Загалом, логіка такої оцінки зрозуміла.
Та уявіть собі, що на поминках хтось, згадавши всі чесноти покійного, пропонує випити... за його здоров`я. Або на весіллі якийсь родич перерахує всі можливі хвороби молодих, розкаже як їх лікувати і побажає найшвидшого одужання. Це я не до суті сказаного львів’янами, а до того, що цілком правильні речі можуть бути висловлені в такий час і в такому місці, що виглядатимуть казковою дурістю. Так сталося і з вищезгаданим рішенням львівських регіональних депутатів.
Можна припустити, що їхнє рішення це реакція на „мудру” пропозицію міністра освіти Дмитра Табачника повернути цей термін до підручників історії. Насправді, цей термін з підручників нікуди не зникав, тільки він перестав бути головним і поруч з ним даються інші тлумачення тої війни. Звісно, начальникові нашої освіти не треба давати нав’язувати суспільству єдино правильний погляд з підручника історії ВКП(б). Але як це робити?
Донедавна опоненти радянського погляду на світ та історію були, за винятком окремих маргіналів, толерантними, поважали чуже право мати свої погляди, погоджувалися з тим, що у кожного з регіонів України була своя правда. Зокрема, вони пропонували примирити воїнів УПА і Червоної армії, А тепер - почали діяти методом заборон і категоричних декларацій і таким чином уподібнюються совкам, які визнають лише одну точку зору – свою власну.
Торік Cокальська районна державна адміністрація Львівської області не дозволила Львівській обласній асоціації ветеранів провести естафету „Слава визволителям України” до Дня Перемоги 9 травня. Тоді Голова райдержадміністрації І. Бережницький пояснив організаторам естафети, що, мовляв, керівництво райадміністрації провело зустріч з керівництвом райорганізації політв’язнів і ветеранів Української повстанської армії з метою вивчення громадської думки стосовно естафети. „Учасники зустрічі вважають недоцільним проведення даної акції на території Сокальщини”, – сказано в листі Бережницького. У його відповіді також сказано, що проведення естафети в географічних межах колишнього Радянського Союзу асоціюється зі спробою реанімувати застарілу ідеологію. Чим добродій Бережницький кращий від колишнього Харківського міського Голови Михайла Добкіна та ряду інших „просовєтських” діячів, які називають бійців УПА бандитами?
Громадяни вже давно розкусили політиків, які використовують різницю в поглядах для посилення протистояння в суспільстві і таким чином подальшого дерибану. Неясно одне: чому такі прозорливі громадяни продовжують піддаватися провокаторам від можновладців? Може, тому, що начальники наші плоть від плоті нашої? Вони нас розводять, як лохів, а ми охоче погоджуємося з такою роллю.