Форсаж 9 починається з флешбеку в минуле сім'ї Домініка Торетто (Він Дізель), де показують історію загибелі батька Дома, яку останній повідав ще в першій частині. В сьогоденні Торетто відійшов від справ і живе разом з родиною на фермі десь в глибинці. Зрозуміло, відставка виявляється надуманою - вже кілька хвилин з'являється стара команда і знову кличе Домініка на справу. Той відмовляється, але вже на наступний ранок приєднується до команди. В черговий раз шибайголовам за кермом потрібно здобути якийсь комп'ютерний пристрій, що може підпорядкувати собі оборонні системи всіх країн світу. Проблема в тому, що на горизонті з'являється ще й брат Домініка Джейкоб (Джон Сіна), який також полює за макгафіном.
Сюжет нового Форсажа банальний і страждає від кліше навіть в рамках самої франшизи – трюк зі шпигунськими гаджетами пророблявся вже не раз, так що свіжості чекати безглуздо. Інша справа, що поява брата Торетто могла б дійсно струснути Форсаж і додати в нього хоча б якоїсь глибини. Архетипічний сюжет про ворожнечу двох братів на кшталт Каїна та Авеля або Ромула і Рема, як не дивно, міг би відмінно спрацювати в загальному контексті франшизи, де так сильно люблять слово «сім'я». Але в дев'ятій стрічці цей ключовий момент ворожнечі братів реалізований досить незграбно, адже причина для неї виявляється сміховинно надуманою. Окрім цього, героя Сіни чогось вирішили зробити таким же нудним, як і Домініка Торетто. В результаті хімії або хоча б чогось на неї схожого на неї просто не трапляється – математична логіка, в якій мінус на мінус дає плюс, не працює. А попередні частини якраз і працювали на тлі того, що фантастично серйозному Дизелю протиставляли досить харизматичних антагоністів – будь то Шарліз Терон в ролі суперхакерки, Джейсон Стетхем в ролі месника-супершпигуна або Двейн Джонсон в ролі суперкопа-дуболома. Джон Сіна на їх фоні виглядає відверто ніяк, причому не до кінця зрозуміло – це Сіна погано грає, або його героя настільки бідно прописали.
Взагалі, успіх останніх частин був багато в чому зав'язаний на акторах другого плану, які чудова підживлювали ці стрічки, але в цей раз Скала і Стетхем поїхали до власного спін-оффу (Стетхеп всеж з'явиться в сцені після титрів); Шарліз Терон виступає в ролі подібній до Ганнібала Лектера в Мовчанні ягнят – більшість часу вона проводить в скляній камері – проте її в стрічці злочинно мало; Курт Рассел з'являється лише у вигляді аудіо і відеозаписів. Не рятує і воскресіння Хана у виконанні Сона Кана, більш того воно кидає тінь на сюжет попередніх частин. Більше, повернення з мертвих одного з головних героїв вже також використовувався у франшизі. Є тут і комічне камео інших героїв з Токійського Дрифта окрім Хана, але і вона існує лише для того, щоб порадувати фанатів. Звісно, не все так погано і в стрічці є чудовий вихід Гелен Міррен в короткому епізоді, проте і він не рятує становище речей.
Окрім гри з фансервісом, творці дев'ятої частини пускаються ще далі та починають іронізувати над всім, що відбувається в фільмі, максимально перетворюючи дію в пародію. В декількох сценах герой Тайріза Гібсона взагалі майже ламає четверту стіну. Все це вбиває прямолінійну і безглузду чарівність цих фільмів.
Загалом, новий Форсаж продовжує вектор розпочатий ще в п'ятій частині, а це – тотальна відмова від реалістичності, ефектні екшен-сцени, смішні (і не дуже) жарти й вже традиційна зміна різноманітних локацій. Цього разу дісталися навіть до космосу, але цей момент навряд чи можна назвати вдалим – по-перше, його встигли заспойлерити ще в трейлері, по-друге, екранізація давно придуманого глядачами жарту знову пахне не найкращим фансервісом і підморгуванням. У підсумку, дев'яту частину складно рекомендувати навіть фанатам серії, хоч іронічним, хоч щирим, а подивитися її варто, мабуть, тільки якщо ну дуже скучили за прямолінійними дуболомними блокбастерами за час практично повної відсутності їх у великому прокаті.