ГлавнаяБлогиБлог Бориса Кушнірука

Що робити з податковою реформою? Частина друга

Що з усім цим робити та чи є розумний алгоритм реалізації податкової реформи? Очевидно, що і пропозиції уряду, і пропозиції Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики не вирішують проблеми збалансованості державного та місцевих бюджетів. Крім того пропозиції по зменшенню податкового навантаження даються без загального розуміння, які видатки потрібно в цьому випадку скоротити, як забезпечити збалансованість бюджетів, як сприяти зростанню економіки та відповідному збільшенню мобілізації податкових надходжень.

По суті, ми зіштовхуємось з такою собі Охрімовою свитою. Будь-які кроки зі зменшення податкових надходжень призводять до суттєвих проблем із забезпеченням збалансованості чи то центрального бюджету, чи місцевих бюджетів, чи квазідержавного бюджету Пенсійного фонду.

Дозволю собі висловити пропозиції з цього приводу, але перед тим висловлю деякі очевидні для мене твердження.

Фото: www.e-go.gr

Твердження:

• Підвищуючи ставку ПДВ та знижуючи інше податкове навантаження на національних товаровиробників, можна надати певні конкурентні переваги національній продукції по відношенню до іноземної.

• Недоліки ПДВ пов’язані з ручним механізмом його відшкодування, некоректністю визначення обсягу надходжень від ПДВ до державного бюджету без урахування реальних обсягів його відшкодування, значними виключеннями при сплаті ПДВ, що критично погіршує умови для його адміністрування та створює умови для податкового шахрайства та корупції.

• Наявний розмір ЄСВ створює суттєві проблеми для функціонування малого бізнесу, в яких частка витрат на зарплату може досягати 80 та більше відсотків. В той же час для великих підприємств, зі значними основними фондами, витрати на зарплату з урахуванням сплати ЄСВ не є критичними та коливаються від 8 до 12 відсотків для підприємств металургії та від 15 до 20 відсотків для машинобудівельних підприємств.

• Власні надходження до Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок платежів великих і середніх підприємств та бюджетних установ.

• Система соціального страхування, в тому числі солідарна пенсійна система, в існуючому вигляді безнадійно застаріла. Вона формує лише корупцію, «тінізацію» економіки та вкрай неефективне використання наявних ресурсів.

При цьому не вдасться здійснити кардинальне зниження тиску на фонд зарплати без:

• переходу до обов’язкового недержавного страхування нещасних випадків на виробництві;

• виплати лікарняних за рахунок коштів роботодавців;

• фінансування виплат допомоги по безробіттю та уходу за дитиною (до досягнення нею трирічного віку) за рахунок коштів державного бюджету,

• та реформи солідарної пенсійної системи, яка має передбачати зменшення відрахувань до неї до рівня 10 відсотків від зарплати (з базою сплати не більше трьох середніх зарплат по країні) та відповідного зменшення її зобов’язань на однаковому для всіх застрахованих осіб рівні прожиткового мінімуму.

Такі зміни передбачатимуть ліквідацію Фонду соціального страхування (який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням) та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

• Питання збільшення рівня реального розміру мінімальних зарплат краще вирішувати за рахунок законодавчого підвищення рівня мінімальної зарплати, а не за дпомогою наданням податкових пільг з неоподаткування доходу в розмірі однієї мінімальної зарплати.

На базі аналізу податкових змін, запропонованих урядом та народними депутатами, та висловлених вище власних тверджень пропонував би наступний алгоритм реформ податкової системи та деякі інші кроки з реформування економіки країни.

Власні пропозиції:

• Перейти від податку на прибуток до податку на розподілення прибутку. Одночасно залишивши спрощену систему, збільшивши максимальний розмір знаходження на ній до 100 млн грн та піднявши максимальну ставку єдиного податку до 7 відсотків.

• Ввести податок на майно для підприємств зі ставкою 2 відсотки від балансової вартості з урахуванням амортизації. При цьому ставку податку, в період протягом 2016-2020 року, враховувати з коефіцієнтом 0,2 в 2016 році, 0,4 - в 2017 році, 0,6 – 2018 році, 0,8 – в 2019 році, та 1 – в 2020 році.

• Зміни в частині адміністрування ПДВ:

• Ліквідувати всі виключення по сплаті ПДВ;

• Ввести єдиний відкритий реєстр заявок на відшкодування ПДВ;

• Здійснювати відшкодування в порядку надходження заявок;

• Реформувати казначейський облік доходів державного бюджету від надходжень ПДВ, враховуючи лише позитивну різницю між надходженнями від сплати ПДВ та проведеним відшкодуванням;

• Підняти на наступні чотири-п’ять років ставку ПДВ до 23-24 відсотків.

• Для нівелювання негативу пов’язаного з вилученням оборотних коштів при сплаті вхідного ПДВ підприємствам машинобудування, легкої та меблевої промисловості має бути надана можливість випуску електронного векселя зі сплати ПДВ, який акцептуватиметься державним казначейством.

Машинобудівельні підприємства з довгим строком виготовлення складної продукції повинні мати можливість випустити електронні векселі зі сплати ПДВ на строк до 1,5 років.

Підприємства легкої та меблевої промисловості (з урахуванням зайнятості там більше 300 тис осіб, з потенціалом збільшення до 500 тис осіб, та потенціалом збільшення внутрішнього попиту на продукцію вітчизняного виробництва) повинні отримати право на випуск електронних векселів зі сплати ПДВ на строк до 120 днів.

