ГлавнаяОбществоЖиття

Осінні паралелі

Осінь виборів 2009 усе більше нагадує період останніх днів Центральної Ради та Української Народної республіки у 1918 році. Безрезультатні базікання парламентаріїв, армія небоєздатна, а Муравйов з більшовицькими штиками лише чекають наказу Лєніна захопити Київ. Що було потім – і переворот гетьмана Скоропадського, і вступ німців до Києва, і втеча більшовиків, які лишили гори трупів – усі ці події початку ХХ століття, на щастя, не мають паралелей у сьогоденні. Але подібність Верховної Ради до Центральної Ради тих днів – очевидна. Дії різних антидержавних організацій сьогодні також нагадують малочисельну фракцію більшовиків у Центральній Раді тих днів. Київські більшовики не змогли законно захопити владу, і тому провели свій з’їзд у Харкові, а потім попросили Лєніна окупувати УНР і ліквідувати її. Заяви харків’янки Богословського щодо Криму цілковито вписуються у синдром більшовицької пам’яті?

Цікаво, а яким був рейтинг довіри і підтримки у президента Грушевського напередодні державного перевороту, який провів гетьман Скоропадський за підмоги німців? Це і був сценарій «сильної руки» і наведення німецького порядку в Україні. А потім цей сценарій «сильної руки» повторили на біс – більшовицька армія з Росії та Червоні козаки Примакова встановлюють радянський порядок. Правда потім Примакова репресували за Сталіна і згадки про Червоних козаків прибрали із «несфальсифікованої історії». Але це вже інша історія.

Історичний фарс очевидний. Але й тоді, і нині усі учасники цього українського водевілю роблять вигляд, що вони ну дуже серйозні учасники політичного життя, від яких усе у цьому світі залежить. Їх комедія – це серйозні політичні дебати. Їх просторікування підмінило реальну політику, а новини вже давно перетворилися на звичне цитування щоденних пустопорожніх звинувачень. Дивний феномен: кожен окремо взятий політик визнає, що ці вигуки швидше пасують індикам, а не державним мужам. Але, як тільки їх збирається більше двох, а ще й камери підтягуються – їх усіх знову і знову немов підміняють. І повторюються змагання бійцевих півнів. А тепер перечитаємо, як проходили дебати у Центральній Раді взимку буремного 1918-го. Чому нічого не змінилося з того часу, крім прізвищ політиків?

А щоб відчуття історичного дежа-вю було повним, то можна почитати, що творилося у ті дні із курсом національної валюти. Саме Центральна Рада ввела в обіг гривню, яку трусили війна та інфляція. Потім за Скоропадського її ліквідували взагалі і знову відновили за Директорії. Курс зростав і ціни на продукти галопували, як то й мало бути у 1918-му.

А потім європейські держави махнули рукою на владу УНР, яка лише сварилася, не могла навести правопорядок в державі та ще й заразилася соціалістичним популізмом. УНР втратила юридичний статус держави і суб’єкту міжнародного права, так і не здобувши його сповна. Це також має повторитися як новий геополітичний фарс, панове державні мужі?

Роман ЧайкаРоман Чайка, телеведучий, лідер групи "Мертвий півень"
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram