По-перше, трагедії не сталося, бо все, що є на цих сайтах, є й на інших (було навіть раніше), які не належать агресору. То ж не складно зробити відповідні зміни;
По-друге, дехто плутає питання національної безпеки з юридичною казуїстикою (в позитивному значенні). У багатьох державах, наприклад в РФ, ЄС, Ізраїлі і т.д. заборонені окремі сайти, зокрема ті, які не сумісні з національною безпекою. То ж і Українська держава зобов’язана дбати про національну безпеку, зокрема шляхом заборони інструментів агресії, якими є заборонені сайти;
По-третє, цілком логічними є претензії, чому так пізно прийняте таке рішення і чому охоплені не всі деструктивні інструменти? Було б логічно, якби подібне рішення було прийнято відразу після початку агресії.
По-четверте – що виключно важливо, чому попередньо не підготували українських юридичних і фізичних осіб, не організували відповідних українських альтернатив (зокрема – комплексного бухгалтерського матзабезпечення 1С) за рахунок національного інтелекту і, можливо, допомоги наших зарубіжних друзів?
Є й багато інших питань, які варто з’ясувати, але мати на увазі, що це не вирішує актуальних проблем нашої держави.
Водночас, дивує те, що практично ніхто вголос не задається питанням і не з’ясовує, як так сталося, що наша держава протягом тривалого часу заходила у недопустиму залежність від іншої держави, хто в цьому винен? Чи йдеться про банальну халатність, чи антиукраїнські дії, чи ще щось інше. Це обов’язково треба з’ясувати, виявити реально винних осіб – принаймні, щоби далі не доручати їм стратегічно важливих завдань та не допускати подібних помилок. А може - й поділитися цією інформацією з нашими зарубіжними друзями.
Слава Україні!