ГлавнаяПраво

Як "Слуга народу" пише правила місцевих виборів

19 грудня 2019 року Верховна Рада таки ухвалила Виборчий кодекс, кардинально змінивши правила гри. Депутати відмовилися від змішаної виборчої системи, яка передбачала мажоритарку на парламентських виборах, та погодились на пропорційну – з відкритими виборчими списками. Однак уже тоді у партії влади визнавали: Кодекс ухвалювали поспіхом і до нього вноситимуть зміни.

Напередодні місцевих виборів очікувано цей розділ Виборчого кодексу потрапив у поле зоре парламенту. У медіа почали обговорювати, що “Слуга народу” спробує переписати правила гри під себе, ускладнивши життя місцевим елітам. Попри те, що влада відмовилася від ідеї змусити кандидатів йти на вибори лише під партійними стягами, у запропонованих змінах багато неоднозначних поправок. Громадська організація “ОПОРА” заявила, що законопроект “Слуги народу” створює “нові виклики для демократичності виборів”. LB.ua пояснює, які норми викликають найбільше дискусій.

Фото: facebook/Слуга Народу

Партійний поріг

Перед місцевими виборами партія “Слуга народу” намагалася залякати рейтингових міських голів партизацією виборів. Пропонувала, по-перше, змусити всіх йти на вибори від партій. По-друге, пустити на місцеві вибори тільки ті політичні сили, які мають осередки у ⅔ областей країни. 

Після бурхливого обговорення та початок розмов про “партію мерів” голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко, який очолює робочу групу з розробки законопроекту, заявив, що таких новацій не буде. У зареєстрованому проекті змін до виборчого законодавства їх і справді немає.

Однак “Слуга народу” вирішила знизити партійний поріг, тобто поширити партійну систему на більшу кількість населених пунктів і зменшити кількість мажоритарних округів. За ухваленим минулого року Виборчим кодексом, на місцевих виборах (на відміну від парламентських) застосовуються дві системи. Система відкритих виборчих списків має діяти для міст з населенням від 90 тисяч (за розміром найменшого обласного центру – Ужгорода), а у менших населених пунктах лишається мажоритарка. Логіка таких новацій полягає у тому, що на місцевих виборах люди голосують не за партії, а за конкретних людей, яким довіряють і яких часто знають особисто, тому й не потрібно кандидатів змушувати балотуватися від партій – вони можуть іти самовисуванцями.

Фото: EPA/UPG

“Слуга народу” натомість вирішила опустити партійний поріг до 15 тисяч, тобто дозволити мажоритарку лише у невеликих населених пунктах. Однак дискусії щодо цього і досі тривають. Члени комітету пропонують дозволити мажоритарку для населених пунктів з населенням до 35 тисяч – за розміром найбільших територіальних громад.

У громадянській мережі “ОПОРА” вважають, що вносити зміни до Виборчого кодексу не потрібно і доцільніше було б залишити партійний поріг у 90 тисяч. Адже чим менше можливостей балотуватися самовисуванцем і не йти від партії, тим менше кандидатів.

“На мою думку, ми маємо орієнтуватися на міжнародні стандарти, які зобов'язують виборчому процесу давати можлиість брати участь громадянам як шляхом самовисування, так і через політичні партії. Очевидно, що поширення партійної системи зменшує можливість громадян брати участь у виборах шляхом самовисування, бо ця складова не буде передбачена. Чим більше громад, у яких буде виключно партійна система, тим менше є демократичною система участі у виборах“, – переконана голова “ОПОРИ” Ольга Айвазовська.

Фото: Макс Требухов

Нардеп від “Голосу” та член комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування Роман Лозинський вважає, що поріг у 15 тисяч – “це спосіб загнати людей у партії, аби вони не могли йти самостійно, а це означає уже якісь зобов'язання перед партією”.

“ОПОРА” також звертає увагу на інші недоліки законопроекту, як-то надмірний вплив партійного керівництва. “Слуга народу’” пропонує, аби центральні органи партії погоджували кандидатів на міських голів ти виборчі списки міських організацій. Обласні організації також отримають право висувати кандидатів у містах та членів у виборчі комісії замість міських та районних осередків партії, якщо такі не були створені. Усе це, на думку, ОПОРИ демотивувати партії розвивати партійну структуру. У “Слузі народу” мають іншу думку.

