На жаль, у свідомості українця сформувалася чітка установка. Київ, Дніпро чи Одеса – це міста для життя. Міста з населенням менше 50 тисяч – привід для жартів про глуху провінцію.
Серед таких міст була Жмеринка. Герой книги «Золоте теля» Шура Балаганов включав її до п’ятірки «центрів світової цивілізації». Може, сотню років тому так і було, але в наші часи Жмеринська районна лікарня не знала про таке досягнення цивілізації, як апарат комп’ютерної томографії.
Зараз у Жмеринку прийшла програма Президента України «Велике будівництво». В лікарні було проведено капітальний ремонт, встановлено нове обладнання. В тому числі тут з’явився сучасний апарат КТ фірми Siemens.
Що це означає для мешканців невеликого містечка? Як мінімум те, що для дослідження організму більше не треба їхати до Вінниці чи Києва.
Але для жмеринчан це дещо більше. Адже «Велике будівництво» фактично допомогло Жмеринці зробити великий крок до подолання того самого «стереотипу провінційної відсталості», який все ще, на жаль, панує у нашому суспільстві. Крок не перший і далеко не останній, але значущий. Крок до того, щоб зрівнятися з великими містами у якості життя.
Приклад Жмеринки – лише один із десятків аналогічних історій про те, чим насправді є «Велике будівництво» для сьогоднішньої України. Стараннями деяких політиків і блогерів у нас склалося неповне і викривлене враження, ніби ця президентська програма – виключно про дороги. Які, на думку критиків, «ми не можемо собі дозволити», а якщо і можемо – то «хто буде по них їздити?».
Звісно, дороги – це дуже важливо. Вони зшивають країну, допомагають економіці розвиватися, скорочуючи видатки бізнесу та сприяючи мобільності людей. Але справа не лише в дорогах. «Велике будівництво» – це про якісні зміни у житті людей. Про рівні можливості для українців, де б не знаходилося їхнє місто чи село та якою б не була чисельність населення в ньому. Про емоції та почуття, які викликають у людей сучасні, оновлені школи та дитсадки, обладнані і відремонтовані лікарні.
Головне ж, мабуть, у тому, що «Велике будівництво» – це зміни у суспільних відносинах. Зміни, що починаються з рівня маленької громади, міста, села. Соціологи давно вже довели, що сучасна інфраструктура, сучасне міське і сільське середовище, оновлення матеріальних об’єктів, які оточують людей цілодобово – все це впливає на відносини у суспільстві, роблять людей відповідальнішими й активнішими. Відчуття небайдужості і турботи з боку держави, поява нових та сучасних матеріальних об’єктів породжує інакше ставлення людей до свого життя і життя своєї громади, дає їм змогу повірити в себе, ставити цілі, що виходять за межі виживання, турбуватися про власне майбутнє і змінювати його.
У цьому ми переконалися на минулому тижні під час робочої поїздки до Вінниччини та Одещини. Наприклад, у містечку Браїлів на Вінниччині в межах «Великого будівництва» створюється спортивний комплекс «Авангард». Тривалі роки це був занедбаний дитячий садок. Подружжя, що мешкає у будинку навпроти, розповіло нам, що у реконструкцію цієї споруди давно ніхто не вірив.
Зараз чоловік та дружина з власної ініціативи допомагають робітникам на будівництві. Зокрема, підключають їхні будівельні інструменти до власної розетки, коли на будмайданчику стаються перебої з електрикою. Йдеться у даному випадку про подружжя літніх людей, які навряд чи скористаються оновленим спорткомплексом. Але вони щиро радіють, що молодь отримає альтернативу алкоголю та наркотикам. Вони мріють про те, що діти й онуки їхніх співмешканців зможуть займатися спортом в умовах не гірших, ніж в обласному центрі чи столиці.
Чи взяти приклад школи в Іллінцях та тій самій Вінничині, де відтепер стоять нові індивідуальні «НУШівські» парти, в шкільному коридорі облаштований куточок відпочинку з м’якими диванами, розетками для зарядки гаджетів і вай-фаєм, а до того ж облаштоване сучасне футбольне поле з огорожею та гудроновим покриттям. На першому уроці фізкультури в новому навчальному році хлопці грають у футбол в новесенькій формі, а директорка школи тримає в руках проєктну документацію на… шкільний тенісний корт. Скажете, занадто? Ні. Бо ці діти – нічим не гірші за ровесників у великому місті. І ніколи не були гіршими. Просто дотепер в них не було можливостей, які з’явилися сьогодні.
Наостанок ще одна історія. Після Вінниччини ми продовжили робочу поїздку північчю Одеської області. По дорозі одному з наших депутатів стало зле. До Одеси – 220 кілометрів, поруч – лише невеликі містечка та села. «Швидку допомогу» довелося викликати прямо на трасу. Надавши первинну допомогу, лікарі рекомендували депутату звернутися до лікарні в місті Любашівка. У приймальному відділенні невідкладних станів він пройшов обстеження та отримав всю необхідну допомогу – і вже за дві години зміг знову вирушити в дорогу. Справа в тім, що любашівське приймальне відділення було оновлене в межах проєкту Emergency-2020. Ніхто до приїзду депутата спеціально не готувався, ніхто не прагнув створити йому якісь «особливі умови». Відділення сьогодні готове надати послуги, як би сказали раніше, «депутатського» рівня усім мешканцям, незалежно від їхньої посади.
Це лише чотири невеличкі історії про те, як «Велике будівництво» змінює країну. Змінює буквально по цеглинці, крок за кроком – але постійно і невпинно. Програма робить країну єдиною, створює нові об’єкти, нові умови, нові відносини між людьми. Будує нові громади і нових громадян. Насправді цих історій – набагато більше. Лише у 2021 році «Велике будівництво» дасть українцям 6,6 тис. км доріг, 74 школи, 54 дитсадки, 28 медичних закладів, понад 140 приймальних відділень та 340 медичних амбулаторій у сільській місцевості, 24 басейни та 78 інших спортивних об’єктів по всій країні. Звісно, зроблено далеко не все. І є ще багато громад, які чекають на прихід «Великого будівництва». Проте в одному сумнівів немає: у кожному селі, містечку, місті, куди дістанеться президентська програма, повториться «ефект Жмеринки», буде втілена у реальність надія на життя у сучасних і комфортних умовах. В кожній громаді, на кожному об’єкті ефект буде різним за змістом і силою емоцій. Але, склавшись разом, тисячі «жмеринок» врешті-решт створять країну, про яку ми сьогодні мріємо і яку будуємо своїми руками.