Наша мета – змінити систему. Нам треба запасатися не лише терпінням та ентузіазмом, але й холоднокровністю.
Нас хочуть обманути тисячі пройдисвітів. Ніхто не любить повсталих мас. Бо маси дбають про спільний інтерес народу. Кухарка-волонтер в столовій КМДА, чи приватний підприємець у касці на засніженій барикаді не потраплять у владні кабінети. Інтерес волонтера-революціонера чистий та прекрасний. Повстала нація не думає як нажитися, але прагне збудувати нормальну соціальну структуру. Не міняти затхле хазяйське мило регіоналів на домашнє опозиційне. Мильні бульки то ті ж самі. Лише каламутять чисту воду революції.
Раніше я підозрював, тепер знаю точно, що більшість людей приходять на барикади заради системних змін. Протест не про Європу. Ці угоди були прописані так жахливо, що договір про асоціацію з ЄС в будь-якому разі треба ретельно переробити. Але нація дозріла до усвідомлення відповідальності. Тому люди терпіли поки руслани танцювали «макарену». Чи коли на сцені давали слово богословським і ляшкам. Політиканам треба «торгувати пиками». Цим нікого не здивуєш.
А людям треба зміни. І цього разу вони не розійдуться через дріб’язкові проблеми. Зрештою українці й не мали сумнівів щодо ролі більшості опозиційних структур. Що вони будуть неготові. І будуть жорстко «зливати». І нудно співати. Лише спокійна упертість десятків тисяч учасників Майдану утримала протест і вивела його на правильну стежку.
Вночі 30-го листопада Юрій Луценко сказав демонстрантам розходитися. «Руслани» радо заплескали у долоні. Люди шоковано загуділи. Тоді я попхався до сцени. Там вкотре змінилося керівництво і мене не пускали на кордоні. Я не витримав і проричав охоронцю: «Вони зараз все розвалять. Увесь протест. Я тут мерзнув не для того щоб мене учили танцювати самбу. І ти сюди приїхав не за тим. Дай скажу хоч щось нормальне. Люди розгублені від цих пустих базікань». Охоронець притих, а його під бік шторхнув інший: «Він правильно все каже. Треба пропустити. Хай хоч один щось по ділу скаже». І мене пропустили. Але тої ночі керівники «танцювального Майдану» вивезли сцену. Протестуючі лишилися і по них прийшов «Беркут». І все спалахнуло з новою силою. Не завдяки керівникам, а попри їхні помилки. Пам'ятай про це.
Мені пощастило, що я помічник депутата Іллєнка. Якщо його спитають: «Чи співав ти на сцені тоді?», то почують: «Тоді я стояв поруч з вами. Маю два струси мозку. За десяток сутичок з «Беркутом». Таких, на жаль, не вистачає. Після штурму барикади на Інститутській зі сцени лунало: «Люди! Не чиніть опір міліції! Відступайте без крові! Міліція з народом! Міліція! Зброю здавай, поруч ставай!» А ми стояли в шерензі під мостом. І я то тут, то там з-під снігу викопував ногою чиюсь шапку, рукавичку. Наступав на каску, чи шмат шарфу. Це були рештки тих, хто не слухав базікань, а чув власне серце. Яке давало єдиний наказ - тримати оборону. І цих людей вже не було поруч. Перша лінія оборони вже була по лазаретах. Когось напівживого ледве витягли з-під шеренги «Беркуту».
Віднесли до карети «швидкої». Там відмовлялися забрати побитого. «Швидку» пригнали в розрахунку на потерпілих з «беркуту». Виключно через тиск свободівських депутатів пораненого активіста все ж забрали. А зі сцени все лунало «Зброю здавай, поруч ставай». Пам'ятаю хтось не стерпів та сердито гаркнув: «Зі сцени злізай і поруч ставай».
На щастя жодна слабка вертикаль не зламає міцного горизонтального фундаменту. Вони і після цієї революції будуть роздавати титули польових командирів різним клоунам, співунам та боягузам. Мерзотник Катеринчук, що протягнув у Київраду десяток депутатів-дерибанщиків так і взагалі сам себе оголосив генералісімусом. Ще одна з «революційних» громадських організацій перед штурмом Київради смішно накивала п'ятами. Полишила оборону цілого крила будівлі. Як з кінокомедії була картинка. У касках, з дубцями, з випученими баньками дерлися через вікно дамського клозету. Крім них утікали тільки бомжі, менти та кілька дівчат. Після того вже не били себе в груди які вони командири революції. Так, це все було.
Але закарбуй собі на носі! Справжніх польових командирів цього Майдану були тисячі. І лише з ними він дійде до перемоги. У тебе немає інших наказів, окрім як навести порядок в цій країні. Хтось допомагає тобі та стоїть поруч. Є політики які відверто заважають. Але ти і тільки ти нині сам маєш зберігати рішучість. Народна воля готова перезапустити суспільство. Люди стояли до кінця. Пліч-о-пліч трималися попри усі організаційні негаразди і кволість стратегії. І саме це врятувало ситуацію. У відставці Попов, ставленик Януковича. Труситься охорона маєтку Клюєва. Стомилися, похворіли та померзли кати з «Беркуту». Перемога близько.