ГлавнаяОбществоЗдоров'я

Щеплені і щасливі. Як в Україні розпочалася вакцинація від ковіду

24 лютого 2021 року лікар-реаніматолог Євген Горенко став першою людиною в Україні, яка отримала щеплення від ковіду. Момент вакцинації Горенка, який тривав буквально кілька секунд, відзняли камери до найменших деталей. 

«Вакцинація — це маркер цивілізованого суспільства. Чи потрібні набої на фронті? Чи потрібна амуніція? Так само в медицині. Краще бути попередженим і захищеним, ніж потім лікувати ускладнення хвороби», — говорить лікар одразу після щеплення. Від старту пандемії він працює в ковідній реанімації Черкаської обласної лікарні, там, де рятують найтяжчих пацієнтів. 

Горенко та його колеги — ті медики, у яких на носі лишалися сліди від дроту, що притискає респіратор до обличчя. Які стікали влітку потом під синтетичними захисними костюмами. Які бачили, як одужують і помирають важкі пацієнти. Які в боротьбі з хворобою втратили колег. 

І саме тому вони сьогодні вакцинуються. Як це було — в репортажі LB.ua.

Прибуття

Уранці на складі в Черкасах, куди має прибути вакцина, здається, навіть місцеві собаки на низькому старті. Тривають останні приготування — працівники перевіряють документацію, готують холодильники, відповідають на купу дзвінків. На подвір’ї вже стоїть автівка мобільної бригади з вакцинації. Неподалік чергують поліцейські. За наказом Міністерства охорони здоров’я, адреси складів, на які прибуде вакцина, мають зберігатися в таємниці.

Черкащина, разом з Київщиною, Житомирщиною, Вінниччиною та Чернігівщиною, отримують вакцину CoviShield 24 лютого. Після того як вакцину привезуть на склади, перевірять, вивантажать і оформлять, частину флаконів упакують у переносний холодильник. Його заберуть медики мобільної бригади до пунктів щеплень. Але вранці ще невідомо, у якій області буде перший вакцинований. 

Фото: Макс Требухов

— А ви теж працюєте тут? — запитую в темноволосої жінки в червоній куртці, яка сидить за столом і спокійно п’є чорну каву.

— Ні, я якраз і є та сама мобільна бригада, — усміхається вона. Її звати Наталя Завірюха, вона головна медична сестра Звенигородського центру первинної медико-санітарної допомоги. З початку пандемії Наталя працює в мобільній бригаді, що виїжджає до пацієнтів із підозрою на ковід для проведення ПЛР-тестування. Крім неї, у бригаді є ще одна сестра, лікар і водій. 

Наталя Завірюха
Фото: Макс Требухов
Наталя Завірюха

Кілька тижнів тому дві такі бригади на Черкащині, у тому числі Наталина команда, отримали додаткову спеціалізацію — вакцинація від ковіду. На тренінгах у Києві їх навчали правильно вимірювати дозування, вводити вакцину, консультувати пацієнтів, надавати першу медичну допомогу тощо. Спершу готувалися до вакцинації Pfizer, але минулого тижня одній бригаді довелося швидко перекваліфіковуватися і вчитися працювати з іншим препаратом — CoviShield. 

— Колоти — це найпростіше, — говорить вона. — От як було влітку: знімати, одягати костюми і щитки, спека, вогкість. До кожного пацієнта приїжджаєш, треба змінювати той костюм. А зараз що: халат, маска, рукавички — та й усе. Хоча робочий маршрут — звісно, жесть. Та я за вакцинацію і сама планую щепитися. Я не хворіла на ковід, якось оминуло. Але бачила, що це за хвороба, і такого не хочу.

Фото: Макс Требухов

Наступні кілька тижнів робочий день Наталі починатиметься з того, що вона о восьмій ранку зі Звенигорода муситиме приїжджати на склад до Черкас і брати сто доз вакцин. Більше ніж сто вакцинацій за день одна бригада робити не може — такі правила, та й фізично це просто неможливо. Далі Наталя з колегами їздитиме в різні куточки області, щоб вакцинувати медиків опорних ковідних лікарень. Медсестра лише радіє, що дитину є де залишити.

