Кого беруть на роботу в армію?
«Наш комітет голосував за цей законопроект одноголосно. Він дає можливість розширити категорії людей, які можуть бути залучені на контрактну службу, але з відповідною високою планкою освіти, і це вказано», – так голова комітету ВР з питань національної безпеки та оборони Анатолій Гриценко у лютому з парламентської трибуни захищав зміни до закону «Про воєнний обов’язок та військову службу». Ці зміни дозволяють найматися на роботу в армію всім, хто закінчив середню школу. Раніше вимоги були суворіші – хоча б закінчити ПТУ.
І Анатолій Гриценко, і Валерій Іващенко (на той момент в.о. міністра оборони) закликали парламентарів підтримати цей законопроект. Суперечок не було – наразі проект чекає на друге читання і майже стовідсотково незабаром стане повноцінним законом. Отже, Міноборони вже може друкувати оголошення про роботу в армії та розвішувати їх по школах. Вакансій вистачить на всіх.
51% з 200-тисячної української армії складають контрактники. Про це з гордістю повідомляється у Білій книзі-2009. Насправді ж зараз ця кількість мала б наближатися до 100%. Згідно з планом, затвердженим при президенті Ющенку, українська армія мала стати повністю професійною вже в 2011 році. Тепер цей термін відсунули до 2015-го. Але, враховуючи нинішню динаміку, він теж нереальний.
Переважна більшість українських контрактників – люди віком до 30 років (68,2%), за військовим званням – рядові І, ІІ та ІІІ контрактів (54,9%), з середньо-спеціальною та середньо-технічною освітою (50,9%). Мешкають у квартирі батьків (26,0%) або знімають квартиру чи кімнату (37,0%), власну ж квартиру має лише один з десяти (9,4%) респондентів.
Тільки кожен третій з них (35,4%) планує продовжувати службу в армії й укласти контракт на новий термін. Більше половини респондентів (56,2%) планують за тих чи інших обставин звільнитися з армії, при цьому 4,6% з них готові розірвати контракт достроково за будь-яких умов.
Ці дані з соціологічного дослідження, яке проводив Центр воєнної політики та політики безпеки восени минулого року. Відтоді умови служби суттєво не змінилися – ті ж 870 грн зарплати для новачків та майже повна відсутність можливості стріляти, літати чи плавати.
Що ж до школярів, то їх почали залучати на службу в армію ще минулого року – поправки, внесені у березні 2009-го року, узаконили це. Тоді ж було дозволено строковикам, які відслужили три місяці і їм це сподобалося, переводитися на контракт та отримувати зарплату в армії. Раніше на пошук себе солдатам-строковикам давали не менше ніж півроку. Але й це суттєво не змінило ситуацію. Торік роботу в армії охочіше кидали, ніж знаходили. А з майже 6 тис. людей, яких у 2009 році відібрали для контрактної служби в армії, прийняли на роботу 4 128 осіб. Тобто третина відібраних, включаючи випускників шкіл та юних строковиків, все одно не підійшли.
Що їх не влаштовує?
Масово контрактників стали брати в армію у 2008 році. Тоді почала діяти держпрограма з переведення нашої армії на контракт, тоді ж ставку новачка в армії було піднято до 870 грн (на той момент це складало $175, зараз – $108). Перший контракт в армії триває не менше трьох років. Якраз цього року закінчується термін роботи тих, хто у 2008-му вирішив стати солдатом-найманцем. Як вже було вказано, продовжить контракти з державою лише третина. І можливість перевдягнутися у комбінезони їх навряд чи втримає у лавах Збройних Сил.
Експерти з Центру, який проводив опитування, також спитали у військових, чому вони не продовжуватимуть службу. Ось які результати:
- недостатнє грошове утримання – 91,6%;
- відсутність найближчим часом можливості вирішити житлову проблему – 63,2%;
- відсутність перспектив – 48,6%;
- брак вільного позаслужбового часу – 22,7%;
- вияви неповаги з боку командирів – 16,2%.
До останнього пункту ми ще повернемося.
А поки про матеріальні блага.
Солдат строкової служби безкоштовно харчується у солдатській їдальні. Тоді як контрактник, який служить поруч зі строковиком, зі своїх 870 грн має виділяти гроші на харчування, навіть у робочий час. Щоб у їдальні не сплутали контрактника та строковика (адже вдягнені вони однаково), зранку командири роти роздають талончики на харчування лише тим, кого призвали в армію.
Також солдатам-найманцям держава не забезпечує проїзд у транспорті, витрати на прання-прасування форми та допомогу в оплаті комунальних послуг.
