Отже, ви - людина досить непублічна, при цьому - “права рука” прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.
Думаю, про “праву руку” ви дещо перебільшуєте. Але я дійсно в команді Володимира Борисовича Гройсмана.
Майже все життя?
Не все. Але більшу частину своєї виробничої діяльності.
Ви були першим заступником Гройсмана, коли він перебував на посаді віце-прем’єра; керівником його апарату - під час головування у Верховній Раді; наразі - віце-прем’єр у його Кабміні. Наскільки мені відомо, під час формування уряду ваша присутність у ньому була жорсткою вимогою Володимира Борисовича. Він категорично виборював можливість поставити своїх людей на ключові посади або ж відмовлявся очолювати Кабмін взагалі.
Я не можу підтвердити, чи вірно це, чи ні - не був учасником переговорів. Але, за інформацією, котра до мене доходила з різних джерел, така розмова дійсно відбувалася.
Гройсмана з Президентом?
З коаліцією.
А як він запропонував вам долучитися до формування уряду? На той момент ви були керівником управління справами Верховної Ради України…
В нас було декілька розмов. Ще до того як розпочалися процеси формування складу (уряду - С.К.) і стало відомо, що Володимир Борисович його очолить. Я отримав дуже просте питання: «Ти підеш зі мною працювати в уряд?».
В який іпостасі? Адже спочатку йшлося про те, що ви маєте очолити Міністерство зі справ АТО, якого на той момент ще не існувало.
Конкретної розмови з Володимиром Борисовичем щодо якоїсь визначеної посади не було. Все відбувалося дуже просто.
“Підеш чи ні”?
Саме так. Він (Гройсман - С.К.) сказав, що йому потрібні люди, на яких можна опертися, в яких він впевнений, котрі гарантовано якісно виконуватимуть доручені справи. Будуть налаштовані не на процес, а на результат!
І ви сказали «так»?
Сказав. Я - член його команди, і протягом останніх десяти років ми працюємо спільно.
А як вам здається, нинішній уряд – команда Володимира Гройсмана чи все-таки більше Президента Порошенка?
На це питання я відповів би дуже просто: це уряд держави України, українського народу.
Занадто розпливчасто.
Для того, щоб створити ефективну команду - футбольну чи урядову, яка б ефективно працювала на відповідній результат, потрібен час. Я добре пам’ятаю, якими різними ми були на першому - після призначення - засіданні уряду, а перед тим - на урядовій нараді. На сьогодні бачу, що час використаний досить ефективно – ми згуртовуємося як єдина команда, яка налаштована на відповідний результат .
Без огляду на політичні аспекти?
Абсолютно. Більшість рішень приймаються на користь справи.
Володимир Борисович має власні політичні амбіції, вищі за прем’єрство?
Не можу на це питання відповісти, я - людина аполітична. Мені більше подобається займатися конкретними справами.
Але ж ви знаєте його багато років.
Це питання краще поставити Володимиру Борисовичу.
Я запитую вас.
Я такої інформації не маю. Бачу лише, що він день і ніч працює для того, щоб розгрібати ту проблематику, яка накопичилася в останні десять років.
Якщо завтра Володимир Гройсман озвучить намір побудувати власну політичну кар’єру, що буде логічно з огляду на результати, котрі він має, і запитає вас: “Чи ти зі мною?” Ваша відповідь?
Я відповім: «Так». Але я не розумію, як я можу бути корисним в політиці. Я асоціюю себе з реальним сектором економіки.
«Назвіть хоча б одного заступника, який призначений за моєю рекомендацією - і я знімну перед вами шапку»
У вас дуже широкий спектр відповідальності – екологія, транспорт, зв’язок, енергетика. Ви відчуваєте в собі потенціал все контролювати і бути компетентним у всіх зазначених галузях?