— Добре, що садочки працюють. Погано, що немає групи, яка починала б працювати до восьмої ранку, бо мені в цей час уже треба бути на роботі, — говорить вона і йде готуватися. Наступного разу з Наталею вдасться поговорити лиш за годину в пункті вакцинації.

Поліція, що супроводжує вантажівку з Києва, постійно віддзвонює телефоном. Ось вакцина перетнула Черкаську область, ось вона вже на дамбі Кременчуцького водосховища, ось на під’їзді до Черкас. Ось-ось. Остаточно переконує, що вже скоро, прибуття на склад голови Черкаської ОДА Олександра Скічка. За декілька хвилин з-за рогу виїжджає поліцейська "міцубіші", а за нею — вона, вантажівка з вакцинами. Усі чекають мовчки. 

Далі події розгортаються швидко. Біленькі коробочки із зеленими етикетками CoviShield заносять з вулиці і розкладають на столі, з якого попередньо прибрали зайві пакунки. Рахують, перевіряють, і директор складу в білому халаті урочисто оголошує, що кількісно все зійшлося, температурний режим дотримано, акти є, сертифікати є. Після цього присутні піднімаються ліфтом на другий поверх, де коробки пакують у холодильник — чекати свого часу. 16200 гордих маленьких флакончиків CoviShield займають лише половину полиць. 

Ще сто флакончиків відправляються в червону сумку-рефрижератор Наталі. Вона пакується, спускається вниз, сідає в машину і їде до Черкаської обласної лікарні. За пів години Наталя зробить перше в Україні щеплення від ковіду. 

Фото: Макс Требухов

Час перших

Сьогодні особливий день у лікарні. Це зрозуміло одразу з приймальної, де між пацієнтами сновигають журналісти з камерами в одноразових блакитних халатах. З порогу зустрічають медсестри з термометрами. Через кілька годин, коли ми виходитимемо з лікарні, їх на вході вже не буде. 

Тим часом на другому поверсі готується до вакцинації перший пацієнт — лікар-реаніматолог Євген Горенко. Він у сірій уніформі сидить на стільці в кабінеті щеплення. З-під маски видно лише блакитні очі. Йому вже провели інструктаж, поміряли температуру. Медсестру Наталю, яка відкриває флакончик і набирає у шприц вакцину, у масці я ледь впізнаю. Момент дотику голки до шкіри триває кілька секунд — не видно навіть і сліду.

— А скільки годин? — питає медсестра. 

— 13:00.

— Боже, перша година, хвилююча мить, — Наталя фіксує точний час і дату на етикетці і повертає відкритий флакончик з вакциною в холодильник.

Фото: Макс Требухов

Списки охочих на вакцинацію в лікарні почали складати трохи більше ніж два тижні тому. Медики, які хотіли щепитися, підписували попередню інформовану згоду. Тиждень пішов на облаштування пункту щеплень. За один день одна медична бригада може вакцинувати лише сто лікарів, вакцинація добровільна. 

За словами головного лікаря Черкаської обласної лікарні Олександра Дудника, скільки медиків відмовилися вакцинуватися, поки що сказати складно. Це пов’язано з тим, що частина персоналу вже перехворіла і щепиться пізніше, у наступних хвилях, оскільки поки що має антитіла. Ще частина має медичні протипоказання до вакцинації. Дудник каже, що дехто з медиків усе ж налаштований проти вакцинації з власних переконань. Але він сподівається, що вакциновані колеги, які нормально почуваються і з якими нічого не трапилося, стануть для них прикладом, і ті, хто зараз не хоче, змінить свою думку. 

 Олександр Дудник
Фото: Макс Требухов
Олександр Дудник

Заступниця голови Черкаської ОДА Лариса Кошова говорить, що всього в Черкаській області працює 23 заклади, що надають допомогу при ковіді, і більш ніж сім тисяч медиків потребують щеплень. 

