Перший візит українського президента Володимира Зеленського до Берліна канцлер Німеччини Ангела Меркель запам’ятає надовго. Забагато дрібних факторів співпало на перший появу нового українського президента до ключової столиці Європи.
Розстановка сил до візиту
Цей рік офіційний Берлін переживає низку ключових виборів, що будуть визначати політичне майбутнє правлячої коаліції. На нещодавніх виборах до Європейського Парламенту християнські демократи Меркель (ХДС – CDU) втратили у відсотках, а їх конкурент партія Зелених поступово отримує такий ласий титул нової „Народної партії“ (Volkspartei). Декілька невдалих коментарів під час передвиборчої кампанії та млява інформаційна політика, коштували її партії 6 мандатів в новому Європейському Парламенті.
ЗМІ паралельно почали спекулювати на можливій кандидатурі наступного канцлера. Протеже Меркель, Аннегрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer, скорочено – АКК) не користується особливою підтримкою серед німців, а журналісти, що здебільшого підтримують зелених, навіть говорять про лідера зелених Роберта Хабека (Robert Habeck, Die Grünen) як наступного канцлера Німеччини. Зараз зелені ледь не найпопулярніша партія, але до виборів ще далеко.
Тим не менше для Меркель це поганий момент, адже саме кандидатуру Крамп-Карренбауер обрали на грудневому партійному з’їзді ХДС як голову партії. Тоді АКК змогла перемогти консервативне крило в партії на чолі з Фрідріхом Мерцом (Friedrich Merz), який свого часу програв партійну боротьбу Меркель. Але, як показали вибори до ЄП, боротьба ще триває. За керівництва АКК партії Меркель не вдалось перетягти до себе голоса з умовного лівого табору.
І ще більше проблем виникло на умовному правому фланзі.
Цього року в партії Меркель три важливих регіональних виборів у Східній Німеччині – 1-го вересня нову владу обиратимуть у Бранденбурзі та Саксонії, а наприкінці жовтня у Тюрінгії.
Тут головна проблема для партії вже з правого флангу – в Саксонії головним конкурентом ХДС буде консервативна «Альтернатива для Німеччини» (АдН). Зараз обидві партії мають приблизно по 24%. А от в Бранденбурзі АдН взагалі найпопулярніша партія – 21% за АдН проти 17% за ХДС.
АдН робить ставку на антимігрантську, прагматичну, консервативну політику та має сильну підтримку у Східній Німеччині. Багато в чому риторика партії схожа на риторику самої ХДС 70-90-х років. Сюди додається певна ностальгія східних німців, – так звана Ostalgie, – така собі туга за «ковбасою по 2,20» на німецький манер.
До цього можна додати певний відсоток євроскептиків, фанатів Трампа чи Путіна, і на забуваємо про підсвідомий антиамериканізм багатьох німців.І якщо в західнонімецьких землях відсотки АдН ще не дозволяють їм претендувати на щось серйозне, то у Східній Німеччині все складніше. Якщо підтримка АдН стабільно лишатиметься на рівні 20-30%, то рано чи пізно з ними доведеться будувати спільну коаліцію.
Тобто, візит Зеленського до Німеччини відбувся на тлі перманентної кризи останнього канцлерського сроку Меркель.
Дружба з Росією
Коли ми говоримо про стосунки України та Німеччини, то не можна забувати про стосунки німців з Росією. Політика Меркель в цьому плані доволі своєрідна. Точніше, це звичайна real politic. На словах Німеччина повністю підтримує Україну, але Nord Stream 2 продовжують будувати, а ліва рука канцлера міністр економіки Петер Альтмайер (Peter Altmaier) відкриває в Росії черговий завод Daimler.
Перед приїздом українського президента в німецькій пресі почали з’являтись заклики пом’якшити санкційний режим проти Росії від низки німецьких політиків. Якщо до таких заяв збоку екс-канцлера Герхарда Шрьодера чи представників партії Лівих вже всі звикли, то цього разу мова йшла вже про однопартійців Меркель з ХДС.