Я б сказав не контролювати, а допомагати вирішувати, оскільки переконаний, що повноваження прем’єр-міністра - не контролювати відповідних міністрів чи служби, а допомагати їм вирішувати ті завдання й проблеми, які перед ними стоять.
Через призначення заступників, наприклад, що вам приписували?
Приписували, однозначно. Назвіть хоча б одного заступника, який призначений за моєю рекомендацією - і я знімну перед вами шапку. Це був чисто політичний хід, але реальних підтверджень цієї ситуації немає і бути не може.
Ваше бажання координувати роботу відомств - цілком нормальне. Але як ви збираєтеся це робити?
В першу чергу, я повинен допомагати міністрам вирішувати питання, які виникають на стику кількох міністерств.
Наприклад?
Наприклад, питання завезення енергетичного вугілля для теплоелектростанцій. В цій системі залучені декілька ланок: українська залізниця, вугільна галузь і міністерство енергетики та вуглепромисловості. І це вже питання повноважень прем’єр-міністра - зібрати представників центральних органів виконавчої влади або виробників і знайти правильний формат, алгоритм для досягнення кінцевого позитивного результату.
Поговоримо безпосередньо про вашу діяльність, зокрема, про дороги. Складається враження, що відновлення українських доріг Володимир Борисович зробив своїм - в тому числі політичним - пріоритетом. Розкажіть, будь ласка, коротко, що відбувається наразі в цьому напрямку, і скільки коштів закладено у бюджеті України на 2017 рік на відновлення дорожнього фонду
Питання відновлення українських доріг є одним із бази пріоритетів нинішнього уряду. Після призначення у квітні ми отримали в спадок непочатий край роботи. В попередні роки галузь фінансувалася за залишковим принципом - фінансові ресурси, які виділялися, дозволяли забезпечити тільки поточне утримання, і це призвело до негативних речей: державні експлуатаційні підприємства практично розвалилися, накопичили шалені борги, їхні рахунки арештовані. Коли ми почали аналізували, як виходити з цієї ситуації, зрозуміли, що задля забезпечення виконання пріоритету з відновлення доріг, нам потрібно реанімувати ці підприємства, щоб вони змогли виконувати свою роботу. Нам це вдалося десь з середини літа.
Коли це було зроблено? І що саме відбувалося?
Ми знайшли сили і відповідний фінансовий ресурс для того, щоб частково погасити борги, які накопичилися за попередні роки.
Щось я не пам’ятаю, щоб влітку переглядався бюджету України задля поповнення дорожнього фонду та витрат на ремонт доріг.
Влітку було декілька рішень, які приймались на рівні уряду по забезпеченню фінансовим ресурсом ремонту українських доріг. Перше - в березні, постанова Кабінету Міністрів №176.
Зачекайте, номер постанови пересічним громадянам ні про що не говорить. Давайте предметніше: з березня ми зробили такі й такі дороги. Конкретно.
З квітня ми першочергово розпочали поточний ремонт.
Ремонт і до цього проводився.
Проводився, але не в тих обсягах. Ми провели відповідні тендерні процедури для виконання робіт середньо поточного ремонту, наразі вони завершенні.
Добре, якими дорогами - хоча б двома - ви пишаєтеся за ці півроку?
Нам вдалося - не в повній мірі - але провести ремонт дороги «Одеса-Рені», де наразі можна проїхати
Про це багато разів говорив Саакашвілі. І, власне, уряд Гройсмана допоміг йому у цій справі, це правда.
Однозначно. Я пишаюся також ремонтом доріг, який проведено у західному регіоні: це Івано-Франківська область, Тернопільська, Волинська, Львівська, які спрацювали в плані ремонту доріг досить позитивно.
Минулого тижня я їхала трасою «Київ – Чоп» територією Львівської області і в мене було досить позитивне враження. Звісно, це не Європа, але вже щось схоже. Хоча саме ця траса не є вашою заслугою.
Так, дорога «Київ-Чоп» була збудована під Євро 2012. В цьому році жодних робіт, окрім поточного утримання, на ній не виконувалося.
