Безпорадність пахне свіжозрубаним деревом
Студентка Анна Колеснікова розказує, як жителі ЖК доглядали за сосновим бором, як любили тут гуляти і скільки він для усіх важив. А потім невідомі люди почали приходити сюди з бензопилами. Вночі хтось підрізав сосни, а потім вони несподівано падали з перетятими жилами. Так жителі перестали цим бором гуляти.
Мешканці ходили до селищного голови, викликали поліцію, обмотували дерева захистом від бензопил. Куратор мистецьких проектів Олександр Михед розказує, що раніше разом з сусідами патрулювали ліс і знаходили по периметру території заготовки для підпалу - характерно складені дрова, старі шпалери, пляшки під горючу речовину.
“Я вже і не рада, що ми вирішили тут поселитися”, - скаржиться Олена Буренко, мама в декреті. Останній місяць життя був не надто схожий на сімейну ідилію столичного передмістя: нічні тривоги, патрулювання і чергування, бійки, тітушки, поліція. “Я перевіряла оголошенн про продаж житла у нашому житловому комплексі, - розказує Олена. - То там досі рекламний слоган “В обіймах із соснами”. Ага, обійняти і плакати!”
Тут все ще дуже сильно пахне свіжозрубаним деревом. Цей запах з’явився ще 3 липня - тоді впали перші сосни, кажуть жителі комплексу. 13 липня було вже справжнє протистояння - з робітниками, які рубали, та молодиками, що їх прикривали. Тоді впали ще зо два десятки дерев. 24 липня на цій ділянці лягли усі дерева - десь близько сотні. Тоді забудовник привіз найбільш масову групу підтримки - кілька автобусів молодих хлопців. Діяли злагоджено, дуже поспішали. Навіть травмувався хтось із робітників - викликали швидку. Спинити їх не вдалося.
Під вечір було вже по всьому. Запах остаточно став клубком у горлі - дівчата кажуть, що хотілось плакати. Натомість пішов дощ і картинно впала остання сосна, яку лишили недорубаною.
Для Ірини Лазар тепер свіжоспиляними деревами пахнуть беззахисність і безпорадність. Бо, каже, ось ліс росте перед тобою, але приходять якісь люди - і він зникає під сокирами робітників і за силової підтримки підвезених на автобусах молодих хлопців. Поліція просто спостерігає.
Якщо таке може статися з лісом, то де гарантії, що подібне не трапиться із твоїм майном чи тобою, підсумовує Ірина риторичним питанням.
Мер не проти
На місці “Чеського двора” раніше також був ліс. Олександр Михед навіть сказав, що опоненти їм постійно цим дорікають. Мовляв, мешканці ЖК не мають морального права протестувати.
Але жителі називають це маніпуляцією - навіть якщо їх забудовник повівся неправильно, це не означає, що має постраждати решта лісу.
Мер Гостомеля Юрій Прилипко на розмову зі ЗМІ виявився не налаштований.
- Ви хто? Без коментарів! - сказав селищний голова, підіймаючись сходами ради до свого кабінету.
Півгодини тому його дім обшуковували слідчі під процесуальним керівництвом прокуратури Києва - він був не в гуморі.
- Ви чуєте, шо я говорю?! Там є право власності і хай правоохоронні органи вирішують це питання! За кого заступатися?! - кинув він журналістам перед тим, як закритися в кабінеті.
Виправляти перше враження від знайомства з муніципалітетом взявся радник селищного голови, Ростислав Скуратівський.
На його думку, протести активістів - це прояв недобросовісної конкуренції. Також він запевнив, що теперішній власник території зібрав увесь пакет необхідних документів, а копії надав у поліцію, прокуратуру і селищну раду. Скуратівський наголосив: за кожне зрубане дерево було сплачено компенсацію ще попереднім власником - у 2012 і 2015 роках. Загалом більше 4 мільйонів гривень. І ці свої слова він навіть підтвердив документами.
Радник голови Гостомеля обіцяв також пред’явити й інші папери, що є у розпорядженні селищної ради і доводять законність вирубки дерев і претензій на землю забудовника. Але на момент публікації матеріалу редакція LB.ua їх ще не отримала. Як тільки це станеться, статтю буде доповнено.
Поки що ж достеменно відомо, що забудова, під яку розчистили ділянку - це магазин-склад, який хоче звести в Гостомелі маріупольчанин Денис Віленович Друккер. За офіційною версією, він звернувся у місцеву раду 15 червня - подав заяву на отримання містобудівних умов та обмежень для проектування магазину на 3 400 м2. Робити це планував на 4 ділянках, цільове призначення яких зараз - будівництво та обслуговування будівель торгівлі. Сумарна площа території ділянок - 0,6 га. У сільраді його заяву задовільнили, оскільки цільове призначення відповідало діючому генеральному плану селища, і Друккер подав усі потрібні папери. У тому числі - про те, що відновлювальна вартість за вирубані дерева була сплачена.
