Довгі місяці обговорень. Тижні голосувань проти пустопорожнього поправочного спаму. Блокування багатьох важливих для країни законів. Істерія з парламентської трибуни. Все це – в минулому.
Ми здійснили одну з ключових передвиборчих обіцянок: в Україні скасовано мораторій на продаж угідь сільськогосподарського призначення. З 1 липня землю можна купити й продати офіційно.
Одразу ж звернуся до тих, кого такі реформи не влаштовують. Мораторій назад не повернеться – як би не старалися старі політики. Намагатися стримати земельну реформу – все одно, що зупиняти потяг, який мчить на повній швидкості.
Зараз чи не єдиний аргумент, що залишився в опонентів земельної реформи, звучить так: а чому про ринок землі не спитали народ?
Відповім як в Одесі, питанням на питання: а ви питали народ, коли запроваджували мораторій? Адже зараз ніхто не змушує українця торгувати землею. Не хочеш – не купуй або не продавай. А ось мораторій навпаки позбавляв права розпоряджатися своєю власністю усіх без винятку.
Окрім того, формування прозорого ринку землі було одним з пунктів програми і Володимира Зеленського, і партії «Слуга Народу».
Більше того, багато місцевих рад по всій країні зверталися до парламенту з вимогою якнайшвидше проголосувати законопроєкти, які завершали децентралізацію та передавали землю громадам за межами населених пунктів. До речі, за ці звернення голосували не тільки депутати від партії «Слуга Народу», але й представники інших політичних сил. Бо вимога передати землю громадам є позицією місцевого самоврядування, а не окремої політичної сили.
А ще наші противники якось забули, що 8 лютого 2008 року прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та її уряд внесли до парламенту проєкт закону «Про ринок земель». Він передбачав придбання землі юридичними особами, не мав обмежень для купівлі землі іноземцями та врегульовував земельні відносини без будь-якого референдуму.
Чому ж наші опоненти так активно «боронять українську землю від розпродажу»? Причому заради цього об’єднуються навіть непримиренні вороги з діаметрально протилежними поглядами.
Пояснення тут дуже просте. За 18 років мораторію у держави викрали близько 9 млн га земель сільськогосподарського призначення. Тобто міф про недоторканість державної землі роками нав’язували здебільшого ті, хто на цій землі добре заробляв.
Станом на початок 2019 року у Державному земельному кадастрі було зареєстровано менш ніж 20% від усіх державних земель. Як використовували понад 7,5 млн га, можна було лише здогадуватися. Хоча вгадати тут неважко: за приблизними підрахунками щороку Україна втрачає 1 млрд грн недоотриманих прибутків через корупцію у сфері оренди землі.
І раптом – от халепа – процедури стають прозорими! Встановлюється мінімальна ціна, нижче якої землю купити не можна – у середньому по країні це 27,5 тис. грн за гектар. Це запобіжник проти шахрайства, жертвами якого могли б стати власники паїв. Тобто тепер у бабусі неможливо буде видурити пай за кілька сотень гривень.
Або інше правило: розрахуватися за придбану землю можна тільки безготівково – ніякого «кешу»! До того ж покупець має надати документи на підтвердження законності походження коштів, за які купується земля.
А ще ми ухвалили закон про інфраструктуру геопросторових даних, який дозволяє мати повну і вичерпну інформацію про те, хто володіє землею та обробляє її. Ця інформація буде відкритою і доступною кожному бажаючому в режимі реального часу.
Чи не цим так стурбовані опоненти ринку землі?
Прозорий ринок землі спричинить такі зміни, які можна буде побачити неозброєним оком. Зокрема реформа захищає інтереси виробників, які на власній землі зможуть вирощувати культури з високою доданою вартістю. Раніше фермери побоювалися вирощувати такі культури на орендованих площах через високі ризики втратити свій врожай. Це – вихід на нові ринки, підвищення валютних надходжень, а отже – стабільність гривні.
Не треба думати, що відкриття ринку землі – це тільки про селян. Наша реформа створить тисячі робочих місць в інших сферах. Вже з’являються IT-стартапи, пов’язані із земельним ринком. На електронній платформі власники паїв зможуть виставити оголошення про продаж та отримувати пропозиції від потенційних покупців. А ті, за допомогою зручної системи фільтрів, будуть знаходити потрібні їм ділянки землі.
Треба врахувати, що у процесі продажу та купівлі землі задіяні багато спеціалістів: нотаріуси, банки, оцінювачі, орендарі з пріоритетним правом викупу. Тож онлайн-служба підтримки продавців та покупців буде необхідна: перевірити, чи всі документи для купівлі/продажу є у наявності, якою є попередня прогнозована вартість ділянки тощо.
Також це великі можливості інтеграції низки баз даних в одній електронній платформі. Наприклад, через систему супутникових знімків можна отримувати інформацію про метеорологічну історію кожної ділянки та про те, які культури на ній вирощували.
Наша команда в процесі дискусій з різними цільовими аудиторіями напрацювала такий варіант реформи, який сьогодні сприймає суспільство. Всі, хто хотів, щоб його почули, був почутий. А опоненти реформи у процесі обговорень ставали її прибічниками, як це сталося з Всеукраїнською аграрною радою.
Ніякої надмірної концентрації земель в одних руках, максимум 10 тис. га на одного власника. Чи допускати іноземців до ринку землі – українці вирішуватимуть на референдумі. А росіяни не зможуть купити українську землю за будь-яких умов. Також не продаватиметься земля у прикордонній 50-кілометровій зоні.
Законодавчу роботу проведено. Час припинити спекуляції і переходити до роботи на власній землі.