Прем’єр Гройсман зробив велику ставку саме на приведення доріг до ладу, але чи переконані ви, що той результат, на який ви очікуєте, таки вдасться отримати? І – головне - чи виллється він у потенційний електоральний результат?
Оцінка результатів роботи уряду і прем’єр-міністра – це думка українців. Особисто я думаю, що той обсяг роботи, який був зроблений в 2016 році, набагато більший за все, що робилося в попередні роки. Предметно – за останній рік він зріс у п’ять разів в порівнянні з 2015-м.
Але цього недостатньо, щоб відновити 170 тис. доріг державного значення. За оцінкою, яку ми провели у квітні, рівень потреби в ремонті доріг складав 90%. Я розумію, що це тільки початок. Але пріоритет доріг - це не кампанія, запущена з політичною метою, не іміджева робота, це - системний підхід, і ми беремо на себе зобов'язання привести українські дороги до нормального технічного стану.
В які строки?
У 2017-2018 році ми матимемо нормальні українські дороги.
Невже ви вірите, що у 2018 році Володимир Борисович ще буде прем'єр-міністром? В мене такої впевненості немає.
Я б радше повернувся до питання стратегій. Хотів би підкреслити, що уряд не приймав стратегії щодо розвитку українських доріг на 17-18 рік. Ми можемо говорити, що діє цільова державна програма з відновлення українських доріг на 17-18 роки. Стратегія, на моє переконання, - це набагато ширший документ із перспективою у 5-10 років. Наразі ж ми говоримо про пріоритетність виконання робіт на найближчі два роки, і вона вже сформована. Тут необхідно подякувати Світовому банку, який допоміг нам розібратися і правильно побудувати пріоритетність і послідовність виконання робіт. Ті напрацювання, які ми матимемо за результатами роботи, обов'язково ляжуть змінами до державної цільової програми. І ми продовжимо - спільно з експертами СБ, профільними фахівцями Міністерства інфраструктури, “Укравтодору” - розробляти стратегію розвитку українських доріг. Вона повинна врахувати не тільки розвиток дорожньої мережі, а й оцінити потреби України в плані логістики.
Логістика, транспорт, туризм - ключеві засади.
Ми повинні врахувати потребу в туризмі, в переміщенні вантажів, можливості української залізниці, потужності морських портів, авіаційної галузі. Це - комплексний підхід, тому треба ще дивитися, які дороги будувати, які - розширяти, а які - модернізувати.
І це один з ваших пріоритетів в уряді?
Так.
Скільки грошей закладено в бюджеті 2017 року на ремонт дорожнього покриття?
В проекті бюджету (інтерв’ю записувалося до прийняття бюджету - С.К.) передбачається 14,5 млрд гривень на українські дороги. І це тільки за рахунок державного бюджету.
А є ще місцеві бюджети…
Місцеві бюджети вирішують, яку частину коштів залучити на ремонт доріг місцевого значення. Це прерогатива органів місцевого самоврядування. Але коли ми формуємо перелік доріг, які ремонтуватимуться коштом державного бюджету, дотичних до міст і сіл, ми формуємо відповідну формулу для того, щоб долучити до ремонту цих доріг кошти з місцевого бюджету. Думаю, з місцевих бюджетів на ці цілі буде залучено не менш як мільярд гривень. Але це на 2017 рік. Окрім того, у нас є відповідний фінансовий ресурс на реконструкцію українських доріг від міжнародної фінансової організації.
В рамках прикордонного співробітництва?
Не тільки. Це робота за напрямком «Київ – Полтава», «Київ – Одеса», роботи на під’їзних шляхах до міста Києва. Це проекти, які були започатковані дещо раніше. Під них були проведені відповідні процедури, зарезервований фінансовий ресурс. Роботи проводилися у поточному році, будуть продовжені у 2017-му.
