Про що мова? Аби 117 працівників державної компанії були спокійні за своє самопочуття, приватні страхувальники з «Країни» гарантували їм медичне страхування. За це виставили страховий платіж у майже 1,6 млн грн. І гроші з бюджету пішли на рахунки компанії, в яку інвестують фонди «Прайм ессетс менеджмент», «ВІК» і «СОВА», до яких прямо причетні Петро Порошенко, Ігор Кононенко і перший заступник секретаря РНБОУ Олег Гладковський.
Та й самі керманичі державного оборонного концерну виявилися далеко не малознайомими між собою. «Наші гроші» пишуть, що «Укроборонпром», до складу якого входить «Укроборонсервіс», із липня 2014 р. очолює Роман Романов. До призначення він керував президентською виборчою компанію Порошенка по Херсонщині. Романов також торгував автомобілями «Хюндай», які в Україні збирає корпорація «Богдан» Гладковського, співвласником котрої раніше був Порошенко. Першим заступником Романова із серпня 2014 р. був Сергій Пінькас». Той самий Пінькас, який минулого тижня заперечував версію, буцім саме його проштовхували у крісло заступника Абромавичуса. Дивовижним чином коло замкнулося.
Здоров’я та гарна фізична форма, звісно, річ важлива. Адже відомо, що комерціалізована медицина налаштована надавати послуги пацієнтові з виключною вигодою для себе. Зайдіть в будь-яку аптеку й переконайтеся: рекомендований терапевтом – дільничним чи з телевізійної реклами – препарат у рази дорожчий за інші аналоги. Та само і в клініках: лікування дороговартісне плюс додаткові, часто й необов’язкові обстеження. Тому медичне страхування постає як іще один елемент соціального захисту працівників. Але, піклуючись про персонал, керівники держкомпанії не дотрималися тендерних процедур, обов’язкових при розпоряджанні чималою сумою бюджетних коштів. А це, щонайменше, непрозорий вибір. І малозрозумілий, якщо зважити на скрутні обставини наповнення державної скарбниці й урізання соціальних програм. Навряд чи довго тривали б дебати, запропонуй близько 1,6 млн грн. садочку чи школі, які роками чекають на ремонт. Натомість керівництво держкомпанії вирішило по-своєму. А що, кишеня ж державна, з неї іще не таке виймалося.
Виходячи лише зі сплаченого страхового платежу, кожен зі 117 застрахованих обійшовся «Укроборонсервісу» у понад 13,5 тис гривень на рік. Бійці мого батальйону, які такий самий рік провели в зоні АТО, щонайменше здивувалися б. Вони нічим не гірші, ані ж ті, хто спроектував і виготовив для них озброєння. Проте додатково страхувати бійців ніхто не поспішає. Чи, може, ви чули щось про страхування військовослужбовців на передовій?
Так, у нас була програма «Захист на кожен день». Перед відправкою в зону проведення АТО до неї підключили всіх, хто отримав зарплатну картку у «Приватбанку». Тільки-от ніхто цією страховкою скористатися не зміг. Хоча травматичних пошкоджень, опіків, відморожень, випадкових гострих отруєнь, уражень струмом, утоплень, проникнень сторонніх тіл чи протиправних дій третіх осіб на лінії зіткнення не злічити. І навіть якщо вважати їх за причину настання страхової події, бійцеві слід заявити про неї, подавши… заявку на інтернет-сайті. Уявляєте, наскільки це технічно просто, а головне - фізично легко зробити «трьохсотому», якого санітари «качають» у машині «швидкої» по дорозі з обстріляного Опитного до госпіталю в Красноармійську? Чи пораненому на лікарняному ліжку, який не годен упізнати матір рідну, не те що згадати номер договору страхування. Зрештою, потім виявиться, що це ж особливий стан, війна, дія договору страхування на її територію не поширюється, тому про виплату страхової суми забудь.
І ніби страховий платіж бійця незначний - менше долара на місяць. Але за рік тільки з кишені нашого батальйону «набігала» висока зарплата не одному такому ж спеціалістові «Укроборонсервісу», у котрого, до всього, виявляється, ще й додаткове медичне страхування за державний кошт.