10-річна Соломія прутко переміщується між контейнерами для сміття. Тут, у великому приміщенні організації “Україна без сміття”, дівчинка сортує зібрані відходи. Разом з мамою Анастасією Безверхою вони на Саперно-Слобідську приїжджають щодва тижні.
“Без неї я б набагато довше розкладала. Соломія після першого разу вивчила, в які контейнери що викидати і зараз робить це набагато швидше, ніж я”, - радіє мама.
Родина почала сортувати сміття з жовтня минулого року. Тепер у день поїздки на сортувальну станцію має чіткий план - виїхати з Лівого берега, заїхати до батьків, кумів та друзів, аби забрати їхнє сміття, і відвезти все це на Деміївку.
“Коли я бачу, скільки продукує сміття Київ і скільки у нашому під'їзді люди викидають, і все це точно йде на звалище, стає страшно. Я не можу так. Для мене важливим фактором було, що у нас біля будинку є київська ятка, яка приймає вторсировину, але лише деякі види можна здавати - пет-пляшки, скло та папір. Коли ми сюди приїхали вперше, то побачили, що викидаємо забагато, і можна переробляти більше”, - розповідає про свій досвід Безверха.
Таких, як родина Безверхих, стає усе більше в Києві. Сортувати стає модно. Для столиці це добре, а от для організації “Україна без сміття” - складно. Потрібно більше приміщення, де можна було б прийняти усіх “сортувальників”, більше вантажівок, аби розвозити сміття, більше коштів, у тому числі для зарплат працівників. Міська влада допомагати з сортуванням сміття не поспішає.
Історія проекту
З засновницею проекту “Україна без сміття” Євгенією Аратовською зустрічаємося на Саперно-Слобідській, 25/4. Тут розташована найбільша сортувальна станція Києва. Кілька хвилин до закриття, а люди все ще несуть пакунки з вторсировиною.
- Ви знаєте, що у нас змінилися правила? За півгодини до закриття ми тепер приймаємо сміття на досортування, яке платне, - повідомляє співробітниця станції.
- Знаю, - безтурботно відповідає чоловік та прямує з пакетами до середини.
Зміни запровадили 13 травня, коли після свят станцію завалили кілограмами сміття. Команда фізично не встигала все розбирати. Та складнощі у громадського проекту виникають не вперше.
Євгенія Аратовська до 2014 року жила у Київській області. Коли діти підросли, родина вирішила переїхати до столиці. У селі Женя звикла відправляти у компост органічні відходи. У столиці ж зрозуміла, що рука не піднімається змішувати сміття.
“Мені було боляче викидати все разом, а у звичайних пунктах прийому вторсировини приймали лише скло, папір та тетрапак”, - пригадує Євгенія.
Почала з'ясовувати, де можна здати сміття у Києві, і вирішила у соцмережах вести про це екологічний блог. Ці починання переросли у громадську організацію “Україна без сміття”, яку Євгенія заснувала 31 грудня 2015 року разом з друзями. Спочатку організація проводила освітні проекти для відповідального бізнесу - тих, хто хотів навчитися правильно сортувати сміття.
У кінці 2017 року “Україна без сміття” відкрила першу сортувальну станцію біля метро Васильківська. Проект ставав популярним, все більше людей приходило, і на 80 квадратних метрах стало затісно. До того ж приміщення було у підвалі житлового будинку, і це викликало постійні скарги мешканців.
Цього року організація сподівалася виграти кошти через Громадський бюджет, але міська рада відхилила заявку.
“Нам сказали, що у кошторис не закладена оренда приміщення (а ми очікували від них його отримати) і завеликі зарплати для працівників. Я вважаю, що 8-10 тисяч - це ринкова зарплата”, - розповідає Аратовська.
З відкриттям станції на Деміївці допоміг відповідальний бізнес – компанія Pernod Ricard Ukraine. Щомісяця на утримання станції потрібно близько 60 тисяч гривень (це не враховуючи зарплат працівників), однак стільки на вторсировині не заробляють. “Україна без сміття” також проводить лекції у школах, компаніях, виробляє власні товари, які продає у крамниці NOWASTE SHOP. Це все одно не приносить достатньо прибутку. До прикладу, 2018 року організація мала мільйонний збиток. За рік залучила 3,1 мільйони гривень, а витратила – 4,1 мільйони.