«Тепер на ринку буде декілька трейдерів, готових відпускати газ безпосередньо для населення»
Ще одна ваша “тема” - енергетика. Одразу після того, як ви посіли посаду віце-прем'єр-міністра, в кулуарах точилися розмови - і я маю багато підтверджень цьому - про ваш намір звільнити голову «Енергоатому» Юрія Недашковського. Минуло вже дев’ять місяців - він досі в своєму кріслі. Чому у вас не вийшло реалізувати свій задум? І чим взагалі вам не вгодив Недашковський?
Інформація, на яку ви посилаєтеся щодо конфлікту з Недашковським та наміру його звільнити, не відповідає дійсності. Я, навпаки, підтримую його як одного з якісних фахівців в атомній енергетиці.
Конфлікту немає? Недашковський залишається на своїй посаді?
Абсолютно.
Добре. Поговоримо наразі про газ. Точніше про переформатування НАК “Нафтогазу”. Ми це обговорювали з головою НАКу Андрієм Коболєвим під час інтерв’ю. В рамках Третього енергетичного проекту необхідно створити нову компанію «Магістральні газопроводи України», котра розмежовує постачання, видобуток та реалізацію газу. Це, власне, те, чого від нас вимагає Європа. Рішенням уряду ця компанія була створена. За словами Коболєва, наразі напрацьовується її статут, і повноцінно компанія запрацює у третьому кварталі 2017 року. Чи підтверджуєте ви цю інформацію чи, можливо, є корективи?
Я погоджуюся з основними принциповими акцентами. Але хотів би наголосити, що статут незалежного оператора транспортування газу уже затверджений, затверджені положення про органи управління даної компанії, випущені акції. Організаційні процедури вже завершені.
Що це значить для населення України?
У 2015 році Верховна Рада прийняла закон «Про ринок природного газу» в рамках виконання зобов'язань по Третьому енергетичному пакету. В ньому, зокрема, зазначено, що монополія газопостачання повинна бути ліквідована, а в окремі юридичні структури виокремлені видобування, незалежний транспортний оператор і трейдер, який торгує. Що це дасть? По-перше, можливість демонополізувати ринок природного газу.
Хто в нас є монополістом? ДТЄК Ріната Ахметова?
Ми говоримо про газову складову, а не про енергетику. Щодо ринку електроенергії, то у Верховній Раді у першому читанні прийнятий закон «Про ринок електричної енергії». Думаю, що в першому кварталі 2017 року він буде схвалений в цілому. Ми готуємо відповідні підзаконні і нормативні акти, щоб запустити ринок електричної енергії.
Але, повертаючись до ринку природного газу, поясню, що дасть населенню реформування. По-перше, це спростить доступ до газотранспортної мережі різним трейдерам, які займаються постачанням газу. Ми ж прекрасно розуміємо, що газ для населення наразі продається тільки НАК «Нафтогазом». Тепер на ринку буде декілька трейдерів, готових відпускати газ безпосередньо для населення. І ціна буде такою, яку запропонує трейдер. Хоча є декілька моментів, які ми повинні розв'язати до кінця першого кварталу 2017 року. Наприклад, щоб запрацював ринок природного газу, потрібно монетизувати виплати, які здійснюються коштом державного бюджету у вигляді компенсації споживачам - субсидій, пільг тощо.
Чи не вважаєте ви, що забагато населення України сьогодні сидить на субсидіях? Зрозуміло, що відбувається це через підвищення тарифів. Але ж не може бути такої кількості субсидій!
Десь я з вами погоджуюся, але ми завжди тримали низькі тарифи за рахунок
відповідних фінансових ресурсів державного бюджету. За 25 років незалежності проблематика низьких тарифів вирішена не була, створювалися лише схеми, де процвітала корупція. Ми повинні ресурс державного бюджету направляти не на компенсацію, не на утримання низьких тарифів, а на підвищення життєвого рівня мешканців України.
