не знаю жодного політика, кому робота в парламенті поліпшила б стосунки з рідними.
Це відбувається не через те, що починаєш якось по-іншому ставитися до дружини, батьків чи дітей.
Просто робота депутата забирає весь час, енергію, фізично й морально виснажує.
Ви приїжджатимете додому настільки втомленими, що не зможете нормально поговорити з рідною вам людиною.
У кожної людини є якась кількість слів, яку вона має виговорити за весь день. Мій словниковий запас закінчувався вже після обіду. Тому ввечері не хотілося ні говорити, ні слухати.
Сім’я ж навпаки хоче, щоб тато погрався з дітьми, щоб чоловік поділився враженнями про день та вислухав дружину.
Тому над відносинами з сім’єю треба буде багато працювати. І ви будете змушені розставляти пріоритети.
Наведу свій приклад.
Коли у нас з дружиною ситуація опустилася до критичного рівня, ми вирішили присвячувати декілька годин на тиждень лише собі. Незалежно від будь-яких обставин кожен вечір четверга ми ходили разом до ресторану. І могли побути наодинці. Це в якийсь момент реально витягнуло наші стосунки та дуже допомогло.
Що стосується вихідних, то їх я намагаюся проводити з сім’єю та друзями. Це залізне правило. На вихідних не ходжу на ефіри, не проводжу робочі зустрічі. Це стосується всіх питань без виключень, в тому числі зустрічей з президентом. За всі ці роки було лише декілька виключень з цього правила.
З часом у парламенті у вас виникне багато викликів – ви і ваші колеги почнуть підкилимні війни, у вас виникатимуть конфлікти з Кабміном, Офісом президента. Але у цих конфліктах ви зможете заручитися підтримкою колег, або людей яким довіряєте.
У питаннях здоров’я і сімейних відносин – лише ви самі можете їх зберегти.
Я для себе виробив одне правило – амбіції і політична вага – це добре. Але за п’ять років все це можна розтратити. То хіба варто розмінювати це на своїх рідних і здоров’я? Вони ж залишатимуться зі мною, де б ви і ким я не був.