По-перше, РФ демонструє, що має альтернативний ринок збуту газу. Це на той випадок, якщо Європа справді обмежить закупки російського газу чи через загальне скорочення споживання, чи через Україну, чи ще чомусь.
По-друге, у відповідь на існуючі та потенційні санкції, Кемль однозначно показує, що матиме чим спонсорувати військові дії, в тому числі в Україні. Адже, як би не приховували суть контракту, зрозуміло, що ціна на газ для Китаю співмірна з європейською.
По-третє, Москва вкотре доводить, що азійська ментальність їй ближча і зрозуміліша від європейської. Не можна сказати, що котрась краща, чи гірша – вони інші.
Чи не вперше в остаточних перемовинах у Пекіні щодо енерносіїв Путін зайняв не перше місце як завжди, уступивши його пекінському лідеру. Такого раніше ніколи не було – завжди РФ диктувала свої умови по енергоносіях, зокрема по газу. А тут навпаки. Це було помітно навіть при гарно відтренованій поведінці господаря Кремля коли під впливом сучасних обставин і майбутньої потужності Китаю він змушений відступати. З цього варто робити додаткові висновки і Україні тепер, під час російської агресії: Путін відступить під тиском сильних аргументів.
Таким чином «газовий» контракт з Китаєм слід сприймати як чіткий сигнал світовому співтовариству про те, що Путін ховаєтся під ментальну, політичну і бзпекову «парасольку» Китаю. Не ОДКБ, а Китаю!
Очевидно, що Україні не «по дорозі» з азійською РФ. Ми змушені виборювати європейський вибір для української нації.