«Конфлікт (Бальчуна з Омеляном - С.К), дійсно є»
Добре. Поговоримо про транспорт і зв’язок, точніше Укрзалізницю та Міністерство транспорту та зв’язку. Це два пов’язані між собою відомства, але Укрзалізниця Мінтрансу підпорядковується частково. З того моменту як її очолив поляк Войцех Бальчун, пройшло майже дев’ять місяців, а результатів, котрі він анонсував, зокрема щодо економії мільярдних коштів для України, досі немає. Економічні показники за результатами 2016-го року гірші ніж за результатами 2015-го: за останній рік - через сумнівні постачання - УЗ втратила 1,4 мільярда гривень. Та й експертна оцінка діяльності Бальчуна дещо неоднозначна. Хочу почути вашу точку зору з цього приводу.
Войцех Бальчун є переможцем конкурсу, який проводився номінаційним комітетом ще попереднім урядом. І коли уряд сьогоднішній прийшов працювати в Кабінет міністрів, на першому своєму засіданні ми реалізували ті рішення, які були прийняті попередньо. Підстав звинувачувати в якійсь упередженості чи «протискуванні» своєї людини, я думаю, немає.
Залучення іноземних спеціалістів на українські посади було просто трендом, визнайте.
На моє переконання, команда Войцеха Бальчуна (там колегіальний орган управління) очолює одне з кращих українських підприємств. Підприємство із 300-тисячним колективом, яке можна віднести до стратегічних з точки зору безпеки нашої держави, знищувалося протягом тривалого часу. Не рік і не два. А за той короткий період, що Войцех Бальчун очолює Укрзалізницю, ситуація дещо стабілізувалася
Це така похвала у м’якій формі?
Так. Починаючи з липня 2016-го року, коли у нас виникла дуже критична ситуація в енергетиці, я безпосередньо почав займатися проведенням відповідних щотижневих нарад. На них ми запрошували і Укрзалізницю, і весь блок енергетиків. Причина кризової ситуації була банальна - відсутність вагонів, локомотивів, дизпалива тощо. Наразі можу однозначно сказати, що необхідної кількості рухомого складу для перевезення енергетичного вугілля, наприклад, достатньо.
Настільки достатньо, що ви надали їх в оренду генеруючим компаніям?
Я б сказав, що це не оренда, а меморандум. Велика кількість вагонів залишилася на непідконтрольній Україні території. І, за великим рахунком, українська залізниця, без допомоги відповідних структур, які вчиняють виробничу діяльність на непідконтрольній території, просто не могла їх забрати.
Яких структур?
Я поясню. Але якщо ми говоримо про фінансові результати і сім мільярдів, котрі пообіцяв Україні зекономити Войцех Бальчун, то треба ширше подивитися на цю ситуацію. Візьмемо результати господарсько-фінансової діяльності залізниці за 2015-й рік: вперше в історії збитки склали рекордні 15 мільярдів гривень. За прогнозами, у 2016 році Укрзалізниця вийде на прибуток в 300 мільйонів гривень. Для того, щоб вийти на прибуток, потрібно ліквідувати 15-мільярдну збитковість. Тому говорити, що Войцех Бальчун не виконав обіцянку, я б не став.
А це його заслуга чи ваша? Чи, можливо, Гройсмана?
Кожен повинен займатися своєю справою і максимально виключити дублювання функцій. Якщо Войцех Бальчун є керівником правління української залізниці, у нього мають бути можливості показати результат, і він за нього відповідає. Якщо залізниці потрібні відповідні рішення на рівні Кабінету міністрів, котрі б підвищили ефективність роботи, - це питання, безпосередньо, віце-прем’єра, який координує цю ланку роботи.
Тобто ваша!
Так.
Ви ж, мабуть, знаєте, що у Войцеха Бальчуна латентний конфлікт зі своїм безпосереднім керівником Володимиром Омеляном, керівником Мінтрансу.