Максимальний розмір випущених електронних векселів по сплаті ПДВ не повинен перевищувати 24 відсотків від річного обсягу виробництва цих підприємств.

Такі пропозиції щодо ПДВ дозволять забезпечити додаткові податкові надходження в розмірі 35-40 млрд грн. та покрити більшу частину втрат державного бюджету від переходу до податку на розподілення прибутку).

• Ліквідувати з 2016 року Фонд соціального страхування та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

• Реформувати солідарну пенсійну систему, виходячи з наступного:

• Всі застраховані особи, які станом на 1 січня 2016 року молодші 50 років, після досягнення пенсійного віку та наявності необхідного строку (35-40 років) відрахувань до солідарної пенсійної системи (з урахуванням періоду до появи Пенсійного фонду України) отримуватимуть пенсійні виплати на рівні прожиткового мінімуму.

• Особи, вік яких, станом на 1 січня 2016 року, перевищує 50 років, після досягнення пенсійного віку та наявності необхідного строку (35-40 років) відрахувань до солідарної пенсійної системи отримуватимуть пенсійні виплати з неї на рівні мінімального прожиткового мінімуму + доплати в межах 1,0 від прожиткового мінімуму.

• Особи, які мають стаж роботи на шкідливих виробництвах (за списком 1 та 2) та мають право на додаткові пенсійні виплати, отримуватимуть їх з недержавних корпоративних пенсійних фондів, внески до яких повинні здійснюватися роботодавцями, що використовують працівників на важких та шкідливих виробництвах.

Для тих, хто вже припинив працювати на шкідливих виробництвах, але має право на додаткові пенсійні виплати, отримуватимуть їх за рахунок коштів державного бюджету.

• Відмовитися в 2016 році від зниження ставки ЄСВ в частині відрахувань до Пенсійного фонду для всіх суб’єктів господарювання крім тих, що знаходяться на спрощеній системі.

Для підприємств, що знаходяться на загальній системі оподаткування, ставка ЄСВ з 2017 року має знижуватися щороку на 4 відсотка до досягнення рівня 10 відсотків.

Для підприємств, що знаходяться на спрощеній системі, починаючи з 2016 року встановити ставку ЄСВ в розмірі 10 відсотків.

База сплати ЄСВ для всіх підприємств визначається в розмірі трьох середніх зарплат по країні.

(Б.К. – Такий маневр дозволить зберегти в 2016 році та протягом наступних років джерела формування власних доходів Пенсійного фонду на рівні не нижчому ніж в 2015 році. Це частково вирішить завдання скорочення дефіциту державного бюджету. Поступове зниження ставки ЄСВ в наступні роки компенсуватиметься повільним зростанням рівня середніх зарплат, з урахуванням детінізації економіки та зарплат на підприємствах малого бізнесу.

При цьому малі підприємства стоятимуть перед вибором здійснення діяльності за спрощеною системою, зі сплатою єдиного податку, але з кардинальним скороченням нарахувань ЄСВ, чи переходу на загальну систему, яка дозволятиме не сплачувати податок на розподілений прибуток та податок на майно (з урахуванням його майже повної відсутності), але зі сплатою ЄСВ).

• Встановити з 2016 року пласку ставку податку на доходи фізичних осіб на рівні 17%. Одночасно слід передбачити низьку податкових пільг при здійсненні документально підтверджених витрат на заходи з енергозбереження та впровадження технологій, спрямованих на використання альтернативних видів енергії, придбання полісів недержавного медичного страхування, відрахувань до накопичувальних пенсійних систем (недержавні пенсійні фонди, компанії зі страхування життя, накопичувальні пенсійні банківські рахунки), витрат на навчання та підвищення кваліфікації, на абонементи у фітнесзалах та інших видів фітнес та спорт активності.

Щорічні податкові знижки не повинні зменшувати базу оподаткування доходів фізичних осіб більше ніж на 25%.

Податкові знижки, пов’язані зі здійсненням заходів з енергозбереження, мають щорічно компенсуватися місцевим бюджетам за рахунок коштів державного бюджету.

• Податок на нерухомість для фізичних осіб встановити на рівні, запропонованому урядом.

• Покриття дефіциту державного бюджету на наступні 2-3 роки має здійснюватися за рахунок масштабної приватизації більшості державних підприємств, за виключенням вузького кола стратегічних інфраструктурних та оборонних підприємств.

• В межах ліквідації існуючої процедури фінансування державного бюджету за рахунок перерахування різниці між доходами та видатками НБУ, необхідно, щоби центральний банк суттєво наростив кредитування економіки.

Найкращим інструментом цього мали би стати політика довгострокового (на строк до 15 років), рефінансування банків під цільові банківські кредити населенню (в тому числі ОСББ та ЖБК) заходів з енергозбереження. Ставка такого рефінансування має бути на рівні 2%, а ставка кредитів позичальникам не перевищувати 3%.

Обсяг такого рефінансування в 2016 році має становити року 60-80 млрд гривень.

Це дозволить стимулювати економічний розвиток, кардинально збільшить обсяг заходів з енергозбереження та скорочення витрат енергоресурсів, підвищить надходження до державного та місцевих бюджетів.

Борис Кушнірук Борис Кушнірук , Економіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram