Ця історія почалася 4 травня, коли президент Володимир Зеленський заявив, що медреформа потребує покращення і “не може допустити” закриття лікарень. Наступного дня - 5 травня - міністр Степанов також розкритикував реформу і пообіцяв їй “покращення”. Голова комітету ВР з питань здоров’я нації Михайло Радуцький пояснив більш детально, що справа - в тарифах на медичні послуги, які закладені урядом в Програмі медичних гарантій. Що вони низькі і саме через це буде звільнено 50 тис. лікарів та будуть закриватися лікарні (до цього повернемося далі в тексті).
Наразі єдина озвучена претензія до медичної реформи - низькі тарифи. Принаймні, ніякі інші претензії не озвучувалися. Не було висловлено жодної критики щодо основних підходів та принципу “гроші ходять за пацієнтом”, який в Україні збиралися запровадити десять років, і от нарешті запровадили. Тобто, судячи з заяв представників влади, проблема не в реформі, проблема - виключно в кількості грошей.
Але при цьому Степанов так захопився викривальною риторикою, що, здається, забув, що він має очолити реформу, а не знищити її. “Той процес, який стартував з 1 квітня - важко назвати справжньою реформою, - заявив він. - Насправді це не передбачає нічого доброго, ані для медиків, ані для пацієнтів”. Дійшло до того, що очільник МОЗ почав вживати слово “псевдореформа”. Тобто, міністр цілеспрямовано займається дискредитацією всього процесу (і було б дуже цікаво дізнатися, чому).
На сайті МОЗ за останні два місяці ви не знайдете жодної позитивної згадки реформи. Хоча міністерство цілком могло б розділити ті здобутки, які вже є на сьогодні (наприклад, що за два місяці видано 757 тис. електронних направлень, з них 183 тис. пацієнти вже реалізували, і всі деталі можна подивитися на дашбордах). Проте Степанов вперто ставиться до реформи, як до падчерки, а до НСЗУ - як до ворога, якого б найбільше хотілося бачити втопленим в річці. Він навіть спробував повісити на Службу свою невдачу з виплатою 300%-их надбавок.
І, звісно, саме НСЗУ Степанов намагається зробити винною в “провалі” “псевдореформи”. Адже саме НСЗУ розраховувала тарифи, і міністр у всіх своїх виступах підкреслює, що “він не розуміє, як їх розраховували”. При цьому абсолютно ігнорується, що все це було затверджено урядом і парламентом. І не якимось лиходійними попередниками або Уляною Супрун, а “слугами” нашого стражденного народу з семидесятитрьохвідсотковим президентом на чолі. Розмір тарифів розраховувався відповідно до тієї суми, яка була виділена в державному бюджеті. І, до речі, поки що ніяких ініціатив з виділення додаткових коштів жодна з гілок влади не проявляла.
Причина нелюбові міністра до НСЗУ, думаю, досить проста. В.о. голови служби Оксана Мовчан не підтримала його, навпаки, вступила з ним в публічну полеміку. Вона захищає реформу і дає інтерв’ю, в якому розповідає про свою комунікацію з міністром. Результат - на наступний день після інтерв’ю її викликають до Степанова на співбесіду. Нагадаємо, що Оксана Мовчан ще в січні цього року посіла перше місце на конкурсі на голову НСЗУ. Друге та третє місце - у її колег по службі Наталії Рябцевої та Андрія Віленського.
Степанов викликає всіх їх, проводить розмову і… заявляє, що жоден з трьох кандидатів на цю посаду не підходить. Причин не пояснює. Нагадаю, йдеться про переможців повноцінного конкурсу, проведеного за всіма правилами.
Але натомість оголошується вакансія з терміном подачі документів спочатку два робочих дні, а потім - чотири. Zoom, тридцять хвилин бесіди, рішення приймає одноосібно міністр. Схоже, в цьому епічному змаганні переможе хтось, хто не стане сперечатися зі Степановим. В такому разі реформа охорони здоров’я буде повністю залежати від міністра, який її відверто знецінює, та підконтрольної йому служби. Далі є кілька варіантів розвитку подій.
Перший - реформа буде повністю призупинена під приводом “почекаємо, коли буде більше грошей”. Фінанси розподілять “взад”, тобто, розмажуть по всіх медичних закладах, незалежно від кількості наданих послуг. Хоча технічно повернути все як було - дуже непросто (про це можна більше почитати в інтерв’ю з Мовчан). І це означає повну відмову від принципу “гроші ходять за пацієнтом”. Цей варіант буде логічним з оглядом на висловлювання міністра. Тоді буде зрозуміло, що реформа дискредитувалася для того, аби її можна було повністю знищити.
Другий варіант - нам скажуть, що міністр всіх врятував, але при цьому все лишиться плюс-мінус так, як зараз. Варіант в найкращих традиціях нинішньої влади і, до того ж, найпростіший в реалізації. Міністр "привласнює" реформу, а також НСЗУ, і не має більше причин для ревнощів.
Третій - гроші спробують перекинути в межах програми медичних гарантій, щоб, знову ж таки, розділити їх між всіма закладами більш-менш рівномірно. Цей варіант не сильно відрізняється від першого, бо також означає фактично зупинку трансформації системи. Але офіційно реформа нібито триватиме, всі молодці, міністр винайшов "серединний шлях", президент всіх врятував. Ласий варіант з огляду на наближення місцевих виборів.
Позитивних сценаріїв наразі не передбачається.
Наостанок, про “50 тисяч лікарів”, яких нібито звільнять через реформу. Президент і міністр з заступниками стільки разів повторили цю фразу, що тепер зв’язка “медреформа-звільнять-закриють” вже намертво засіла в головах у людей.
Проте звідки взялася ця цифра - досі незрозуміло. Міністр Степанов запевняв, що був проведений аудит системи охорони здоров’я, але на запит профільного комітету ВР його так і не надав. Очільниця директорату медичних послуг Оксана Сухорукова пише, що ніякого аудиту насправді МОЗ не проводив.
Схоже, що цифра в 50 тис. - це сильно округлена похідна від якоїсь іншої цифри. Наприклад, це персонал всіх лікарень, які отримали менше фінансування, ніж в попередньому році. Але, по-перше, не всі ці лікарні закриються, по-друге, медичного персоналу в закладах зазвичай менше, ніж технічного.
Треба сказати, що загалом медиків в Україні 186 тис. (дані за 2018 рік). Тобто, щоб звільнити більше, ніж чверть, треба закрити більше, ніж чверть, закладів, чого аж ніяк не передбачається. За оцінками НСЗУ, скорочення може торкнутися приблизно 6 тис. медиків. Причому їх не обов'язково звільняти - тих, хто бажає працювати далі, можна перепрофілювати. Дефіцит медичних кадрів тільки в державній системі охорони здоров'я складає близько 25 тис. вакансій.