«КС не може приймати рішення на потребу часу»
Нещодавно до Конституційного Суду надійшло конституційне подання 65 депутатів щодо е-декларування громадських активістів. Таке враження, що після обрання вас головою суду і активізації роботи зацікавленість до КС зросла.
Безумовно, коли суд починає працювати, йому довіряють люди, увага посилюється. Тим більше, КС виступає гарантом конституційної справедливості, зміцнює демократію, державу в цілому. Велика відповідальність для нас приймати рішення чесно, обґрунтовано, з належною мотивацією.
Скільки скарг перебуває на розгляді КС?
З моменту запровадження інституту конституційної скарги (3 жовтня 2016 року) до КС надійшло 835 конституційних скарг, з яких 604 повернуто, а 226 розподілено суддям-доповідачам. Більшу частину з них було відхилено за формальними ознаками – недотримання вимог Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо критеріїв їх прийнятності. Очевидно, що особи, чиї конституційні права порушено, та їх адвокати наразі опановують цей новий механізм захисту своїх прав. Зараз до КС надходить приблизно 15 конституційних скарг щотижня.
Крім конституційних скарг, на розгляді КС також перебуває 42 конституційних подання від Президента України, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Деякі з них розглядаються декілька років, оскільки містять дискусійні питання. Тим паче, для ухвалення будь-якого рішення за нього повинні проголосувати не менше 10 суддів КС. А це не завжди легко.
Як наприклад, подання щодо закону про люстрацію розглядається в КС ще з 2015 року.
Так, ми достатньо довго його розглядаємо. До складу КС увійшли нові судді, вони доєдналися до аналізу цього питання. І сьогодні ми обговорюємо його концептуальне вирішення.
Актуальність рішення КС щодо закону про люстрацію спостерігалась в 2015-2016 роках, коли понад 900 осіб поплатилися своєю посадою. Чимало із них навіть не можуть оскаржити своє звільнення в судах, оскільки ті призупиняють провадження в очікуванні висновку КС.
КС не може приймати рішення на потребу часу. Усі, хто звернувся до КС, очікують вирішення питання. Це стосується і реалізації Закону «Про очищення влади», і Закону «Про судоустрій і статус суддів» (щодо ліквідації Верховного Суду України) тощо. Ми розуміємо необхідність прийняття рішень з цих питань.
Однак, КС – не політичний орган, який збирає голоси в обмін на певні обіцянки. В КС відбувається боротьба конституційних доктрин, тобто боротьба ідей, а не людей.
Більше того, нинішній склад КС починає новий етап розвитку конституційної юстиції. Ми змінюємо підходи до прийняття рішень, посилюємо їх мотивацію.
Закон про люстрацію, Закон «Про судоустрій…» ухвалювала нинішня влада. Чи варто підозрювати КС в тому, що судді очікують зміни політичної еліти, аби ухвалити незалежні і виважені рішення щодо конституційності положень цих законів, які, в тому числі, можуть суперечити позиції влади?
Ні. КС не ділить владу на нинішню і попередню. Для нас не має значення, хто саме порушив Конституцію. Ми визнали неконституційними у цілому закон про мову та про референдум, що прийняті за часів Януковича. Ми також ухвалили рішення про неконституційність внесених змін до Закону «Про вибори народних депутатів» щодо так званої партійної диктатури. Він був прийнятий парламентом цього скликання. Депутати фактично запровадили механізм виключення з виборчого списку кандидатів після встановлення результатів виборів за рішенням з’їзду.
КС також позбавив кримінально-виконавчу службу Мін’юсту слідчих функцій. Відповідні зміни були запроваджені в січні 2017 року, коли вступив в силу Закон «Про Вищу раду правосуддя». Слідчі органи Державної кримінально-виконавчої служби здійснювали досудове розслідування злочинів, вчинених на території чи в приміщеннях ДКВС.
КС вирішив, що через підпорядкування слідчих органів служби Мін’юсту неможливо забезпечити дотримання конституційних вимог незалежності розслідування злочинів, вчинених проти підозрюваних і засуджених, що є порушенням позитивного обов’язку держави.
Під час розгляду скарг щодо люстраційного закону помітне вибіркове правосуддя: одні суди приймають рішення у цих справах, інші – ні, чекаючи рішення КС. Чи можна говорити про перекладення відповідальності на КС, адже нове законодавство дає право усім судам розглядати ці справи?
Попередня редакція Закону «Про Конституційний Суд України» давала можливість судам загальної юрисдикції призупиняти провадження у справі у випадку виникнення сумнівів щодо конституційності закону, що підлягає застосуванню. Зміни до процесуального законодавства, запроваджені минулого року, визначили, що суди загальної юрисдикції застосовують норми Конституції як норми прямої дії, якщо закон суперечить Конституції України. І тільки після винесення рішення у справі ці суди через Верховний суд звертаються до КС для вирішення питання конституційності цього закону або його окремих положень.
Така законодавча конструкція особисто у мене викликає багато запитань. Так, усі суди повинні застосовувати Конституцію як акт найвищої юридичної сили, але це більш менш зрозуміло щодо формального аспекту. Наприклад, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії не можуть бути нижче прожиткового мінімуму (рішення ЄСПЛ Проніна проти України).
Але Конституція містить не лише норми, але і принципи та цінності, тобто необхідно ще забезпечити змістовне або субстантивне застосування конституційних положень. У нашій правовій системі за це відповідає Конституційний Суд. Тобто ми і є тим суддею Геркулесом, який вирішує складну справу, якщо скористатися термінологією професора Р.Дворкіна.
Що таке люстрація? У Стародавній Греції, процедуру люстрації або очищення проходили всі, хто торкався небіжчика. За практикою Європейського суду з прав людини, люстраційні заходи можуть бути запроваджені за порушення принципу лояльності до держави і до її Конституції. У суспільстві ведуться дискусії, чи є люстрація відповідальністю sui generis (латинський вираз, що означає унікальність правової конструкції – LB.ua) і чи можна її вважати колективною відповідальністю за наслідки керування державою.
Ви згадали про справу щодо ліквідації Верховного Суду України, що перебуває на розгляді КС уже два роки. Мабуть, вам відомо про складну ситуацію довкола ВСУ. Востаннє працівники апарату не погоджувалися зі своїм звільненням і писали акти про недопуск їх на робочі місця. В.о. голови суду Василь Гуменюк звернувся до Генпрокурора про вчинення злочину, у зв’язку з ліквідацією юридичної особи ВСУ. На якій стадії розгляд цієї справи в КС?
Так, мені відомо про ситуацію щодо ВСУ. До нас також звертався Василь Гуменюк з проханням якомога швидше прийняти рішення.
Я – суддя-доповідач у цій справі. Наразі ми перейшли в закрите засідання по ній. Останнє засідання провели якраз перед сезоном відпустки – 16 липня. Як тільки судді визначаться з проектом рішення і підтримають мінімум 10 голосами, одразу його оприлюднимо.
Можна очікувати рішення до кінця цього року?
Мені складно сказати, адже я не контролюю суддів і не впливаю на швидкість прийняття рішень. Головне це те, що судді налаштовані ефективно працювати та обмінюватися аргументами. Ця справа нагадує мені справу Верховного Суду США Марбурі проти Медісона, у результаті розгляду якої було вперше в історії запроваджено модель судового конституційного контролю, рішення у якій було оприлюднено Головою Суду Д.Маршалом у 1803 році.
Ви писали окрему думку щодо оцінки конституційних змін з питань правосуддя, в якій фактично стверджували, що йдеться лише про зміну назви Верховного Суду України на Верховний Суд, а не про ліквідацію першого.
Зважаючи на вашу позицію як доповідача з цього питання, чи варто очікувати часткового визнання неконституційним судову реформу, зокрема в частині ліквідації ВСУ?
