“Освіта обов’язкова, школа – ні”
Великобританія відноситься до тих країн, де хоумскулінг є легальним та досить широко розповсюдженим. В законі про освіту зазначається, що батьки зобов`язані забезпечувати дітям ефективну повноцінну освіту “either by regular attendance at school or otherwise” (або через регулярне відвідування школи, або в інший спосіб). Саме це otherwise забезпечує батькам право залишати дитину на домашньому навчанні. На в честь цього слова-уточнення була названа британська організація «Education otherwise», що допомагає сім`ям вирішувати питання, пов`язаними з хоумскулінгом. Девіз цієї організації: «Освіта обов`язкова, школа – ні».
Британці вільні у тому, чому і як навчати своїх дітей: вони не зобов`язані дотримуватися навчальних програм. Держава не проводить ніякого оцінювання та не вимагає навіть повідомляти про рішення залишитись на домашньому навчанні. Така вимога існує тільки для дітей, що навчалися в школі до цього. Також для хоумскулерів немає ніяких обов`язкових атестацій та екзаменів. За бажанням по закінченню освіти дитина може скласти тест для отримання сертифікату GCE (General Certificate of Education). Цей сертифікат потрібен для вступу в університети та коледжі, а також для прийому на роботу. Проте тестування проводиться виключно приватними освітніми установами, тому тест є платним, гранти не надаються. Прикладами таких установ у Великій Британії є National Extension College та Wolsey Hall Oxford.
Закон не зобов`язує місцеві органи контролювати хоумскулерів, але на практиці вони досить часто це роблять. У разі, якщо їм з якихось причин здається, що дитина не отримує освіту, вони можуть звернутися до батьків з вимогою підтвердити те, що це не так. Батькам надається для цього певна кількість часу (не менше 15 днів). При цьому, вони мають право не допускати представників місцевої влади до свого дому або до дитини, також вони мають право відмовитися від зустрічі з представниками.
Вони можуть довести, що дитина отримує освіту, за допомогою звітів або прикладів роботи, результатів навчання і т.д. Якщо батьки не надають ніяких підтверджень, то з них може бути стягнутий штраф (£60) або проти них може бути поданий судовий позов, який загрожує значно більшим штрафом (до £2,500), суспільними роботами або ув`язненням до 3 місяців.
Що стосується фінансування, то передбачається, що у разі, якщо батьки обирають домашнє навчання для своєї дитини, вони також беруть на себе всю фінансову відповідальність. Місцева влада не отримує фінансового забезпечення на навчання хоумскулерів, але вона може здійснювати таку підтримку на свій розсуд, відповідно до наявних ресурсів. Зазвичай місцева влада обмежується допомогою у наданні доступу до бібліотеки, навчальних матеріалів, освітніх заходів і т.д.
В різних джерелах зустрічаються різні дані щодо кількості дітей, які перебувають на домашньому навчанні. На сайті Home School Legal Defense Association зазначається, що таких дітей у Великобританії від 20 до 100 тисяч. Назвати хоча б приблизну кількість досить важко, адже від хоумскулерів не вимагається ніякої реєстрації, статистика ведеться тільки по тим дітям, що перестали відвідувати школу та перейшли на домашнє навчання. Але кількість хоумскулерів тільки збільшується. Видання The Daily Telegraph повідомляє, що за останні роки їх число подвоїлося: якщо в 2011 році нараховано 15,135 дітей, то в 2016-2017 навчальному році їх було вже 30,000. Все більше батьків хочуть, щоб їх діти мали свободу вибирати, що їм вивчати, в який спосіб це робити та з якою швидкістю.
Австралія має власну стратегію регулювання сімейної освіти
Австралія стала однією з перших держав, яка ще в 1958 році у штаті Вікторія на законодавчому рівні дозволила хоумскулінг. На сьогодні він є дозволеним на території усієї держави, і в 2016 році 16 901 учень не ходив до школи, навчаючись вдома. Цікаво, що Австралія є однією з небагатьох держав, де систематично порівнюються результати тестів дітей, які навчаються вдома і у школі, тому що учні після 3, 5, 7, 9 та 10 класу здають загальнодержавний тест (NAPLAN) з основних предметів. Для хоумскулерів він не є обов’язковим, однак багато хто здає тест для оцінки прогресу дитини, і хоумскулери у середньому набирають на 70 балів більше, ніж учні шкіл. Разом з тим, для багатьох дітей та їх батьків на сімейному навчанні зовсім не обов’язково саме академічні досягнення виступають мірилом успішності та щастя.
Австралія складається із 8 територій, кожна з яких має власні особливості стосовно реєстрації хоумскулерів та оцінки їх прогресу, хоча в цілому відмінності не дуже значні. У штаті Новий Південний Уельс для того, щоб перевести дитину на сімейне навчання, необхідно написати заяву до місцевого відділу освіти. Жодних умов, обґрунтувань чи довідок не вимагається. Разом з тим є перелік основних предметів, які має вивчати дитина (англійська, математика, наука та технології, суспільствознавство як аналог історії та географії, мистецтво та фізичний розвиток). Такі вимоги є одними з найбільш формальних серед країн, в яких дозволений хоумскулінг. Тому що освітня траєкторія дитини у цілому повторює освітній шлях учня школи, залишаючи багато простору для вибору батьками освітніх ресурсів та методик, можливостей для врахування інтересів дитини та темпу засвоєння нею інформації. Водночас залишаючи мало можливостей для кардинальної зміни освітньої програми персонально під потреби конкретного учня. Разом з тим, додаткові навички дитини (гра на музичному інструменті, спортивні досягнення, уміння управляти транспортом, бізнес-курси тощо) зараховуються при оцінці освітнього прогресу.
