Хто розв’язав інформаційну війну проти українців і кому вона вигідна? Багато хто звинувачує Росію та четвертого президента України Віктора Януковича в тому, що коїться наразі в країні.
Віктор Янукович не був головним ворогом, головним ворогом були дії Януковича, його поведінка, його політика, політика тих, хто був при владі. І Росія не є головним ворогом. Пересічні росіяни так само - об’єкт впливу і маніпуляцій з боку російських ЗМІ.
Оскільки інформаційна війна з боку російського уряду йде повним ходом, треба чітко розуміти, що ви - об’єкт впливу. Ніхто вам не хоче зробити як краще або полегшити життя. Тільки погіршити, бо ви противник, просто тому, що ви живете в Україні. Тому не довіряйте інформації з Росії.
І пам’ятайте, що її громадяни є об’єктом впливу маніпуляцій ще більше, ніж ми з вами.
Крім того, в самій Україні є чимало так званих «корисних ідіотів» або агентів впливу, які розхитуватимуть ситуацію через власний психоз, чи їм гроші за це платять. Чітко це можна відстежити по істеричності меседжів. «ВСЕ ПРОПАЛО! ТАНКИ! ЗАВТРА ВІЙНА!..» Всі ці знаки оклику, великі букви – симптом психозу або провокації. Чим панічніша інформація, тим більше вірогідність, що вона замовна і провокативна, тим менше сенсу їй вірити взагалі.
Як Україна та українці може протистояти російській пропаганді? Як захищатися від негативної інформації і не реагувати на неї?
Найголовніший чинник захисту - це самоідентифікація. Ви людина, суб’єкт, маєте свої переконання, які сформувалися до того, як ви щось прочитали або побачили на ТВ. Не намагайтеся протистояти цій пропаганді, якби дивно це не звучало. Коли ми намагаємося протистояти пропаганді, то тут закладений момент програшу. Адже інформаційна атака діє тоді, коли ви відчуваєте її велику і страшну загрозу, це її основний сенс. Ми об’єктивно слабші в військовій ситуації і психологічній, ми тільки в моральній маємо перевагу. Нас підтримує цілий світ, і це треба пам’ятати.
На що саме людина реагує найболючіше? Що зачіпає її та викликає бурхливу реакцію та обурення? Спонукає до дії?
Людина реагує на прямі образи, на зачіпання національних почуттів, релігійних, гендерних, на лайку, на абсцентну лексику. Все це - ознака провокації.
Як фільтрувати інформацію і правильно на неї реагувати?
По-перше, завжди робіть паузу, сприймаючи ту чи іншу інформацію. Витримайте приблизно годину перш, ніж на неї реагувати. По-друге, шукайте альтернативне джерело інформації, краще - інформаційні агентства. Не тому, що вони страшно правдиві, а тому, що в них є вимоги до перевірки інформації, на відміну від соціальних мереж.
Зрозумійте, наскільки тема обговорення торкає вас особисто, фізично, економічно, тут і зараз. Тому що завдання інформаційних атак - приєднати вас до процесу, в якому ви насправді не знаходитесь, залякати, запевнити: «Вам лишилася секунда життя, якщо ви зараз негайно не зробите так чи інакше». Чиста маніпуляція.
Які практичні поради ви можете надати тим, хто не хоче вплутуватися в інформвійну?
Коли ви займаєтеся своїми справами, ви перестаєте бути мішенню та об’єктом впливу.
Якщо ви не фахівець з військової справи або економіки, не треба постити в соцмережах меседжі на теми, в яких ви нічого не тямите, бо в цей момент ви, об’єктивно, працюєте на ворожу пропаганду.
Займіться собою, своїми близькими, рідними, думаєте позитивно, увімкніть почуття гумору. Будьте сильними і спокійними. А це можливо зробити тільки тоді, коли ви вертаєтеся до свого звичного способу життя, який ви вели раніше. Реальне життя знаходиться довкола вас. Якщо у вас на вихідні якісь більш приємні, реалістичні плани, ніж відбивання танкової атаки, - реалізуйте їх.
Як реагувати на те, що в країні оголошена часткова мобілізація в армію? Багато хто сам йде до воєнкоматів, а інші навпаки починають панікувати і бояться, що доведеться воювати…
Істерика з приводу можливого отримання повістки чи перспективи військових дій дуже сильно перебільшена. Була оголошена часткова мобілізація для того, щоб легітимізувати приплив добровольців, які дійсно хочуть йти в воєнкомат, заодно перевірити мобілізаційну здатність країни, нічого в цьому особливого немає. Але треба розуміти, що система реальності зараз така, що дитинство і дитсадкова поведінка закінчилась назавжди. Доросла поведінка полягає у відповідальності кожної людини перед державою, яка має право спитати, що кожен громадянин може для цієї держави зробити?
Зараз ситуацію в країні не обговорює хіба що лінивий. І часто в запалі батьки йдуть проти дітей, брати не розуміють сестер, а шлюби розпадаються на тлі політичних розбіжностей. Що можете порадити для примирення близьких людей?
Я думаю, що нічого з цим робити не треба, бо якщо сім’я розпадається від політичних сварок, то справа не в політиці. В них уже був конфлікт давно, і вони шукали просто приводу, щоб посваритися. Люди сваряться через футбол, люди сваряться через улюблені серіали, тепер через політику, нічого особливого в цьому немає.
Чому таке глобальне непорозуміння серед різних поколінь? Чому старше покоління засуджує молодь за вихід на Майдан?
Це нормальне діло, звичайний конфлікт поколінь. Батьки завжди знаходять чим повчати своїх дітей. А тут такий чудовий матеріал для того, щоб розказувати, як правильно жити! Що людям потрібно? Їм потрібно підвищення самооцінки, вони хочуть бути значущими, розказувати щось таке важливе. Це все немає ніякого сенсу, бо ці розмови ведуться віками між поколіннями. Тому не витрачайте на це емоцій, поважайте своїх батьків.
А чим пояснюється те, що сьогодні кожен так завзято відстоює свої політичні погляди? І інакодумців вважає ледь не ворогами.
У людей є потреба мати свою думку, є потреба в принциповості. Ситуація складається таким чином, що з’явилася нарешті в суспільстві якась шкала цінностей, досі ж її не було. Люди хочуть якось себе позиціоновувати, це нормальна суспільна поведінка. Різні групи людей мають різні цінності, це є демократія. Ніхто не казав, що свобода буває безкоштовною… Завжди є вибір, за нього доводиться платити. У нас до цього часу ніколи не було незалежної України. У нас була суверенна держава, а до незалежності це не мало ніякого відношення. Таку ціну має заплатити кожна людина за право говорити, відстоювати свої переконання. І «на шару», як було 23 роки, тепер ніколи не буде.
Українці вже понад чотири місяці знаходяться в постійному стресі...
Стрес – це не є негативне явище. Немає стресу тільки у покійника. Стрес – це випробовування, яке дає людині можливість отримати досвід, пережити його і стати на наступний щабель розвитку.
Власне все наше життя супроводжують стреси. В тому, що ми відчуваємо як навколо нас вирує життя, немає нічого поганого. Для молодших людей це нормально, для старших - більш драматично. Їм хочеться, щоб все було якось спокійніше, м’якше.
Стрес підвищує захисні сили організму, підсилює гормональний обмін, тонус, робить людину уважнішою, пильнішою, більш відкритою до споживання інформації, яка сприятимете її виживанню (тільки інформацію, звісно, треба фільтрувати). Таким чином, людина вчиться мобілізовуватися, в цьому сенсі для молоді стрес корисний.
Дайте, будь ласка, кілька дієвих порад тим, хто не може відірватися від телевізора або монітора і припинити поглинати новини.
По-перше, є завжди кнопка викл. На будь-якому пульті. Якщо вам щось не подобається ви можете це виключити, ви мусите це зробити.
Часто люди кажуть: ”Я не можу цього не дивитися». Людина страждає, переживає, у неї підвищується тиск, але виключити вона не може. Чому не може? Ну попросіть, щоб вас хтось відтяг за руку від телевізора, якщо ви самі не можете від нього відійти.
По-друге, у людини немає потреби в постійному потоці новин в телевізорі, якщо це не пов'язано з її роботою. Новини - це те, що відбувається за вікном. А те, що коїться в телевізорі це інтерпретація. В решті-решт, змінюйте канали, окрім новин дивіться концерти, фільми. І найголовніше - віддавайте перевагу реальності, а не віртуальності. Реальним стосункам, реальним друзям, реальним знайомим та реальним батькам.
