Після цього був підхід всіх трьох співрозмовників до преси. А потім – спільна вечеря, під час якої розмова продовжилась (тобто ще 2-3 години неофіційної бесіди). Все це, безумовно, свідчить про високопрофесійну роботу передових груп, у тому числі й української, до складу якої увійшли наші дипломати, експерти, протоколісти та ін.
Судячи з офіційних і неофіційних повідомлень, порядок денний згаданої зустрічі визначали господарі, тобто німці. А всі приїжджі учасники, у тому числі й президент України, погоджувалися, йдучи на компроміс або не погоджувалися. І це абсолютно нормально – так давно прийнято, що порядок денний формують господарі за погодженням з гостями.
Очевидно, що було би ефектніше, насамперед для українців, якби така зустріч у День незалежності України відбулася в Києві. Але ж для цього треба бути такою потужною і впливовою державою, як ФРН чи Франція, чи навіть Польща. Україна, на жаль, ще такою не є. І ніхто, крім українців, нам цього не забезпечить.
Усі питання, про які повідомили учасники зустрічі, включаючи протокольні привітання і телефонний дзвінок до В.Путіна, могли бути обговорені протягом 30-40 хвилин. Значить, 3.0-4.0 години обговорювалися питання, які не прийнято розголошувати. Звичайно, у зв’язку з цим виникає багато спокус довідатись що ж вирішували троє глав держав. Але всьому свій час. Довідаємося, в т.ч. про ціну нових домовленостей, вже дуже скоро – за розвитком ситуації на Донбасі і в Криму.
З іншого боку, зустріч може бути використана для демонстрації неспроможності у такому форматі впливати на Кремль. Фактично і Берлін, і Париж певною мірою дистанціювалися від української проблеми. А всякі слова на кшталт «альтернативи Мінським домовленостям нема» мабуть покликані зберегти обличчя насамперед перед німцями і французами їх лідерів, в той час, як українці вже давно склали собі уявлення про ефективність Мінських домовленостей.
Але найважливіше те, що у Берліні 24 серпня 2015 року фактично започатковано новий формат переговорів для врегулювання кризи в Україні, пов’язаної з агресією РФ – без господаря Кремля. Хоча для розширення формату, в т.ч. за рахунок США та Польщі, треба добитися згоди Москви. Всі інші «гравці», зокрема Україна, Німеччина і Франція, вже створили такий прецедент.