Я – лише один суддя КС, маю один голос, і деталі розгляду цієї справи я не можу розголошувати. Але дійсно, свою позицію з цього приводу я вже висловив на початку 2016 року у вигляді окремої думки до висновку КС щодо відповідності статтям 157 та 158 Конституції України законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо правосуддя, в якій зазначив, що на чолі судової системи держави завжди стоїть Верховний Суд, і те що у його назві вже нема слова «Україна» аж ніяк не означає його ліквідації, бо він є теж самим конституційним органом, тобто не можна тлумачити вилучення слова Україна з назви Верховного Суду України як підстава для його ліквідації. Це той же самий орган з точки зору конституційного права, і його не можна ліквідовувати законом.
У мене складається враження, що політики та відповідальні державні службовці загалом не читають окремих думок суддів КС. Нагадаю, що у цій справі їх було десять.
В своїй окремій думці я зазначив, що «поточна політична дискусія, в якій превалює ідея «звільнення всіх» (навіть якщо формально про це висловлюються більш нейтрально), несе в собі загрозу «веймаризації» сучасної української політичної системи, якщо український парламент і суспільство підкоряться мажоритарному фатуму демократії».
Крім того, я процитував з цього приводу колишнього голову Верховного Суду Ізраїлю А. Барака: «Дійсно, якщо ми бажаємо захистити демократію, ми не можемо сприймати її існування як подарунок. Ми повинні боротися за неї. Це саме справа для нових демократій, але це також є правильним і для старих та усталених демократій. Ствердження, що це «ніколи не станеться з нами», не може більше бути сприйнятим. Будь-що може статися. Якщо демократія стала викривленою та зруйнованою у Німеччині Канта, Бетховена та Гете, це може статися будь-де. Якщо ми не захистимо демократію, демократія не захистить нас».
Разом з тим, у Законі «Про судоустрій і статус суддів» все таки йдеться про ліквідацію ВСУ. І сьогодні ми обговорюємо конституційність цих змін.
Подейкують, що ви зустрічались з цього приводу на Банковій.
Я пояснював свою позицію, що висловлена у моїй окремій думці, широкому загалу. Обговорював її і з Валентиною Іванівною (Данішевською, головою нового Верховного Суду – LB.ua).
У випадку ухвалення КС рішення про неконституційність ліквідації ВСУ чи можна перевести суддів ВСУ в ВС нібито на виконання цього рішення, попри те, що законодавством передбачена конкурсна процедура?
Поки я не можу цього коментувати. Це питання конституційного права, чи можна ліквідувати орган, зазначений у Конституції.
Як судді КС підходять до ухвалення рішень, щоб, з одного боку, не нашкодити державі, не викликати негативну реакцію суспільства, а з іншого, не порушити Конституцію?
Дуже складне питання, пов’язане з поверненням довіри до КС. І в цьому контексті надзвичайно важливою є роль журналістів: доносити позицію суду широкому загалу. Є рішення, умовно, популярні, котрі за будь-яких обставин сприйматимуться позитивно в суспільстві. Наприклад, щодо чорнобильців (КС відновив соціальні гарантії постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, скасовані наприкінці 2014 року, – LB.ua). Але є й непопулярні рішення, котрі частиною суспільства або усіма може сприйматися негативно.
КС має приймати рішення на захист Конституції. І громадськість повинна це розуміти. Потрібно детально пояснювати причини ухвалення саме такого, а не іншого рішення, чітко його виписувати, аби не залишати двозначності. В цьому якраз полягає незалежність КС, що значно посилилась після проведення реформи (ухвалення змін до Конституції України та Закону «Про Конституційний Суд України» - LB.ua).
Чи можна говорити, що КС став незалежним після запровадження нової процедури призначення суддів?
Час покаже. Ми прийняли вже декілька важливих рішень в умовах відсутності зовнішнього тиску, що вже позитивно сприйняті суспільством.
Важливо, щоб політики зрозуміли, що в них немає іншого шляху, крім забезпечення незалежності КС. Слабкий та зовнішньокерований суд – це шлях до деградації української державності.