Реєстрація дитини в якості хоумскулера передбачає візит до сім’ї представника місцевого департаменту освіти, який оцінює загальні умови навчання, наявні ресурси, успіхи учня за попередній період, і видає дозвіл на сімейну освіту. Кількість відмов не перевищує 1%, разом з тим, у чиновника є можливість видати дозвіл на строк від 3 місяців до 2 років у залежності від конкретних обставин.
Майже унікальною особливістю Австралії є повне виключення шкіл із процесу реєстрації та атестації учнів на сімейній формі навчання. Атестації проводяться виключно за бажанням, у вигляді єдиного тестування з усіх предметів. Сьогодні і хоумскулери, і учні шкіл можуть здавати його вдома через інтернет. Необов’язковість атестацій урівноважується контролем на етапі видачі дозволів на сімейне навчання, під час яких батьки демонструють роботи дитини за останній період, які і підтверджують прогрес учня. Причому, на сайтах місцевих органів освіти представлені зразки учнівських робіт, і одразу стає помітним надзвичайно широке розуміння документального підтвердження академічних успіхів дитину. Окрім традиційних для України конспектів та письмових завдань, які виконуються у дуже незначному обсязі на окремих аркушах, це може бути відеозапис із занять спортом чи музикою, щоденники спостережень за природними явищами, проекти, хенд-мейд вироби, навіть скріншоти із комп’ютерних ігор, якщо учень аргументує їх зв’язок із навчальною програмою.
Складнощі та переваги хоумскулінга в Новій Зеландії
Отримати дозвіл на сімейну освіту в Новій Зеландії непросто. Разом з тим, у 2017 році тут не ходили до школи 6008 дітей. З формальної точки зору процес реєстрації дитини на сімейну освіту виглядає аж надто простим: батькам необхідно лише подати заяву та свідоцтво про народження дитини до місцевого відділу освіти. При прийнятті рішення посадові особи не відвідують родини, не вимагають документів про рівень освіти батьків, не запитують про причини вибору сімейного навчання. Такий дозвіл отримується однократно для дитини у віці від 6 до 16 років, і діє протягом усього навчання дитини. Відсутній і поточний контроль чи атестації для хоумскулерів, будь-які тести не є обов’язковими.
У чому ж складність? У Новій Зеландії держава реалізує свій обов’язок контролю за освітою дитини на етап видачі дозволів на хоумскулінг. Заява складається із 8 розділів, у 7 з яких батьки мають надати розгорнуту відповідь обсягом 1-2 сторінки. Після заповнення анкетних та контактних даних, батьки мають описати, яким чином вони планують дати своїм дітям освіту “не гіршу за шкільну”. При відповіді на це питання, чиновники радять описати ключові компетенції дитини, основні навчальні предмети та способи фіксації прогресу дитини. Прямо у формі заяви сформульовані ті компетенції (критичне, проблемне мислення, самоменеджмент, участь у суспільному житті, комунікативні навички) та навчальні предмети (англійська мова, фізичне виховання, математика, соціальні науки, мови, наука, технології, мистецтво), які покладені в основу шкільної освіти дитини. Тому батьки мають аргументувати будь-який свій відхід від стандартів.
Далі батьки мають дати ґрунтовну оцінку ресурсів, які мають бути використані для навчання дитини вдома, включаючи інтернет, книги, навчальні комплекти, бібліотеки, навколишній світ, спільноту, залучення педагогів тощо. Наступні 2 розділи стосуються короткострокових (на 12 місяців) та довгострокових (на увесь цикл навчання) освітніх цілей дитини з точки зору її батьків. Ці цілі мають відповідати віку дитини, її інтересам та можливостям. Якщо батьки, наприклад, вказують однією із цілей дитини вступ до університету, то вони мають продемонструвати обізнаність із критеріями відбору абітурієнтів. І пов’язати цю ціль із розвитком компетенцій дитини, із вибором навчальних предметів для неї та із залученням специфічних ресурсів (наприклад: участь у предметних олімпіадах, конкурсах, волонтерських проектах, стажування тощо).
Наступний розділ заяви описує конкретний запланований навчальний проект для дитини або один із уже виконаних проектів. Такий опис має включати цілі проекту - тобто які навички або знання будуть отримані дитиною; пояснення, як батьки зрозуміють, що вони досягли цілей проекту; деталізація того, як батьки планують фіксувати навчальні досягнення дитини у процесі реалізації проекту. Відео-, аудіо-, фото- записи, робочі аркуші, щоденники спостережень, готові вироби можуть додаватися до заяви у випадку опису вже виконаного проекту.