Вас цікавить моя позиція?
Звичайно.
Чи не забагато конфліктів ми розглядаємо в межах одного інтерв’ю?
Хто ж винен, що вони наявні та актуальні.
Конфлікт (Бальчуна з Омеляном - С.К), дійсно, є. Але я не думаю, що настільки принциповий. Я практично щодня спілкуюся і з паном Омеляном, і з керівником української залізниці. Я не чув, щоб жоден з них піднімав це питання. Якщо воно постане, ми знайдемо консенсус, щоб врегулювати його та знайти порозуміння між міністром і керівником серйозного державного підприємства.
З цим зрозуміло. В мене питання щодо в.о. заступника керівника «Укравтодору», пана Сущенка, особистості дещо неоднозначної. Звідки він взявся і чим займається наразі?
Виконує посадові обов’язки заступника керівника «Укравтодору».
Ви ж розумієте, про що я питаю.
Я поясню, звідки він взявся. Можливо, це банальні речі, але коли ми прийшли працювати в уряд - я уже про це говорив - ми оцінили ситуацію в дорожній галузі і зрозуміли, що потрібно розпочинати все з нуля, з можливості виконувати роботу тими державними компаніями, котрі повинні це зробити. Тому що для того, щоб досягти відповідних результатів у ремонті доріг, потрібні інструменти, техніка, люди, фахівці тощо. А менеджмент «Укравтодору» і ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» викликав великі сумніви.
Пан Сущенко видався достатньо компетентним, аби посісти цю посаду? Насправді ж, легенда така: коли Гройсман їхав Печерським районом Києва, побачив добре пофарбовані фасади, і запитав, хто за це відповідає...
Так, справді. Але мова йде не лише про фасади, досить правильно технологічно виконувалися роботи з ремонту дорожнього покриття, підготовлена техніка, правильно виставлені знаки, одягнуті люди…
І він побачив гарного господарника, котрого зажадав собі в команду?
Так. Це - людина, яка розуміється на цій справі.
Що ви скажете стосовно Ігоря Ткачука, котрий очолював «Укрпошту» за часів спікерства Гройсмана, з яким Ткачука активно пов’язували?
Він - “вінницький”, і це вже причина його з кимось пов’язувати.
“Вінницькі” мають шанси стати донецькими?
Думаю, це такий крилатий вислів. Але якщо реально порахувати “вінницьких”, їх не так багато. Я довго працюю з прем’єр-міністром, і перший його критерій підбору кадрів – це фахова можливість, кваліфікація вирішувати ту чи іншу справу, а не місце народження.
Чим “вінницькі” кращі за львівських, харківських, донецьких? Чим вони відрізняються?
Хто казав, що вони відрізняються? Просто тих, з ким я працював, - вони також є членами команди прем’єр-міністра Володимира Гройсмана - можна оцінити за роботою у виконавчому комітеті Вінницької міської ради. Заїдьте у Вінницю, подивіться, що там до чого! А ми в свій час також розпочинали з доріг, освітлення, благоустрою тощо.
І все це ви просто переносите на рівень держави?
Так.
Повернемося до Ігоря Ткачука, колишнього керівника «Укрпошти». Він є братом Геннадія Ткачука, народного депутата від БПП (досить відомого у Вінниці) та хорошого друга Володимира Гройсмана. Наразі Ігор Ткачук займає посаду очільника Одеського морського порту. На нього було багато нарікань з боку грузинської команди, котра нещодавно полишила Одесу. Що скажете?
Я не маю інформації щодо нарікань грузинської команди на Ігоря Ткачука. Та й керівником Одеського морського порту він є не більше трьох місяців, наскільки я пам’ятаю. Не думаю, що за цей період грузинська команда змогла оцінити роботу Ткачука чи знайти якісь проблеми. Якщо є конкретні факти, я готовий їх розглянути.