“Ми так не вважаємо. Навіть якщо їх висуває обласний осередок, люди беруться на місцевості. Їх же не відправляють парашутистами в ОТГ”, – пояснює голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко.

Фото: facebook/Слуга Народу

Насправді ж таким чином “Слуга народу” враховує власні інтереси, адже досі не встигла побудувати розгалужену партійну мережу. Схожа ситуація і в іншої молодої партії парламенту – “Голосу”, яка теж не висловлює зауважень до цієї норми.

“Якщо немає міської організації, але незадовго до виборів з'являються люди, які готові піти у місцеве самоврядування і змінювати свої громади, то в обласної організації є можливість їх підстрахувати юридично і дати можливість цим людям піти на вибори”, – пояснює логіку поправки нардеп від “Голосу” Роман Лозинський.

Роль депутатських груп

Інша поправка, на яку звертають увагу громадські організації, – збільшення ролі депутатських груп у виборчому процесі. Депутатські групи – це об'єднання позапартійних народних депутатів, які формуються лише для роботи у Раді. На відміну від політичних партій поза парламентом вони аж ніяк себе не проявляють. Однак тепер “Слуга народу” пропонує наділити їх правом впливати на формування виборчих комісій. Місцевим партійним організаціям, які уклали угоду про співпрацю із депутатською групою, пропонують дозволити подавати обов’язкові для врахування кандидатури до складу виборчих комісій. 

“Наділення нестабільних, позапартійних та ідеологічно несформованих депутатських груп правом впливати на формування виборчих комісій руйнує логіку процесу адміністрування виборів і загрожує масовими політичними та корупційними зловживаннями”, – вважають в “ОПОРІ”.

Нардеп від “Голосу” Роман Лозинський переконаний, що депутатські групи не можуть претендувати на ті ж права, що й партії.

Роман Лозинский
Фото: Макс Левин
Роман Лозинский

“Депутатські групи формуються виключно для внутрішньопарламентської діяльності. Це групи окремих людей, які дуже часто є безпартійними мажоритарниками і не мають жодного стосунку до тієї чи іншої політичної партії. Тут вони притягнуті за вуха. Можливо, хтось таким чином хотів за щось подякувати і проявити якийсь жест”, – припускає Лозинський.

У “Слузі народу” народу натомість кажуть: хочуть дати можливість депутатським групам проявити себе.

“Ми вважаємо, що вони є учасниками політичного процесу і так само можуть брати політичну відповідальність за формування виборчих комісій, як це роблять партії і кандидати”, – вважає Олександр Корнієнко. 

За даними LB.ua, цими поправками “Слуга народу” хоче залучитися підтримкою депутатських груп “Довіра” та “За майбутнє”, аби ті проголосували за законопроект.

Великі застави

Профільний комітет продовжує дискутувати щодо розміру застав для кандидатів у депутати. “Слуга народу” пропонує запровадити заставу (її раніше не було) для мажоритарки та зменшити у чотири рази – для великих міст, де вибори відбуватимуться за партійними списками. Партія, яка боротиметься за депутатські місця у міських радах, повинна буде сплатити одну мінімальну зарплату (зараз це 4723 гривень) на кожні 10 тисяч виборців. За такою логікою рахуватимуть і застави кандидатам у міські голови.

“Застава для мажоритарки невелика, символічна: 20% від мінімальної зарплати для депутата – це 900 гривень, і одна мінімальна зарплата для кандидата на голову. У цей важкий для країни час ніхто не збідніє, якщо заплатить 900 гривень застави. Мінімальна ОТГ – це 5 тисяч населення. Можна знайти 900 гривень, якщо ти хочеш стати депутатом такого утворення”, – пояснює логіку законопроекту лідер партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко.

Александр Корниенко
Фото: Макс Левин
Александр Корниенко

Голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко вважає, що застави не мають бути великими, але все ж повинні відсіювати тих, хто не має серйозних намір щодо виборів.

“Потрібно знайти баланс: з одного боку, щоб не було обмежено доступ до виборів громадянам чи місцевим організаціям політичної партії, з іншого боку, щоб не допустити зловживань – непомірної кількості організацій і партій. Велика кількість дуже сильно ускладнює пропорційну виборчу систему з відкритим списками, яка і так складна. Уже не кажу, що є технічні обмеження щодо розміру бюлетеня. Застава має бути таким запобіжником, який з одного боку забезпечує участь у виборах, з іншого – захищає від зловживань”, – розповідає голова ЦВК.

