Що я маю на увазі, що за розруха?
Річ у тім, що стараннями росіян з відповідних служб і їх друзів в Україні на високих посадах московській церкві було віддано ледь не 90% старовинного національного спадку України, котрий у подальшому зазнав руйнувань і наруги.
На моєму депутатському столі на момент написання цих рядків лежить купа в більш ніж 600 сторінок відповідей на мій запит від різних органів влади. І ця купа весь час зростає, бо надходять нові і нові відомості. Нещодавно я надіслав запит – яке майно і коли було передано громадам УПЦ МП?
Відповідь була вражаючою – сотні старовинних храмів, по усіх без винятку областях України. Значна частка цих храмів – визначні і дуже визначні пам’ятки. По суті, ледь не всю українську церковну старовину, за моїм попереднім аналізом, до 90%, було передано священикам російської церкви. По суті, Росія, котра має де-факто свою церкву за частину держави, створила в Україні найбільшу церковну структуру за рахунок самої України. Це насправді була безпрецедентна величезна приватизація українського національного спадку.
Що далі сталося? Священики УПЦ-РПЦ, будучи переконані, що це майно їм буде належали вічно, нищили цей спадок. Пам’ятки перебудовувалися, українські старовинні фрески в храмах перефарбовувалися в сучасні російського стилю малюнки тощо. Все робилося для того, щоб пам’ятки було якомога зручніше експлуатувати. Приміром, у храми 17-го сторіччя встановлювали батареї опалення – звісно, зі шкодою для автентичного вигляду. Або у Києво-Печерській Лаврі руйнувалися старі арки над ворітьми, для того, щоб великі вантажівки могли їздити безперешкодно.
До речі, про Лавру. Масштаби руйнування та характер ставлення московських хазяїв до українського пам’яткохоронного законодавства можна проілюструвати на таких попередніх цифрах. В користуванні УПЦ МП в Лаврі було близько 30 тисяч кв м нерухомості, за період з 90-х там було протиправно споруджено ще близько 20 тисяч кв м! Тобто всупереч закону, московсько-українське духовенство спорудило там іще одну Лавру – готелі, резиденції, промислові об’єкти ресторани тощо.
Мощі святих з Лаври, за нашими даними, частково вивезено в Росію. Так само, ймовірно, і з колекціями коштовностей, переданими УПЦ МП.
І так по всій Україні.
Звісно, ця розруха не могла статися без того, щоб не було команди з боку влади правоохоронцям не чіпати московсько-українських попів. Без того, щоб з Лаври та інших заповідників не йшли на Мінкульт регулярні валізи з грошима за те, що уповноважені посадовці закривають очі на руйнування національного спадку українців.
Чи це припинилося з приходом нового президента і уряду в 2014?
Зовсім ні! Приміром, на території Лаври продовжилося кілька незаконних будівництв – два нових об’єкти, перебудова корпусу інфекційної лікарні тощо. Українські урядовці натомість шлють звіти в Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, під охороною якого знаходиться Лавра, що тут усе загалом в порядку (про цей злочин повідомлено мною правоохоронців).
І так, повторюся, до сих пір по всій Україні.
Що має зробити по-справжньому патріотична влада?
Перше – негайно провести інвентаризацію пам’яток, рухомих і нерухомих, дослідити їх стан, оцінити шкоду, нанесену порушенням пам’яткоохоронного законодавства. Друге – притягти винних до відповідальності, в першу чергу – тих чиновників, котрим з бюджету платили зарплати за те, щоб ті охороняли національний спадок.
Третє – подати позови до власників/орендарів/розпорядників, на чиєму балансі були ці пам’ятки. Четверте – скасувати у встановленому законом порядку усі безпідставні рішення про передачу майна громадам УПЦ МП і розпочати підкреслено мирні переговори про повернення цього майна у власність держави. Жодного застосування сили, лише законні правові дії. Про це я офіційно звернувся до відповідних інстанцій.
Бо гірше за все, коли вседозволеність московських попів заразить нову церкву і нищення української ідентичності продовжиться вже під новими вивісками.