Чому трансжири?
Трансжири – це штучно видозмінені рослинні жири (у процесі переробки олії твердіють). Видозмінюють рослинні жири для зручності використання у харчовій промисловості. У першу чергу, це різноманітна випічка, кондитерські вироби, фаст-фуд, маргарин.
Використання трансжирів в Україні є поширеним. При цьому на упаковці часто не зазначається вміст трансжиру, а вказується про гідрогенізовану рослинну олію, що по суті є те саме.
З початку 90их років вже неодноразово було доведено, що трансжири негативно впливають на здоров'я споживачів, призводять до серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу, а окремі дослідження пов’язують вживання трансжирів з деякими формами раку, ожирінням, хворобою Альцгеймера та деякими іншими захворюваннями.
Враховуючи те, що головною причиною смертності серед населення України є саме серцево-судинні та решта вказаних захворювань, то ця ініціатива Міністерства є більш, ніж зрозумілою. Така ідея виникає не вперше, але вперше вона набуває формальних ознак.
Як у світі?
У світі напрацьовано декілька підходів до регулювання вмісту трансжирів у харчових продуктах – (1) вимога маркування (зазначати у складі продукту трансжири), (2) законодавче обмеження(заборона) трансжирів (Данія, Швейцарія, Ісландія, Норвегія, Угорщина, Австрія), (3) добровільна взаємодія уряду та індустрії для зменшення вмісту або виключення трансжирів з продуктів харчування (Нідерланди, Німеччина).
Перша країна, яка обмежила використання трансжирів на національному рівні, – Данія у 2003 році. У США харчовій промисловості до 2015 року вдавалося утримувати ініціативи щодо заборони використання трансжирів, хоча вже більше 10 років існує вимога щодо обов’язкового маркування; у 2015 FDA (Федеральна агенція з безпеки ліків і продуктів харчування США), нарешті, домоглася прийняття відповідної заборони, і до 2018 року виробники харчових продуктів повинні відмовитись від використання трансжирів. Інша історія питання у ЄС, де не існує загальноєвропейського законодавства щодо використання трансжирів, однак ведуться дискусії щодо цього питання. Більш того, до європейських інститутів навіть зверталися великі виробники харчової продукції з ініціативою впровадження відповідних законодавчих вимог, однак результату поки немає. Водночас багато країн-членів ЄС мають національне законодавство щодо обмеження і заборони трансжирів.
Який підхід кращий для України?
Маркування харчових продуктів на присутність трансжирів – один з найменш ефективних підходів. Хоча споживач буде більше проінформованим, а промисловість дещо зменшує використання трансжирів, серйозного ефекту у зміні споживацьких звичок очікувати не слід. Повномасштабна добровільна взаємодія між урядом та індустрією в Україні за відсутності національного консенсусу з цього питання навряд чи можлива також. Законодавче обмеження, насправді, може стати найбільш ефективним рішенням, однак можливість його втілення у життя є складною задачею.
Індустрія поки що публічно не відреагувала на пропозицію МОЗ, однак її позиція буде однозначно негативною і аргументів знайдеться чимало – об’єктивних, суб’єктивних і політичних. У разі прийняття пропозиції МОЗ парламентом харчовій промисловості доведеться переглядати склад своєї продукції, виробничі процеси. Крім того, бізнес може використовувати тезу, що понесе збитки через зменшення продажів у зв’язку із зміною харчових властивостей продуктів.
Рецепт успіху?
Як і будь-який захід громадського здоров’я, успіх заборони трансжирів залежатиме від злагодженої позиції всього уряду у цьому питанні. МОЗ повинно серйозно готуватися до дебатів з бізнесом. Скажімо, оцінити, скільки коштуватиме перехід на використання альтернативних жирів і порівняти ці видатки з видатками на охорону здоров’я і втратами продуктивності від серцево-судинних хвороб. FDA у 2015 році оцінило, що заборона використання трансжирів коштуватиме харчовій промисловості 6,2 млрд доларів США у 20-ти річній перспективі. За цей же час переваги для суспільства становитимуть близько 140 млрд. доларів США, у першу чергу, за рахунок менших витрат на охорону здоров'я. Можна також пропонувати досвід виробників харчових продуктів тих країн, які пройшли такий шлях. Можливо, бізнес захоче кредитування під низький відсоток для зміни виробничих процесів – це також варто розглянути.
Фактором успіху може стати суттєва підтримка суспільства, яке розуміє проблему. В Україні, на жаль, такого розуміння немає. А тому потрібно формувати таке розуміння. Наприклад, у Данії перш ніж вводити обмеження у 2003 році Національна рада з харчування публікувало декілька звітів про вплив трансжирів на здоров'я датчан, які отримали широке висвітлення у ЗМІ та відповідно підтримку населення.
Іншим фактором успіху може стати підтримка пропозиції МОЗ хоча б деякими виробниками продукції, що містить трансжири. У Данії, наприклад, після виходу на початку 90их перших досліджень щодо негативного впливу на здоров'я трансжирів, маргаринна промисловість почала готуватись до змін. Українські виробники до таких змін самостійно не готові, але знайшовши прибічників серед великих міжнародних компаній, МОЗ зможе знайти дієвий план і з українським бізнесом. Тим паче, що відсутність трансжирів у харчових продуктах позитивно вплине на експортні можливості.
Як варіант для досягнення успіху можливим є продовження перехідного періоду. Скажімо, у США, де виробники ще до прийняття законодавства про обмеження вмісту трансжирів вже готувалися до такого кроку, перехідний період становить 3 роки. Українське відомство пропонує лише один рік.
Можливий ефект
Ефект від впровадження такого рішення може бути суттєвим для українців, адже від серцево-судинних захворювань в Україні вмирають найбільше (60-70% у структурі смертності). Ми є одним з лідерів за цим показником у Європі.
Статистика свідчить, що у період з 1980 по 2009 у Данії спостерігалося найбільше зниження рівня смертності від ішемічної хвороби серця порівняно з іншими країнами ЄС.
Обмеження трансжирів – чудова ініціатива політики громадського здоров'я, але необхідно пам’ятати, що це не єдиний фактор ризику. Адже в українському ринку харчування є ще багато небезпечних для здоров'я компонентів, зокрема, високі рівні вмісту крохмалю, цукру і солі. Найбільш ефективним є підготовка комплексних рішень та послідовне їх впровадження.
Отже, сподіваймося на успішне впровадження цієї ініціативи МОЗ та на те, що вона не стане першим холостим пострілом політики громадського здоров'я.