Якщо спробувати з’ясувати, хто такий Друккер, то виявиться, що для десятьох фірм він є засновником, свідчить держреєстр юридичних та фізичних осіб. Ще для трьох - був ним раніше. У двох товариствах з обмеженою відповідальністю є директором і зареєстрований також як фізична особа-підприємець. Фірм багато і спектр послуг у них широкий. Це освітня і культурна діяльність, реклама, оренда і продаж нерухомості, архітектурне планування, будівництво. А також - переробка молока, масла та сиру і комплексне обслуговування об’єктів. Географія - Маріуполь і Київ.
Його інтереси під час конфліктів з мешканцями і поліцією представляв Євген Хармишев, розповіли активісти. Він теж серед засновників цілого грона найрізноманітніших компаній у Маріуполі. До 2015 року Хармишев був також керівником КП “Ірпіньжитлоінвестбуд”.
Скуратівський намагався сконтактувати журналістів і забудовника, але останній зустрітися із ЗМІ не захотів.
Злий добрий лісовик
24 липня поліція і прокуратура подали до Ірпінського міського суду клопотання про арешт цієї ділянки. Після скарг мешканців правоохоронці відкрили кримінальне провадження за 246 статтею Кримінального Кодексу - про незаконну вирубку лісу. Тож будь які роботи на цій території мали б бути призупинені, поки триватиме досудове розслідування і поліція з’ясовуватиме, чи був у діях забудовника склад злочину.
Речник поліції Київської області Микола Жукович розповів LB.ua телефоном, що правоохоронці зі свого боку зробили все необхідне. Тепер без відповідної ухвали суду більше нічого вчиняти не можуть. На відміну від забудовника, якого лише ця ухвала й може спинити від будь-яких подальших кроків. Але суддя на лікарняному, решта - у відпустках. І що робити далі - ні поліції, ні активістам невідомо.
Здавалося б, це кінець чи щонайменше тривала пауза. Але відволічемося на хвильку від теми. В українській міфології є така легенда, що кожен ліс має свого лісовика і коли люди хочуть нашкодити деревам, то цей дух включається в гру та плутає зловмисникам стежки. Так от, журналісти LB.ua майже такого знайшли! Він людина з плоті і крові, але володіє не менш дієвою магією - знається на законодавстві. Це Віктор Бархоленко.
Чоловік живе в Бучі і останні 15 років “вписується” за місцеві ліси. Це відбилось на його характері - принаймні, на перший погляд здається, що дерева пан Віктор любить більше, ніж людей. Він люто кепкує і з активістів, і з гостомельської влади. Перших називає негарними словами, бо, каже, проґавили критично важливий момент - свідчити поліції і домагатись клопотання про арешт ділянки потрібно було раніше. Пан Віктор переконаний, що це можна було зробити. Зараз, намагаючись не зв’язуватись з активістами безпосередньо, він усе одно грає на одному з ними боці поля. Наприклад, свідчив у поліції проти забудовника.
Бархоленко наполягає, що весь пакет документів, зібраний підприємцем Друккарем, як і всі гамузом дозволи селищної ради, висновки про цільове призначення і зміни в Генплані не мають юридичної сили.
Щоб це довести, достатньо знайти першу ланку порочного ланцюжка, коли земля, як гикавка, почала передавалася “від федота до якова, від якова до всякого”.
У випадку з Гостомелем ліс був у державній власності, в постійному користуванні Київської лісової науково-дослідної станції. Впродовж 2003-2007 років місцеві спритники його потроху, кількома рішеннями селищної ради, виводили в комунальну власність та розподіляли між приватними і юридичними особами.
- Із зміною цільового призначення і відповідними наслідками для цього лісу, - підсумовує Бархоленко.
Чоловік посидів в архівах і таки з’ясував, скільки таких ділянок було і кому їх передали. Усього це майже 64 гектари Гостомельського лісу.
Потім чиновники щось роздавали, щось продавали - станом на зараз уже по кілька разів. Але все це не має юридичної сили, бо первинно Київська науково-дослідна станція не могла віддати ліс - це прямо заборонено Земельним кодексом.
Частина 4 статті 84 Земельного кодексу України
“... До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України державних галузевих академій наук”.
Отож, рецепт еко-активізму від бучанина Віктора Бархоленка такий:
- з’ясуйте обставини передачі ділянок лісу в приватну власність;
- зберіть всі необхідні документи;
- ретельно перечитайте Земельний кодекс;
- всіма силами добивайтесь від прокуратури, аби вони подали у суд.
І в лісу буде шанс.