Лариса Кошова
Фото: Макс Требухов
Лариса Кошова

Процес щеплення від ковіду нагадує гру, у якій пацієнт має пройти три рівні у трьох різних кабінетах. На першому все просто — у людини перевіряють документи, дивляться, чи є пацієнт у списку, запитують про самопочуття, міряють температуру, консультують, підписують інформовану згоду. Далі пацієнт проходить безпосередньо в пункт щеплень, де лікарка ще раз перевіряє документи і медсестра робить укол. Третій рівень — зустріч з босом, тобто лікаркою Людмилою Миколаївною, яка не відпустить вакцинованих з третього кабінету, поки не пересвідчиться, що ні в кого немає ніяких неочікуваних реакцій протягом пів години після щеплення і що з ними все добре. Оминути цей етап за весь день вдалося лише нейрохірургу ковідного відділення, який забіг на вакцинацію поза чергою й одразу ж помчав на кількагодинну операцію. 

Але навіть перший вакцинований лікар, попри те, що його чекали на брифінгу, мав висидіти 30 хвилин. Увесь цей час Євген кілька разів повторює, що нормально почувається, майже не відчуває болю в місці уколу і постійно просить відпустити його до пацієнтів.

Фото: Макс Требухов

— А ви знаєте, чому вас обрали першим? — питаю.

— Чисто щоб забезпечити додатковий захист бригади, яка сьогодні чергує в ковідному відділенні. А чому саме мене? Ну, в мене очі гарні, — сміється він.

Фото: Макс Требухов

— Євген Горенко працює з першого дня з хворими на ковід, — пояснює Олександр Дудник. — Він лікар-анестезіолог. Він бачив усю ситуацію як є, він один із перших сказав, що так, він буде вакцинуватися. Тому він і першим пішов.

Поступово відведений для очікування кабінет наповнився іншими вакцинованими. Другою щеплення від ковіду отримала старша сестра Нонна Хачатрян, третьою — медсестра Леся Пилипенко. Обидві разом з Горенком працюють у ковідному реанімаційному відділенні.

Горенко разом з медсестрою Лесею Пилипенко (зліва) і старшою сестрою Нонною Хачатрян (справа)
Фото: Макс Требухов
Горенко разом з медсестрою Лесею Пилипенко (зліва) і старшою сестрою Нонною Хачатрян (справа)

— Я дуже алергічна і, перш ніж робити щеплення, мусила зважити всі за і проти, проконсультуватися з алергологом, — каже Нонна. — Просто коли ти заходиш в червону зону, то бачиш, як ці хворі задихаються, яка в них дихальна недостатність. А потім усвідомлюєш, що можеш врятувати не всіх. Їх шкода, бо часто ти не можеш допомогти. Коли ти на це все надивишся, то вже не хочеш опинитися на їхньому місці. Ви ж бачите, яка антиреклама щеплень по телебаченню? Людям просто виносять цією пропагандою мозок. 

— У нас помер один лікар, — продовжує Нонна. — У нього, крім ковіду, було ще тяжке ускладнення на серце.

Нонна Хачатрян
Фото: Макс Требухов
Нонна Хачатрян

— Для нас це була велика трагедія, — говорить Леся. — Я пам’ятаю, як здавала зміну, сказала йому, що зустрінемося за добу. А потім мені подзвонили, що його більше немає.

— Ковід дуже підступний, — хитає головою Євген. — У нас є певна градація девайсів, які підключають пацієнтам. Спершу йде киснева маска, тоді — система типу ШВЛ, але зі спеціальною великою маскою для вентиляції, і третя — ендотрахіальна інтубація. Момент переходу від звичайної кисневої маски до ендотрахіальної трубки може тривати дві-три хвилини. 

— Усі зараз говорять про ковід, і, вибачте, який у людей має бути маргарин замість мозку, щоб вірити в чипування? — обурюється Євген. — Звісно, кожен може мати свою точку зору. Не хочеш — не вакцинуйся, але не треба це виносити на загальнонаціональний рівень. 