Чергова проблема цьогоріч виникла на травневі свята, коли організація закрила сортувальні станції - велику на Деміївці та ще три міні-станції. Команда поїхала у Карпати для прибирання стихійних звалищ у Верховині. За цей час на деміївській сортувальній станції зібралося багато сміття, яке принесли кияни, і команда не встигала його сортувати. Для того, щоб знову запрацювала станція, довелось наймати додаткові вантажівки для вивезення накопиченої вторсировини. Поки станція має лише одну машину, і та постійно завантажена роботою.
“Ми почали буквально “вигрібати” роздільний збір за мільйонне місто, яке не надає нам ніякої допомоги: ми самостійно виплачуємо зарплати і податки, зі своєї кишені орендуємо приміщення станції і складу, проводимо ремонтні роботи, оплачуємо бензин, страхуємо і ремонтуємо машину, наймаємо додаткові машини для вивезення, закуповуємо щомісяця сотні мішків і біг-бегів”, - пояснювали тоді в організації.
Аби вирішити травневу ситуацію, “Україна без сміття” запровадила декілька нововведень - припинила приймати шуршики (це такі пакети, переважно від круп), їх можна здати на спалювання. Вартість послуг спалювання підняли та вирішили скоротити графік прийому на півгодини – адже працівникам потрібен час, щоб навести лад на станції.
Як розповідає співробітниця станції Наталя Лук'янець, на минулих вихідних команда затрималася на роботі на понад годину через завантаженість. Хоча станція працювала до восьмої вечора, але зазвичай хтось приходив о 19:55 з пакетами, сортування яких займало півгодини, а потім ще й загальне прибирання. Тож працівники найчастіше виходять зі станції о 21. З новими правилами тепер працюють по шість годин. Основною мотивацією у всіх є місія компанії – нуль відходів на звалище.
“В основному це робота за ідею, враховуючи вартість житла у Києві. За ідею, бо я дивлюся на океан з пластиком і плачу”, - каже Наталя Лук'янець, яка і сама сортує сміття.
А що КМДА?
Після травневих свят команда “України без сміття” зрозуміла, що для потреб киян треба більше місця. Хоча б приміщення на 1000 кв м та ще один автомобіль. Організація запустила збір коштів, сподіваючись назбирати гроші для вантажівки. 6 травня Євгенія Аратовська звернулася у соцмережі до заступника голови Київської міської державної адміністрації Петра Пантелеєва з проханням допомогти.
“Ми намагалися домовитися про зустріч декілька разів, але постійно переносять. У понеділок мені зателефонувала помічниця Пантелеєва і запропонувала зустрітися о 15. Тоді вже було 13:00. Звісно, у мене були свої плани, і я не змогла”, - скаржиться Аратовська.
У Пантелеєва не виходило зустрітися через насичений графік, та все ж він і справді має намір обговорити з Аратовською проблеми організації, розповіла його радниця Юлія Грамотна. За словами Грамотної, у КМДА розуміють важливість проекту та готові розглянути прохання організації. Що з того вийде - поки не знає.
“Я дуже сподіваюся, що наша співпраця матиме чіткі обриси. Думаю, що ми таки зустрінемося цього тижня. Ми готові до діалогу”, - запевняє Грамотна.
У КМДА нагадують, що зараз займаються рекультивацією полігону №5 та разом з ПрАТ “Київспецтранс” планують побудувати сміттєпереробний завод. З липня міська влада також хоче запровадити пілотний проект з сортування сміття у деяких районах столиці.
“Ми відпрацьовуємо питання сортування на місцях з нашими перевізниками. Це буде залежати у тому числі і від мене, і від вас - наскільки ми готові відповідально сортувати сміття”, - розповідає Грамотна.
Євгенія Аратовська ж переконана, що проект “Україна без сміття” вже довів: кияни готові сортувати сміття, а от КМДА - ні.
“Ми намагалися навчити співробітниців КМДА правильно сортували сміття, але вони відповіли, що у них і так все добре. Папір сортують у туалеті, а решту - спалюють. На нашу пропозицію встановити контейнери для роздільного сортування не відреагували”, - зітхає Аратовська.
Поки влада не допомагає проекту, команда займається краудфандингом. Підтримати станцію просто - варто написати слово “допомогти” в особисті повідомлення сторінки “Україна без сміття”.