Що взагалі відбувається в Адміністрації морських портів? Чи є правдою те, що пан Фаєрмарк, представник «Народного фронту», народний депутат України, є таким собі «смотрящім» за морськими портами?
В мене немає такої інформації. Я навіть не знайомий особисто з паном Фаєрмарком.
Та невже?
Правда. Кажу щиро і відверто. Я користуюся тією інформацією, яка останнім часом з’явилася в засобах масової інформації. Фактів, які б підтверджували чи спростовували цю інформацію (щодо причетності Фаєрмарка до портів - С.К.), в мене немає. В адміністрації морських портів, дійсно, є проблеми. Порушено багато кримінальних справ правоохоронними органами. Я не розумію, де наразі знаходиться попередній керівник Адміністрації морських портів України, але думаю, що наші компетентні правоохоронні органи спокійно, послідовно розберуться в цій ситуації та поставлять всі крапки так, як це повинно бути.
«З окупованих територій ми отримаємо марку вугілля «А»
Наостанок декілька запитань з вугільної тематики. Мене цікавить безпосередньо власний видобуток вугілля на українській території. Чи є якась державна програма чи стратегія, хоча б розуміння того, яким чином збільшити видобуток, зменшивши тим самим залежність від Росії у цьому питанні?
З Росії вугілля ми не беремо. Ніколи.
А з окупованих територій?
Це - територія України.
Окупована територія України. Скільки ми отримуємо звідти?
З окупованих територій ми отримаємо марку «А» в обсязі десь до дев’яти мільйонів тонн на рік.
Це немало. Хто постачальник?
Немало, так. Постачальники вугілля марки «А», яке видобувається на непідконтрольній території, є українські компанії, які зареєстровані на підконтрольній території України та сплачують податки згідно з законом України…
Якщо перекласти доступною мовою, це - компанії Ріната Ахметова.
Не тільки, є досить багато компаній.
Але це дуже ризиковано, насправді, з точки зору військової ситуації, та й не тільки.
Дуже ризиковано, тому що ситуація постійно змінюється.
Чи є державна програма з видобутку газу?
Коли ми почали вивчати це питання, стало зрозуміло, що за весь період незалежності України якогось бачення стратегічних дій щодо видобутку газу не було. Протягом останніх кількох місяців уряд - з залученням фахівців Міністерства енергетики та вугільної промисловості, народних депутатів, експертів - розробив відповідну концепцію підвищення ефективності газовидобувної галузі. Вона, думаю, буде затверджена на черговому засіданні уряду.
Куди ж, перепрошую, дивився попередній Кабмін? Чому вони цього не зробили?
Я не розумію. Але зазначу, що «Укргазвидобування» - українська державна компанія, яка видобуває більш як 85% від усього газу, котрий добувається на території України, а це близько 15 млрд метрів кубічних - за останні, принаймні, п’ять років не отримала жодного спецдозволу на буріння свердловин. Складається враження, що працювала відповідна система знищення державної компанії і перетікання її активів в іншу форму власності. На даний час «Укргазвидобування» отримала 30 спеціальних дозволів для проведення робіт буріння і розвідки на існуючих та нових територіях. В Україні наразі розвідано і зареєстровано більше 927 млрд метрів кубічних газу.
Це може бути новий видобуток?
Це розвідано і зареєстровано. Україна - як держава - добуває тільки 2% від розвіданих і зареєстрованих запасів.
І все?
Так. Середній показник наших сусідів - не менше десяти відсотків. Я переконаний в тому, що Україна за якийсь період спокійно може забезпечити себе газом власного видобутку. Що для цього робиться? Розроблена концепція, про яку ми говорили, де передбачено, що в які періоди потрібно зробити для того, щоб забезпечити державу українським газом.
За нашими підрахунками, до 2020 року на території України потрібно видобувати 27 млрд метрів кубічних газу, і не менш як 20 млрд має видобувати державна компанія «Укргазвидобування», а 7 млрд – компанії інших форм власності.