Для підтвердження регулярності занять з дитиною батьки мають надати приклад тижневого, щоденного розкладу дитини, орієнтовні навчальні програми за віком дитини. Також у заяві є спеціальний розділ для зазначення особливостей фізичного чи психічного розвитку дитини, її спеціальних потреб та інтересів.
У результаті заповнення заяви висуває серйозні вимоги до батьків, перевіряє їх уміння формулювати цілі, визначати строки, засоби та ресурси для їх досягнення, а також майже наукове обґрунтування необхідності сімейної освіти для їх дитини. Складність отримання статусу хоумскулера трохи урівноважується системою державних виплат для родини. За освіту першої дитини держава виплачує $743 на рік, за другу дитину - $632, за третю - $521, за кожну наступну - $372. Для порівняння: середня заробітна плата складає близько $50 000 на рік.
Ірландія гарантує право на домашню освіту на рівні Конституції
В Ірландії діє закон про освіту 2000 року та положення Конституції, які гарантують право на домашнє навчання. Крім того, усі питання “освіти, відмінної від освіти у зареєстрованих школах” регулюється спеціальним документом, який є надзвичайно докладним, і охоплює не лише юридичні, а й філософські, методичні, організаційні засади сімейної освіти. В документі неодноразово підкреслюється, що усі учасники процесу мають враховувати особливості сімейної освіти, і не вважати її аналогом шкільного навчання на дому. Хоча певні риси, притаманні школам, ірландська модель хоумскулінгу все ж таки передбачає.
Реєстрація дитини на сімейну освіту проводиться за заявою батьків агенцією з питань дітей та сім’ї. Ця процедура може мати декілька етапів. На першому батьки приходять до агенції із заявою, і прямо тут проводиться співбесіда із ними стосовно їх бачення навчального процесу. Від батьків не вимагається мати жодної формальної освіти, забезпечення особливими ресурсами чи складеного поурочного плану. Від батьків очікується здатність у загальних рисах сформулювати короткотермінові та довготермінові освітні цілі дитини, а також основні шляхи досягнення цих цілей. Основна мета держави - переконатися, що дитина отримає “необхідний мінімум” знань та навичок.
Законодавство не передбачає точного окреслення такого мінімуму, а пропонує перелік загальних принципів, якими мають керуватися чиновники. За результатами співбесіди посадова особа може прийняти рішення про видачу дозволу на хоумскулінг. Проте за необхідності узгоджується візит до місця проживання з метою перевірки наявності та доступності освітніх ресурсів для дитини.
Щорічні атестації так само відбуваються у 2 етапи. На першому батьки розповідають про досягнення дитини, підтверджуючи їх портфоліо з роботами у різних сферах. Якщо цього виявилось недостатньо, представник агенції має право за попередньою домовленістю завітати до родини і навіть бути присутнім під час освітнього процесу. При цьому додатково наголошується, що ніхто не очікує від батьків проведення шкільних уроків для власної дитини. Якщо навчання відбувається під час прогулянки, посадова особа може приєднатися до родини. Крім того, підкреслюється, що роль агенції з питань дітей та сім’ї полягає у наданні методичної та організаційної допомоги хоумскулерам. Окремий розділ положення про сімейну освіту надає рекомендації стосовно того, як проводити співбесіди із учнями та батьками таким чином, щоб максимально природнім чином отримати необхідні відомості про рівень розвитку дитини, уникнути стресової ситуації для родини.
Окрім співбесід, учні можуть здавати іспити, які проводяться незалежним центром оцінювання якості освіти (в тому числі і для учнів шкіл). Однак це є правом, а не обов’язком родини. Як правило, щорічні іспити не здаються, діти на сімейній формі отримують сертифікати після завершення циклів середньої освіти (у віці 14-15 років) та старшої школи (у віці 16-17 років). Атестація після завершення навчання у старшій школі передбачає здачу як мінімум 5 предметів із списку з 34 дисциплін, обов’язковим є лише іспит з ірландської мови.
В Ірландії за останні 5 років кількість хоумскулерів подвоїлась, в 2016 офіційно зареєстрованими були 1322 дитини. У цій країні сформована одна з найбільш цілісних концепцій домашньої освіти на правовому рівні. Їх принципова відмова визначити конкретний перелік знань та вмінь дитини є свідченням розуміння унікальності кожної родини і кожної дитини. Увага до психологічного комфорту учня під час перевірок та атестацій демонструє, що центром освітнього процесу є інтереси не суспільства, держави, школи чи навіть батьків, а саме дитини. Одне із положень закону прямо передбачає, що у випадку конфлікту інтересів батьків і дитини пріоритет надається саме правам дитини.
Ірландська модель сімейної освіти є надзвичайно цікавою з точки зору можливостей її застосування в Україні. За умови належної підготовки посадових осіб, які матимуть повноваження на видачу дозволів на сімейну освіту та проведення атестацій. Наявність у батьків вибору між щорічними іспитами та співбесідами гарантує достатню гнучкість з одного боку, а з іншого - належний контроль з боку суспільства за реалізацією батьками права дитини на освіту.