Опозиція називає як неодмінну умову виборів відставку Пашиняна, а єдиний кандидат від опозиції на посаду глави уряду, ветеран вірменської політики Вазген Манукян уже заявив, що не братиме участі у виборах і що нові вибори, якщо їх проведе саме Пашинян, будуть катастрофою для країни.
Російське зовнішньополітичне відомство назвало рішення про вибори внутрішньою справою Вірменії. Однак ясно, що в Москві навряд чи хочуть, щоб вірменський прем'єр зберіг владу – хоча на офіційному рівні цього і не скажуть. Власне, Пашинян викликає несприйняття в Кремлі ще з 2018 року, коли він очолив вірменський революційний рух і домігся відходу з політики третього президента країни Сержа Саргсяна, який намагався зберегти владу вже в ролі прем'єр-міністра.
Однак справжнє відторгнення російського керівництва Пашинян заслужив, коли домігся судового переслідування другого президента країни Роберта Кочаряна за розгін акцій протесту в Єревані у березні 2008 року. Ці акції проходили якраз у момент передачі влади від Кочаряна Саргсяну, загинули люди, багато учасників протесту були репресовані, а серед них і Пашинян, засуджений до семи років ув'язнення (з яких залишався в ув'язненні понад рік після винесення вироку).
Для Путіна арешт Кочаряна став мало не особистою образою – другий президент Вірменії вважається приятелем другого президента Росії, таким собі «вірменським Медведчуком», політиком, набагато більш проросійським, ніж його наступник Саргсян, який, як відомо, намагався підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом і відступився тільки під грубим особистим натиском Путіна. Російський президент неодноразово «сигналізував» вірменському прем'єру, аж до особистих контактів з Кочаряном. Але Пашинян залишався непохитним.
Ну а потім була Друга карабаська війна, під час якої Путін просто спостерігав за тим, що відбувається, і втрутився вже після того, як азербайджанські війська встановили контроль над так званим «поясом безпеки» – азербайджанськими районами навколо Карабаху – і навіть зайняли місто Шуша, яке розташоване безпосередньо на території самопроголошеної республіки. З цього моменту гарантами збереження вірменського населення в Карабасі стали російські війська, а вірменська опозиція стала вимагати відставки Пашиняна.
І аж ніяк не тільки опозиція. В останні тижні загострився конфлікт прем'єра і військових – практично все військове керівництво країни на чолі з начальником генштабу Оніком Гаспаряном зажадало відставки уряду. Пашинян відправив начальника генштабу у відставку, проте президент країни Армен Саркісян відмовився підписувати відповідний указ. Коли рішення набуло чинності без президентського підпису – Конституція Вірменії як парламентської республіки передбачає таку процедуру – його скасували судові інстанції, і поки що начальник генштабу продовжує працювати, а призначений Пашиняном його наступник – ні. Отже, можна говорити про очевидну слабкість влади, проти якої виступає і велика частина політичної еліти, і частина вулиці, і військове керівництво, і, звичайно ж, Кремль.
Чому Пашинян ще тримається? Перш за все тому, що ніякої нової альтернативи йому немає, а представники старих політичних еліт викликають очевидне неприйняття – власне, в тій скрутній ситуації, в якій перебуває Вірменія навіть не внаслідок поразки у війні, а внаслідок багаторічного перебування в ролі російського сателіта з корумпованою владою на чолі, є передусім їхня відповідальність. І ніхто не сказав, що дострокові вибори призведуть до остаточного зникнення Пашиняна з політичної сцени Вірменії.
Але, звичайно, Москва намагатиметься цього не допустити, і їй не до настроїв вірменської вулиці. Якщо подивитися проросійські вірменські сайти і телеграм-канали, неважко буде помітити, кого Кремль готує в наступні керівники Вірменії і хто отримує найбільше голосів в опитуваннях на тему «кого б ви хотіли бачити на чолі країни».
Це, звичайно ж, Роберт Кочарян, який уже заявив про свою готовність повернутися до влади. І якщо вірменський виборець із цим не погодитися, Москва і далі буде дестабілізувати Вірменію – поки вірмени не зрозуміють, що не мають права голосу, або поки вірмени не зрозуміють, що Путін хоче позбавити їх і права голосу, і перспективи побудувати цивілізовану демократичну країну.
Утім поки що другий варіант виглядає скоріше фантастичним.