 Леся Пилипенко (в центрі)
Фото: Макс Требухов
Леся Пилипенко (в центрі)

— Може, ми теж вірили б у таке, якби не бачили, як вони дивляться на тебе і задихаються, — тихо говорить Леся.

— Але кожен з нас може опинитися на їхньому місці. Бо ми працюємо в червоній зоні. Ми — медичний спецназ. 

«Так хочеться дожить до моменту, щоб упізнавати знайомих у лице, а не лише по очах» 

За словами головного лікаря Олександра Дудника, наразі ситуація з ковідом в області стабільна. Але реанімація продовжує працювати на повну потужність. Загалом у лікарні перебуває тридцять хворих на ковід, з них четверо на ШВЛ, і є вже кілька пацієнтів, яких теж незабаром потрібно буде підключати до апаратів. Усі вакциновані в один голос повторюють, що вакцинація — це ще один спосіб зменшити навантаження на медиків. 

За словами Євгена Горенка, у реанімаційному відділенні, де працює 86 людей, на вакцинацію в першій хвилі згодилася приблизно третина. Частина медиків, які хворіли на ковід у найближчі 3-6 місяців і мають антитіла до коронавірусу, вакцинуватимуться пізніше, у наступних хвилях. Але радикально налаштованих проти вакцинації немає.

Фото: Макс Требухов

До третьої години дня вакцинують близько сорока медиків Черкаської обласної лікарні. Вакцинуються лікар-анестезіолог Сергій і його син Олександр, які працюють у реанімації. Вакцинується лікар-отоларинголог Віталій Кошовий, який накладає трахеостоми пацієнтам із ковідом. Заступниця голови Черкаської ОДА та його дружина Лариса Кошова зустрічатиме чоловіка відразу з пункту вакцинації. Вона також планує щепитися, але, як і більшості українців, їй ще доведеться зачекати. Не вакцинують лише одну лікарку, у якої раніше був анафілактичний шок через алергію, адже це пряме протипоказання. Загалом до сьомої години вечора в Черкаській області щеплять 80 медиків. 

Увесь цей час між трьома кабінетами бігатиме лікарка з рожевими квітами на халаті, темними спокійними очима. 

Фото: Макс Требухов

— А як ще перевзуюся у змінне взуття, то бігатиму ще швидше! — вигукує вона і поправляє стетоскоп на шиї. Це Людмила Доценко, лікарка, що очолює мобільну бригаду щеплень. До пандемії вона працювала педіатркою, але одинадцять місяців тому доєдналася до бригади, що виїжджає до пацієнтів проводити ПЛР-тестування, а тепер долучилася до програми щеплень.

— Узагалі ми планували з медсестрами вакцинуватися першими, але трохи змінився план, — каже Людмила. — Тому нам зроблять щеплення в кінці дня. Зараз ми трохи забігані, у нас червоні щоки. Я поки що мушу контролювати, що тут відбувається. Я вам гарантую, що все буде добре. Мені, знаєте, так хочеться дожить до моменту, щоб упізнавати знайомих у лице, а не лише по очах над маскою. Хочеться бачити лице. Нормально. По-людськи.

Людмила Доценко спілкується з першими вакцинованими
Фото: Макс Требухов
Людмила Доценко спілкується з першими вакцинованими

Людмила заходить у кабінет, де чекають потрібні пів години вже вакциновані медики, і запитує, як усі почуваються. Не скаржиться ніхто. 

— А ви вже фотографувалися з першим вакцинованим? — питають у неї.

— Я обов’язково сфотографуюся, але, вибачте, губи фарбувати не буду, — Людмила показує рукою на нижню частину обличчя, яка повністю закрита маскою. — Рік працюю в ковідній бригаді і замість помади купую тільки рукавички. Але якщо всі будуть так, як ви, вакцинуватися, то, може, скоро я куплю помаду.

Фото: Макс Требухов

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram