Прем’єр продовжив політику гендерного балансу серед міністрів та міністерок, яка стала важливим кроком і в 2015 - з 36 посад (сам Трюдо є тридцять сьомим) вісімнадцять обійняли жінки. Така кількість міністрів та міністерок доволі численна, однак не рекордна, адже двічі в історії Канади уряд налічував по 40 членів та членкинь.
Попри значну кількість нових призначень, зараз найактивніша увага громадськості прикута до кількох видозмін.
Одним із найконтроверсійніших стало новостворене міністерство середнього класу. Марта Фортьє, парламентарка Палати Громад з 2017 року, яка обійняла цю посаду, у недавньому інтерв’ю CBS не змогла детально пояснити, що таке “середній клас”. Отже, на думку частини місцевих оглядачів, навіть їй не до кінця зрозуміло, чиї інтереси вона повинна захищати.
Сама Фортьє зауважила, що до середнього класу належать “люди, які можуть дозволити собі свій спосіб життя, і мають певний рівень життя”. Попри те, що до середнього класу можна зарахувати більшість канадців, середній клас дуже відрізняється своїми поглядами, потребами та можливостями, адже однаковий рівень доходу в руральних місцевостях та великих містах часто означає різні рівні життя. Трюдо критикували за загравання з “абстрактним середнім класом” ще до виборів, і, схоже, новопризначеній міністерці доведеться долати цю критику.
Іншою проблемою, з якою доведеться давати раду новому уряду, є невдоволеність регіонів своїм становищем. Прем’єри провінцій конфліктують як між собою, так і з Джастіном Трюдо. Особливе невдоволення висловлюють в Альберті, де наростають сепаратистські настрої. Багатьом місцевим мешканцям видається, що в Оттаві не чують їхніх голосів, а центральний уряд не захищає їхніх інтересів.
Це пов’язано і з падінням цін на нафту у 2014-2016 роках, яке призвело до суттєвої втрати робочих місць, і з непропорційним представництвом Альберти в Палаті Громад, і з соціокультурними особливостями та історією (Альберта та Саскачеван приєднались до Канади тільки в 1905 році і мають розвинені традиції самоврядування).
Не додають Трюдо популярності в Альберті і доволі радикальні обіцянки Ліберальної партії щодо збереження навколишнього середовища. Адже саме місцева нафтова промисловість генерує доволі значну частку викидів парникових газів.
Однією із ключових фігур у процесі об’єднання країни має стати канадійка українського походження Христя Фріланд, яка раніше обіймала посаду міністерки закордонних справ. У новому уряді вона стала заступницею прем’єр-міністра. Цю посаду знову впровадили після понад десятилітньої перерви.
Христя Фріланд народилась в Альберті, тому її бачать однією з компромісних фігур, яка представлятиме в уряді західні провінції і слугуватиме національній єдності. Однак ані місця народження Христі Фріланд, ані її українського походження може виявитись недостатньо, щоб заспокоїти конфлікт із західними провінціями.
Іншим таким компромісним призначенням є новий міністр з питань довкілля та зміни клімату - Джонатан Вілкінсон. Вілкінсон народився і виріс у Саскачевані, раніше був міністром з питань рибальства, океанів та канадської берегової охорони. Попередниця Вілкінсона, Катеріна МакКенна, яка у новому уряді обійняла посаду міністерки інфраструктури та транспорту, намагалась впроваджувати доволі радикальні політики зі зниження використання викопного палива.
Вілкінсон же намагається висловлюватись помірковано. Скажімо, на церемонії, де міністр складав присягу, він заявив, що “до питання зміни клімату слід підходити виважено, залучаючи усіх, зокрема, Альберту і Саскчеван”. Однак це призначення викликало критику - як від тих, кому позиція з питань захисту довкілля Вілкінсона видається надто радикальною, так і від тих, кому вона видається надто поміркованою.
Ці проблеми громадились давно і наздогнали уряд з перших днів нових міністрів та міністерок на посадах: 19 листопада працівники залізниці вийшли на страйк, паралізувавши транспортні поставки. Залізничники скаржаться на брак соціальних гарантій та перепрацьованість. Страйк, в свою чергу, не дозволяє експортувати нафту із західних провінцій та завдає шкоди місцевим економікам, в той час, як в інших провінціях побоюються впливів, які затримки поставок матимуть на місцеві бізнеси та окремо громадян. Невдоволення наростає і серед фермерів, чиї урожаї, і, відповідно, прибутки, з року в рік зменшуються.