Першим про це заговорив міністр-президент Саксонії Міхаель Кретчмер (Michael Kretschmer), який завітав на економічний форум у Санкт-Петербург та запросив Путіна відвідати Дрезден. Загалом зовнішня політика не є прерогативою місцевої влади, але у Кретчмара зараз складне передвиборче становище. Йому доводиться підлаштовуватись під своїх виборців, які рясно підтримують АдН та лівих, що також не цураються проросійських заяв.
Поки федеральні представники ХДС коментували та пом’якшували заяви Кретчмара, його почали підтримувати інші регіональ політики – міністр-президент Тюрінгії Бодо Рамелов (Bodo Ramelow, Ліві – тут все ясно), міністр-президент Нижньої Саксонії Стефан Вайль (Stephan Weil, соціал-демократична партія, SPD) та Мануела Швезіг (Manuela Schwesig, також SPD) – очільник землі Мекленбург-Передня Померанія, через яку пройде Nord Stream 2. Тобто, за відміну санкцій виступили регіональні еліти, які так чи інакше зацікавлені у співпраці з Росією, або у яких скоро відбудуться важкі вибори.
Тим не менше в німецькій пресі розгорілись дебати про зняття санкцій. З одного боку низка аналітиків та коментарів вчергове нагадала, за що були введені санкції – Крим та війна з Україною. З іншого боку фанати Путіна вчергове отримали можливість пожалітись на подвійні стандарти по відношенню до Росії.
Також перед візитом Зеленського 18-го червня почали обговорювати склад делегації Бундестагу, що відвідала Росію з 16-го по 21-е червня. Виявилось, що вперше офіційну делегації очолив «правий» з АдН – Роббі Шлунд (Robby Schlund), а окрім нього до неї увійшли Грегор Гізі (Gregor Gysi, колишній східно-німецький політик, що зараз є депутатом від партії Лівих) та «зелений» Юрген Тріттін (Jürgen Trittin), що починав свою політичну молодість ледь не комуністом, а завершує у складі «Зелених» та виступає за Nord Stream 2.
Український посол Андрій Мельник прокоментував позиції німецьких політиків у інтерв’ю Neue Osnabrücker Zeitung як «зраду українського народу» та пройшовся по німецьких соціал-демократах, що занадто активно шукають дружби з Росією. Сам візит, як бачимо, відбувся на тлі активних дипломатичних та інформаційних війн.
Зеленський та Меркель не робили якихось сенсацій та сказали очікувані від них заготовлені фрази. Український президент був більш спокійним ніж під час відвідин Парижа, до того ж у Берліні йому не організували таку культурну програму як у Макрона. Тут також можливо мова йде про спроби Франції активніше за Берлін грати у вирішенні українського питання.
Проте візит українського президента в Берліна запам’ятають надовго через прикрий епізод з пані Меркель. В ці дні в німецькій столиці стоїть типова спека. Під час урочистого огляду однострою Бундесвера та виконання німецького гімну в канцлера Меркель почали труситись руки і вона ледь втрималась на ногах. Пізніше вона сама прокоментувала цей епізод втомою та зневодненням організму.
Так чи інакше, але кадри цього відео активно крутились на німецькому телебаченні. Критики Меркель вчергове натякали, що їй час піти та активно коментували цю подію.
У ЗМІ Меркель продовжили «ставити діагноз» - політичний та лікарський. Загалом, всі погодились з тим, що скоріш за все серйозних проблем зі здоров’ям немає.
Висновки
Перший візит Зеленського до Німеччини пройшов на тлі напруженої ситуації в німецькому політикумі. Обидві сторони вимовили типові дипломатичні промови, а офіційний Берлін вперше побачив нового українського президента «наживо».
Тим не менше, українській стороні треба активніше працювати на дипломатичному та інформаційному рівні, бо Росія в свою чергу активно «працює» з німецькими елітами, які тільки і чекають на сприятливу можливість зняти санкції з Росії.