Наразі до армійських пільг та привілеїв, якими користуються контрактники, належить тільки безкоштовна форма. На все інше український професійний солдат, за задумом вищого армійського командування, повинен мати гроші.
Мінімальна зарплата контрактника не змінюється з 1 січня 2008 року. Вона стійко пережила кризу та політичні переміни. Тому українські солдати-найманці, яких в армії половина, мають вигляд голодних, немитих людей у формі та ще й без власної оселі. Цей рік відкриває для них єдину перспективу – змінити штани та куртку кольору хакі на комбінезон такого ж кольору.
Хочете поговорити про це?
Капітан зі знаного навчального центру «Десна», що на Чернігівщині, переконує «Лівий берег», що контрактники безвідповідальні та лише псують імідж людей у формі. «Через них збільшується кількість злочинів в армії, вони можуть прийти на службу п’яними, не робити те, що кажуть їм офіцери, і їм за це фактично нічого не буде», – скаржиться на найманців військовий.
Офіцер з Хмельницького, який у військовій частині відповідає за виховну роботу, нарікає, що неможливо простежити, що роблять хлопці-контрактники по вечорах: «Про яку дисципліну та розуміння своєї відповідальної місії серед контрактників можна говорити?».
Як між батьками та дітьми, лижниками та сноубордистами, так і між офіцерами та контрактниками існує світоглядний конфлікт.
38% офіцерів української армії вважають рівень освіти та культури контрактників недостатнім, 27,5% кажуть про недостатньо високий рівень дисципліни серед найманців.
І ось одна з головних світоглядних проблем для офіцерів – обмежена можливість психологічного впливу на контрактника з метою виховання, перевиховання. Це назвали проблемою 15% опитаних Центром офіцерів.
Голі й босі найманці відчувають таке ставлення – лише 19% контрактників вважають, що офіцери сприймають їх як своїх помічників та професіоналів своєї справи.
Річ у тім, що переважна більшість офіцерів виховані за радянських часів, коли думати не було солдатською справою. Солдат виконував накази. З некерованими працівниками важко будь-якому керівнику. Особливо коли рівень зарплати підлеглого не передбачає його високої культури та відповідальності, а впливати на це безпосередній керівник не може. Армійський психолог, посада якого нещодавно була запроваджена як обов’язкова у кожній військовій частині, не вирішує цих проблем.
Віталій, який вже два роки працює психологом в одній з українських військових частин, на питання «Лівого берега» про те, чи звертаються до нього солдати через світоглядний конфлікт з офіцерами, відповів, що жодного такого випадку не пригадує. Офіцери ж послуг психоаналітика, який завжди під рукою і якого для них оплачує держава, також не потребують.
Що робити, поки ще не пошили 200 тис. комбінезонів? На якийсь невизначений час відмовлятися від ідеї повністю контрактної армії. І не обіцяти, що зі дня на день призов скасують. Останні два роки кількість призовників тільки збільшується. Бо немає запланованої кількості контрактників.
Пообіцяти найманцям нормальну зарплату чи цікаву службу держава наразі не може. Так само як і здорові стосунки в колективі. А отже, не може пообіцяти всім нам надійних захисників країни.
Єдиний вихід – робити ставку на призовників. Поки загальний військовий обов’язок закріплений законом, держава може вибирати для захисту своїх кордонів найкращих хлопців. Треба просто визнати, що наразі ми спираємося на безкоштовний захист незалежності, бо забезпечити професійний не можемо. Саме це – матеріал для роздумів та заяв нового міністра. А не комбінезони, що б пан Єжель не мав на увазі.
ЛБ Статистика
Український контрактник
• чоловіки – 71,5%,
• жінки – 28,5%;
Розподіл респондентів за військовим званням та терміном служби:
• старший прапорщик – 6,0%;
• прапорщик – 12,4%;
• сержант, І контракт – 9,3%;
• сержант, ІІ–ІІІ контракт –17,4%;
• рядовий, І контракт – 29,8%;
• рядовий, ІІ–ІІІ контракт – 25,1%;
Розподіл респондентів за освітою:
• середня – 17,0%;
• середньо-спеціальна, середньо-технічна – 50,9%;
• неповна вища, повна вища – 32,1%.
Розподіл респондентів за житловими умовами:
• мешкаю в казармі разом з особовим складом строкової служби –3,9%;
• мешкаю в казармі в окремому приміщенні для контрактників –3,2%;
• мешкаю в гуртожитку –20,5%;
• знімаю кімнату –18,2%;
• знімаю квартиру –18,8%;
• мешкаю у квартирі батьків –26,0%;
• мешкаю у власній квартирі – 9,4%.
