Італійська преса приділяє не дуже багато уваги обранню Володимира Зеленського шостим українським президентом. Телеканали здебільшого обмежуються констатацією новини, додаючи хіба що, що перед новим та недосвідченим політиком стоять надсерйозні виклики: подолання бідності, корупції та війна з Росією. Україна в італійській свідомості - “це десь далеко”.
Утім, деякі видання таки присвятили дещо більше уваги київським подіям. Так, відоме видання “Il Fatto Quotidiano” відреагувало на обрання Зеленського досить оригінальним чином — опублікувавши журналістське розслідування щодо його майна та зв'язків на Апеннінах під заголовком "Україна, президент Зеленський та Італія: "червона нитка" з провальною пригодою баскетболу в Канту і олігарх Коломойський".
Отже, “всі українські дороги ведуть до Канту”, стверджує видання. Тому що саме у цьому маленькому містечку на Півночі Італії зареєстрована агенція з нерухомості “Сан Томмазо срл”, всі акції якої з 2015-го року належать кіпрській компанії “Альдоранте Лімітед”, власником якої є Володимир Зеленський.
Адміністратором агенції з нерухомості — тут італійське видання посилається на своїх колег з української групи розслідувань “Слідство” - є Іван Баканов, друг, компаньйон та координатор передвиборчої кампанії коміка. Ані Зеленський, ані Баканов не відобразили у своїх деклараціях єдину нерухомість, якою володіє агенція — ту саму 15-ти кімнатну віллу у Форте дей Мармі, найбільш російському курорті Італії, про яку вже писала українська преса.
“Il Fatto Quotidiano” розповідає, що Зеленський та Баканов разом заснували “Студію 95 Квартал”. Крім того, Баканов на Кіпрі керує також іншою фірмою - “Давегра”, яка має кінематографічні права на найбільш успішний фільм Зеленського. Ця фірма має також долі у фірмах Мальти та Іспанії. “Зеленському та його друзям, здається, подобається тримати гроші подалі від вітчизняних кас: серед фірм, ниточки від яких ведуть до новообраного президента, є також офшори в Белізі та Британських Віргінських островах”, - пишуть у розслідуванні Лоренцо Баньолі та Лука Рінальді.
Крім того, Канту та Україну пов’язує ще одне ім’я — Дмитро Герасименко, який зробив не надто вдалу спробу вкластися у місцеву баскетбольну команду. 500 тис. євро, вкладені Герасименком, схоже, не дуже допомогли: на той час, коли Герасименко полишив свою ідею, команда посідала 12-те місце у серії А.
Але до чого тут Герасименко? Невідомо, як саме він пов’язаний із Зеленським, але він точно пов’язаний з Ігорем Коломойським.
Отже, Герасименко в Росії обвинувачений в банкрутстві історичного російського сталеливарного заводу “Красний Октябрь”. 2016 року він був заарештований на Кіпрі, і вийшов під заставу в 150 тис. євро. З цим банкрутством, оголошеним 2018 року, досі розбираються у міжнародних арбітражних інстанціях.
Пов’язує ж Герасименка та Коломойського той самий “Красный Октябрь”, який виступав “срібним” спонсором вищезгаданої баскетбольної команди. Саме для придбання “Красного Октября” Герасименко попросив про кредит... у ”Приватбанку” Ігоря Коломойського.
Коломойський має “недвозначні відносини” з путінською Росією, пишуть автори розслідування. З одного боку, він там має важливі комерційні інтереси, з іншого — він фінансував загони, що боролися з проросійськими бойовиками. “Єдине, що точно відомо — це його презирство у відношенні проєвропейської позиції Порошенка”, - пише італійське видання.
Серйозні західні оглядачі побажали - “ми мріємо, щоб українська політика стала нарешті нудною?”. Здається, у найближчі роки такої “загрози” немає.