Про що Харківські угоди
У квітні 2010 року були підписані Харківські угоди. Тоді в обмін на знижку на газ продовжили термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму до 2042 року. По суті, це була пролонгація договору від 1997 року, який спливав у 2017 році. Прикметно, що оновлення домовленостей між Росією та Україною відбулося за сім років до завершення дії документа.
За цими угодами, Україна мала отримати 100-доларову знижку на газ, якщо його ціна не перевищує 333 долари за тисячу кубометрів, або 30 відсотків, якщо ціна впаде нижче від цієї суми. До того ж за оренду землі, морських портів та акваторії Чорного моря росіяни мали б щорічно виплачувати Україні по 97 мільйонів доларів до 2017 року і 100 мільйонів доларів з 2017 року. Також домовленості регулювали чисельність російських військ, броньованої техніки, артилерії та без’ядерний статус Криму.
Денонсувати Харківські угоди Україна намагалася ще 2013 року. Тоді “за” проголосували лише 152 народні обранці.
Після анексії Криму Росія 31 березня в односторонньому порядку розірвала угоди, однак зробила це не за процедурою. Щоб припинити дію угоди, необхідно не раніше ніж за рік про це повідомити іншу сторону. Водночас у домовленостях від 1997 року окремо було прописано, що після такого повідомлення має бути створена спеціальна змішана група з представників Росії та України, яка вже вирішує питання денонсації. Якщо групі не вдасться прийти до консенсусного рішення, до роботи беруться дипломати обох держав.
Також у тексті угоди від 1997 року (яка фактично була пролонгована у 2010-му – LB.ua) зазначено, що вона “діє до повного виконання Сторонами зобов'язань”. Росія їх так і не виконала.
«Проти» денонсації
Ще у 2014 році, коли Росія денонсувала Харківські угоди в односторонньому порядку, тодішній міністр юстиції Павло Петренко заявив, що з цих домовленостей Україна не виходитиме. Тоді позиція Мін'юсту була однозначною: у міжнародних судах можна буде отримати компенсацію від РФ за матеріальні збитки, пеню за знижку на газ і за оренду об'єктів.
Приблизно така сама позиція в чинного голови профільного комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександра Мережка. Він має сумніви, що цей документ треба розривати.
«Два депутати зареєстрували відповідний законопроєкт, однак вони не радилися ані з профільним комітетом, ані з МЗС. Є певні сумніви щодо денонсації цих договорів. Пам'ятаю, МЗС мало сумніви щодо доцільності денонсації. Свого часу нам ці угоди дійсно були невигідні. Але це не означає, що зараз нам вигідно їх розірвати. Цей документ фіксує умови перебування Чорноморського флоту, знижку на газ, те, що Росія не повинна втручатися у внутрішні справи України. Є цілий перелік питань, за якими ці угоди можуть бути використані зараз», – переконаний нардеп.
Водночас він наголосив, що Харківські угоди є одним з доказів порушення Росією міжнародного права та факту її агресії. Це можна використати в міжнародних судових інстанціях. Нардеп не виключає: остаточно денонсація цих домовленостей вигідна насамперед РФ.
«Саме Росія зацікавлена в денонсації Харківських угод і може просувати це в такій яскравій псевдопатріотичній обгортці. Так, перебування Чорноморського флоту до 2042 нам абсолютно не вигідне, але ми можемо денонсувати цей документ у будь-який момент”, – каже Мережко.
Міністерство закордонних справ було проти денонсації Харківських угод з початку російської агресії та окупації Криму. Нині МЗС продовжує стояти на тих самих позиціях. В ексклюзивному коментарі LB.ua речник відомства Олег Ніколенко запевнив: підписаний у 2010 році Януковичем документ фіксує порушення Росією своїх юридичних зобов’язань на фоні тимчасової окупації Кримського півострова.
«Наші аргументи такі: угода фіксує тимчасовий характер базування ЧФ, залишає чинним зобов'язання Росії не мати в його складі ядерної зброї, встановлює загальну чисельність особового складу, кораблів, озброєнь і визначає місця тимчасової дислокації, зобов’язує військові формування флоту поважати суверенітет і законодавство України. Порушення положень угоди надає нам додаткові аргументи при можливому розгляді в міжнародних судах питань притягнення Росії до відповідальності та компенсації збитків за окупацію Криму», – вказує він.
Ніколенко зауважує: за розміщення у Криму Чорноморського флоту Росія перед Україною несе й фінансові зобов’язання. А ігнорування взаємних розрахунків створює підстави для боргових позовів.
«Українська сторона проводить системну роботу для відновлення порушених прав України. Повернемося також і до питань реституції, зокрема за договором про ЧФ РФ», – заявив речник МЗС.
Теоретично за фактом порушення умов договору Україна може вимагати від РФ сотні мільйонів доларів (за оренду портів, землі, приміщень, акваторії Чорного моря) та гроші за знижку на газ, яку Україна не отримує з 2014 року. У договорі також записано, що Росія не має права збільшувати військовий контингент.
Нині ж Росія має відшкодувати збитки, яких зазнали громадяни України від дій російських військ.
«За» денонсацію
Віцепрем'єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков вважає, що денонсація Харківських угод – це один із кроків деокупації Криму. Він упевнений: вихід із домовленостей із РФ стане послідовним політичним рішенням.
«Україні важливо демонструвати свою послідовну позицію щодо деокупації Криму та Севастополя. Денонсація Харківських угод – це символічний політичний сигнал. Він допоможе привести ситуацію у відповідність до здорового глузду. Бо є нонсенс: Севастополь і Крим окуповані Росією, а якщо відкрити базу законодавства, то побачимо, що Харківські угоди донині відображаються як чинні. Водночас у Конституції України вже кілька років записано, що не може бути на нашій території іноземних військових баз. До того ж ми скасували договір “Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією”, укладений у 1997 році», – пояснив Резніков.
Хоч угода і суперечить Конституції України, визнати її неконституційною може лише Конституційний Суд. Так вважає кандидат юридичних наук, викладач Українського католицького університету й експерт з міжнародного та конституційного права Іван Городинський.
«Без рішення про конституційність договору будь-які перспективи в органах міжнародного правосуддя є достатньо примарними. Водночас жодного звернення від президента, Уряду чи депутатів Верховної Ради з цього питання до Конституційного Суду не було. По факту після окупації Криму Україна не може виконувати свої зобов'язання за цими угодами, тому може їх денонсувати», – каже Городинський.
Заразом Резніков наголошує: важливо, щоб нині розпочалася робота з дослідження усіх обставин підписання домовленостей. Адже як згадує віцепрем’єр, цими угодами Росія знищувала військово-морський потенціал України.
«Зараз важливо, що почалася робота над аналізом обставин підписання угод. Адже правду кажучи, Чорноморському флоту РФ було делеговано охорону морських рубежів України. Тобто було ухвалено стратегічне рішення – зупинити розвиток ВМС України. Якщо за це притягнуть винних до відповідальності, ми покажемо, що як країна ми налаштовані дуже серйозно», – каже міністр.
Водночас чимало експертів наполягають: денонсація угод вкрай потрібна, адже Росія в будь-якому разі не виконуватиме рішення будь-яких арбітражів. Багато хто згадує нещодавні правки до Конституції РФ, які наголошують на приматі внутрішнього права над міжнародним. Так, голова ГО “Центр міжнародної безпеки” Андрій Каракуц вважає, що РФ просто не виконуватиме рішення міжнародних судів.
«Цей договір вже денонсувала Росія. Звичайно, можна звернутися у Стокгольмський арбітраж, проте рішення суду не змусить агресора вивести кораблі з Криму… Для нас це буде ще один судовий процес Росії проти України, а щось отримати навряд чи вдасться. Росія просто відмовиться це виплачувати», – пояснює він.
***
Денонсація Харківських угод не змусить Росію наступного дня повернути Крим і передислокувати ЧФ РФ в умовний Новоросійськ. Але і збереження цього документа не дасть миттєвої перемоги в міжнародних судах і мільйонів доларів компенсації.
Щоб повернути Крим, потрібна чітка стратегія. Віднедавна таку стратегію Україна офіційно має. І вже в рамках стратегії повернення Криму слід вирішувати, що і як робити з Харківськими угодами.