«У випадку повного скасування імунітету будь-який привід може стати фактором політичного впливу на депутата»
В окремих випадках КС визнає порушенням процедури ухвалення закону, а не неконституційними його положення. Так було, зокрема, щодо так званого «мовного» закону. Чи є підстави казати, що за своєю суттю цей закон є конституційним?
Ми дійшли до висновку, що якщо так брутально порушена конституційна процедура розгляду та ухвалення закону, нема сенсу аналізувати його зміст.
Закон про референдум також визнаний неконституційним, але і за порушення процедури голосування, і по суті.
Так, щодо закону про референдум ми пішли далі. Була порушена процедура ухвалення, але не настільки брутально. Для підсилення аргументів ми проаналізувати і зміст цього закону.
Окремі юристи і науковці припускають, що КС не визначився стосовно суті «мовного» закону, оскільки не хотів підтверджувати його конституційність.
Серед суддів КС були різні дискусії щодо «мовного» закону. Повторюся, ми зійшлися на тому, що оскільки закон був прийнятий за 45 секунд, з фізичним насильством, з порушенням конституційної процедури, тому немає сенсу аналізувати його суть. Хоча якщо в професійному середовищі існують такі думки, думаю, варто їх врахувати на майбутнє.
Тобто можна вважати таке рішення щодо «мовного» закону компромісом між суддями КС, серед яких є призначені попередньою владою, котра й ухвалювала цей закон, а також так звані постмайданні судді, яких призначала на посаду нинішня влада – опозиція до «регіоналів»?
Судді КС спершу узгоджують між собою доктринальне бачення щодо вирішення того чи іншого питання. Існує складна процедура підготовки проекту рішення, його обговорення. Суддя-доповідач фактично повинен переконати колег у правильності своєї позиції. Натомість можуть звучати інші думки суддів з цього приводу.
Трапляються випадки, коли суддя-доповідач має одну позицію, а більшість суддів іншу. Тобто він опиняється у меншості.
Кожен суддя – особистість. Він хоче, щоб його ідеї були враховані. Не лише під час обговорення, але й були зафіксовані у тексті рішення. Це не означає, що ми міняємо одну позицію на іншу. Ми ж не політики. Це може відбуватися в процесі напрацювання тексту рішення.
Все це – закрита процедура обговорення рішення. Як за вівтар у церкві не пускають прихожан, так само я не можу розповідати про процеси, котрі відбуваються під час закритої частини засідання.
Яким було найдискусійніше питання з тих, щодо яких КС ухвалив рішення цього року?
КС прийняв шість рішень і два висновки цього року. Не можу сказати, що з якогось питання у нас були дуже жорсткі суперечки, хоча дискусії трапляються часто. Судді розуміють важливість єдності суду як колективного органу.
У червні цього року КС прийняв рішення, яким не заперечив проти скасування депутатської недоторканності. Разом з тим, зазначив про певні застереження щодо повної відсутності депутатської недоторканності. Чому КС не заперечив проти недоторканності, якщо існує стільки загроз?
КС має досить обмежену компетенцію. Зокрема, щодо скасування недоторканності як і щодо інших законопроектів, якими вносяться зміни до Конституції, ми перевіряємо лише їх відповідність статтям 157 та 158 Конституції (що стосуються процедури внесення змін – LB.ua), а не Конституції у цілому.
Із десяти висновків, прийнятих КС щодо депутатської недоторканності, останній нічим особливим не вирізняється. У 2015 році я писав окрему думку щодо скасування недоторканності депутатів і суддів. Зокрема, зазначив, що абсолютний імунітет – неприпустимий.
Імунітет може бути процесуальний і матеріальний. Останній передбачає, що треба притягати депутат до кримінальної відповідальності за будь-який злочин. Це не стосується лише його висловлювань в парламенті. До скасування процесуального імунітету (надання згоди парламенту на арешт та затримання депутата) варто підходити обережно. Оскільки за певних обставин депутата може заарештувати дільничний поліцейський по дорозі на засідання Верховної Ради.
У випадку повного скасування імунітету будь-який привід може стати фактором політичного впливу на депутата. Адже депутатський імунітет – це елемент стримування і противаг між законодавчою і виконавчою владою.
Ви називали питання, пов’язані зі скасуванням депутатської недоторканності, – популізмом. Здебільшого вони виникають напередодні виборчої кампанії. І КС виступає в цьому процесі таким собі механізмом посилення цього популізму. Після відповідного рішення суду депутати активно маніпулюють цим питанням.
Це не скільки популізм, а питання політичного вибору. Дійсно, у двох останніх висновках КС не заперечує проти зняття депутатського імунітету. Разом з тим, депутати повинні приймати виважені рішення, бо вони відповідають за майбутнє країни і за стан парламентаризму в ній.
«Конституція – це віковічна боротьба народу за обмеження державної влади»
В очікуванні наступних президентських виборів окремі кандидати вже сьогодні обіцяють виборцям нову Конституцію…
Як казав Джеймс Макінтош, конституції не пишуться, вони виростають. Конституція – це віковічна боротьба народу за обмеження державної влади, яка втілена у правову форму.
Влада має бути поставлена в юридичні межі. В окремих країнах немає Конституції як окремого юридичного акту, але повноваження влади обмежені іншими способами, у тому числі і юридичними.
Одразу після Революції Гідності окремі політики висували ідею прийняття нової Конституції. Про це йдеться і в Мінських угодах, і в заявах окремих іноземних посадовців.
Згодом країна почала жити за зміненою Конституцією. У 2016 році Верховна Рада внесла до неї зміни щодо судової системи. Сьогодні йде новий етап внесення змін до Основного закону. Висуваються пропозиції щодо скасування депутатської недоторканності, зміни щодо Криму і багато інших пропозицій.
Чи потрібна Україні нова Конституція?
Аби відповісти на це запитання, треба подивитися, які тексти Конституції пропонуються. Я, як голова КС, захищаю чинну Конституцію. Я вважаю її достатньо професійно написаною. І найголовніше – ми маємо досвід життя за цим Основним Законом з 1996 року. У нас склалась своя конституційна традиція.
Звісно, бувають періоди, коли політики намагаються внести зміни в окремі положення Конституції, щоб переписати Конституцію під себе. Я сприймаю це як виклики для суспільства.
Чому, до прикладу, в США Конституцію не змінюють століттями, а в Україні подібні ідеї звучать практично перед кожними виборами?
Значна частина суспільства не розуміє, що Конституція – це не інструкція, яку треба постійно переписувати, а зібрання фундаментальних принципів і цінностей, які разом забезпечують свободу особи від свавілля державної влади. Її розвиток здебільшого забезпечується те стільки через текстуальні зміни, скільки через рішення судів конституційної юрисдикції. Ось чому Україні так важливо мати професійний, авторитетний і незалежний КС.
«Бажання керувати головою КС завжди є у політиків»
Процес обрання голови КС тривав майже рік (з березня 2017 року по лютий цього року). Ви довго не висували свою кандидатуру, аби не ризикувати. Адже кожен суддя КС має лише один шанс на висунення своєї кандидатури. Як все таки вдалося домовитися між суддями? Переконували колег, що ви є оптимальною кандидатурою, чи все таки судді не хотіли, щоб з Адміністрації президента в КС завели «свого» голову?
У нас не було такого страху. Тим більше, ми не бачили кандидатури так би мовити зі сторони, хто би міг очолити КС. Перш ніж отримати десять голосів суддів треба познайомитися з колективом, попрацювати з ним, запропонувати кілька проектів рішень. Отримати довіру від колег.
Якби ми не змогли обрати голову, мабуть, це виглядало б дуже дивно. Я відчував, що суд заходить в піке. І не міг цього допустити, оскільки переживаю за долю Конституції і КС.
Ви вважаєте себе компромісною фігурою серед суддів КС?
Ні. В певний досить критичний для суду момент я протягнув руку колегам і запевнив, що не буду їх ділити на групи, фракції. Мій пріоритет – це незалежний авторитетний суд, в якому ніхто не буде зводити рахунки, а працюватиме як єдиний колектив. Можливо, цей аргумент спрацював.
Після призначення нових суддів КС ви помічали, що хтось намагається фактично управляти судом, а вам залишає формальні повноваження?
Бажання керувати головою КС завжди є у політиків. Але всередині суду я не побачив, що хтось намагається створити альтернативний суд чи заважає мені працювати. Можливо, подібні спроби з’являться, коли розпочнуться виборчі перегони. Все таки політики мислять «старими» категоріями. Вони хочуть мати голову КС в своїй команді. Але я можу чітко заявити, що в жодну політичну команду я не збираюсь.
Все таки вашим заступником став Олександр Тупицький, призначений суддею КС у 2013 році. Чи можна це розцінювати як домовленість про так звані квоти: ви як представник так званої групи «постмайданівських» суддів очолили суд, а він – від суддів 2013 року став вашою правою рукою?
Мені важко говорити про мотиви суддів під час обрання, зокрема, заступника голови КС. Як і голову суду, так і заступника судді обирають десятьма голосами. Голосування відбувається таємно.
Ми будуємо новий КС. Думаю, більшість суддів зрозуміли, що треба йти далі, залишаючи позаду будь-які упередження стосовно один одного.
Які відносини у вас з Тупицьким?
Цілком робочі, позитивні, без конфліктів.
Після обрання вас головою очевидним було те, що це лише поверхневе залагодження конфлікту між суддями КС. А непорозуміння й надалі виникатимуть, зважаючи на різношерстність складу суду. Конфлікти тривають?
Ні, я би не сказав, що конфлікти тривають. Дійсно, ситуація стабілізувалась. Хоча іноді у мене складається якесь таке суб’єктивне враження, що дехто знов хоче «розірвати» суд, щоб він не працював і не приймав рішення, які від нас очікує суспільство.
До цього має відношення Віктор Кривенко (колишній в.о. голови суду)?
Ні. Про пана Кривенка я би такого не сказав.
Це пов’язано з розглядом певних справ чи з особистими непорозуміннями?
Я досі цього не можу зрозуміти. Час покаже, що це означає.
Чи помічаєте ви політику під час ухвалення того чи іншого рішення КС?
Жодне рішення КС за моєї каденції як голови суду не було політичним. Я не помічав політичного впливу від парламенту чи президента, які рішення треба приймати. І ніхто не робив мені зауваження, що якісь рішення КС не подобаються органам політичної влади.
Ваше перше рішення на посаді голови КС – про відмову від службового авто і охорони – дещо шокувало громадськість. Ви досі ними не користуєтесь?
Ні, не користуюсь. У мене немає охорони та спеціальної машини з мигалками.
Це не впливає на виконання ваших обов’язків?
Певне побоювання за життя, звісно, існує. Але всі ми ходимо під Богом. Є чимало людей без охорони, яким більше загрожує небезпека, ніж мені. Ми – країна, що воює, все таки.
Наявність охорони та спецмашини з мигалками в Україні тривалий час розглядалась як елемент особливого статусу. А це для мене неприйнятно.
Як очільник КС ви дали десятки інтерв’ю, провели кілька відкритих зустрічей, організовували збір голів фракцій парламенту тощо. Така публічність зумовлена бажанням наблизитися до суспільства, збільшити довіру до суду?
Для мене це природньо. Я вирішив змінити комунікаційну стратегію суду, бути більш відкритими. Адже ми працюємо для суспільства. Ми повинні пояснювати причину своїх рішень, розповідати про нашу діяльність та зміцнювати авторитет суду у суспільстві.
Ви помітили, що довіра до КС зросла впродовж останнього року?
Так. Я бачив підсумки останнього соціологічного дослідження (проведеного компанією GfK Ukraine спільно з соціологічною групою Q&Q Research – LB.ua). КС отримав 30% довіри опитаних, Верховний Суд – 25%.
Довіра людей зміцнює незалежність КС, авторитет суддів. Завдяки цьому КС може виконати завдання, визначене Конституцією, – забезпечити її верховенство та захистити конституційні права громадян.