Усе ж навіть зменшення застав у чотири рази є недостатнім для молодих політичних сил, вважають у “Голосі”. Партія порахувала, що для висунення кандидатів у великих містах мусить зібрати 100 мільйонів гривень.

“Якщо заставу зменшити у два рази, тобто буде не 100, а 50 мільйонів – це не питання для місцевого самоврядування і для молодих політичних партій, у яких немає коштів; це у першу чергу економія для великих грошових мішків олігархів”, – переконаний Роман Лозинський, який пропонує зменшити застави для виборів у великих містах у 9 разів.

Такий законопоект уже пройшов перше читання у Верховній раді. Тепер народним депутатам потрібно привести два документи до спільного знаменника і визначитися, у скільки разів зменшувати застави.

“Найближча ціль, яка покаже чи вдасться, чи не вдасться провести вибори демократично і в інтересах громад, а не тих, хто має гроші для формування цих громад, – це голосування у другому читанні за закон про зменшення виборчих застав. Це буде тест, перший лакмусовий папірець, щоб зрозуміли, як нова начебто влада підійде до вирішення питань місцевих виборів: чи буде можливість конкуренції і приходу нових людей без незрозумілого походження грошей, чи ні”, – пояснює нардеп Роман Лозинський.

Фото: Сергей Нужненко

Повноваження ЦВК 

Окрім застав, Лозинський також звертає увагу на нові повноваження Центральної виборчої комісії, яка допомагала робочій групі писати законопроект. Попри те, що поправки вносять перед місцевими виборами, “Слуга народу” має намір змінити й інші розділи Виборчого кодексу, зокрема і про ЦВК.

“Повна партизація, можливо, була для відволікання уваги від інших речей. Ми повинні пильнувати, аби Центральна виборча комісія не отримала надмірних повноважень”, – попереджає нардеп Роман Лозинський.

Законопроект пропонує дозволити голосування за допомогою технічних засобів, електронний підрахунок голосів та складання протоколів онлайн. Однак детальна процедура голосування не прописана і визначатиме її ЦВК, що, на думку Лозинського, може стати полем для маніпуляцій.

У ЦВК пояснюють, що лише хочуть провести експеримент і з'ясувати, чи варто впроваджувати електронне голосування на всю країну згодом.

“Будь-які цифрові технології повинні впроваджуватися поступово і поетапно. Ці зміни спрямовані на те, щоб зробити можливою організацію експериментів і пілотних проектів на місцевих виборах, аби зрозуміти, як на практиці воно працює, і зробити висновки щодо доцільності впровадження у більш широкому аспекті. Жодних намірів зловживати у нас не було”, – запевняє голова ЦВК Олег Діденко. 

Голова ЦВК Олег Діденко
Фото: Макс Требухов
Голова ЦВК Олег Діденко

Законопроект також пропонує надати ЦВК практично необмежений доступ до персональних даних та зобов'язує держоргани “невідкладно, але не більше ніж протягом двох днів” надавати будь-яку інформацію, яку просить Комісія. Голова ЦВК запевняє, що не має наміру зловживати доступом до персональних даних. 

Діденко наводить приклад останніх парламентських виборів, коли зареєструватися кандидатом у нардепи намагалися генпрокурор часів Віктора Януковича Ренат Кузьмін та проросійський блогер Анатолій Шарій. Обидва, ймовірно, не проживали в Україні протягом останніх років, однак ЦВК не могла це документально підтвердити. Зрештою, Кузьмін став народним депутатом.

“Ми на практиці стикалися з випадками, коли для того, щоб встановити, чи кандидат в депутати має право балотуватися і чи проживає на території України протягом 5 років, нам треба було звернутися до Державної прикордонної служби. Ми отримували відповіді, що через закон про захист персональних даних вони не можуть нам надати таку інформацію. Таких ситуацій було багато”, – розповідає Діденко.

Голова ЦВК додає: якби Комісія вважала якісь із запропонованих повноваження надмірними, то не подавала би їх у поправках, однак готова щодо них і далі дискутувати.

***

Зміни до Виборчого кодексу зараз розглядає профільний комітет. Винести їх на перше голосування у парламент планують на початку червня. Однак справжня боротьба за законопроект розгорнеться перед другим читанням, коли поправки зможуть подати усі народні депутати. І саме тоді Виборчий кодекс може зазнати найбільших змін.

Діана БуцкоДіана Буцко, журналістка
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram