Правоохоронна система будь-якої країни, у тому числі її оперативна мережа, вибудовується десятиліттями, також великими термінами вимірюється становлення оперативних співробітників та слідчих, а брутальне руйнування цієї надскладної системи, під димовою завісою «шаленої» боротьби з корупцією, реально межує зі злочином проти держави. Проте, вважати повний злам основної правоохоронної структури в Україні – Міністерства внутрішніх справ - забавками дилетантів-реформаторів було б досить наївно.
Вже те, що в першу чергу, так звані «реформатори», здійснили давнішню мрію лідерів мафіозних структур – ліквідували спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України (ГУБОЗ і його регіональні підрозділи), свідчить про те, що апологети цієї ліквідації - особи дуже мотивовані.
Вражає і те, що основними ініціаторами ліквідації основної, до речі унікальної, структури по боротьбі з організованою злочинністю в Україні, виступили як раз перші керівники МВС України, перетворивши МВС в Міністерство патрульної служби.
Але це не всі «герої» останньої версії фільму «Ліквідація», є особи і в СБУ, Кабінеті Міністрів, Верховній Раді, РНБО та в Президентських структурах, які доклали до цього руки. Їхні прізвища відомі.
Взагалі, до цієї «унікальної реформи» МВС України є дуже багато запитань, на які поки що не має відповідей. Так, основним принципом відбору кадрів для нової поліції задекларовано – незалежний конкурс. Тоді ж, на якому такому «секретному» конкурсі були обрані ці дві симпатичні дівчини з Кавказу, і хто були членами журі того конкурсу?
У всьому цивілізованому світі на посаду міністра внутрішніх справ, як правило, призначаються люди з бездоганною репутацією. А хто визначав критерії призначення міністра в Україні?
Цю трагікомедію народ України міг би спокійно споглядати просто по телевізору, якби не та особливість, що кримінальний світ, який, на жаль, існує паралельно з нашим, завжди дуже чутливо реагує на стан справ в правоохоронній сфері. І як тільки система боротьби зі злочинністю в державі починає давати збої, злочинність починає критично розростатися, як шкідливі бактерії чи віруси у хворому ослабленому організмі.
Наші «реформатори» свого добилися – правоохоронна система України знаходиться в жалюгідному стані. Молоді, непрофесійні, але озброєні нові «народні дружинники» кардинально питання не вирішать. І це вже очевидно не тільки чисельним фахівцям, які ще є в Україні, а й простим людям, котрі на своїй шкірі всю цю ситуацію вже давно реально відчувають. Численні вибухи, використання гранатометів, ручних гранат та стрілянина на вулицях, замовні і не замовні вбивства, пограбування фінансових установ і інкасаторських машин, ювелірних магазинів, рейдерські захоплення цілих підприємств, викрадення людей, вже не кажучи, про так звану «традиційну» злочинність – це, на жаль, сучасні українські реалії і прямий результат «реформ».
Горе-керівники МВС України і власне нової поліції загралися в «реформу» та різні конкурси і практично позбавили народ України правоохоронного захисту, а це – конституційний обов’язок держави.
Ситуацію, яка склалася, вже неможливо порівнювати навіть з буремними 90-ми, тоді з гранатометів не стріляли, а міліція, хоча й пригнічена, незважаючи ні на що, захищала людей та - в результаті - опанувала криміногенну ситуацію в тій ще молодій країні. І це беззаперечний факт.
Чим зараз закінчиться безпрецедентний сплеск злочинності – одному Богові відомо. Поки що навіть ознак хоча б якогось покращення цієї загрозливої ситуації немає. Схоже, що ми наближаємося до відомої історії, в якій всі конфліктні питання вирішував товариш «Маузер».
Спроба керівників МВС «блефувати» та «грати на мізері» на тлі явного провалу «реформ», отримати для себе ще й безмежні повноваження, які не снилися навіть тоталітарним режимам – це вже занадто. Явний перебір.
Зараз вже нідочого бавитися в різну статистику: всі показники діяльності нашої правоохоронної системи є на вулиці і додати тут нічого.
А якщо вже зовсім серйозно, то парламенту, Кабінету Міністрів та Президенту України треба негайно припинити ці дилетантські та кон’юктурні експерименти над МВС та провести негайну ротацію його керівництва, замінивши його на ефективних професіоналів. Всенародна неповага до всіх цих «керівників» вже переросла в неповагу до всієї старої-нової поліції. І це вже теж – очевидний факт.
Можливо треба наважитися й ризикнути та обрати нового очільника МВС України шляхом прямих виборів - виборцями, на яких повинні бути діючі співробітники поліції та ветерани органів внутрішніх справ.
Кандидатами на цю відповідальну державну посаду мають бути виключно кадрові офіцери МВС. А вже обраному, професійному, авторитетному та дійсно незалежному міністру, треба довірити формування всієї вертикалі управління Міністерством. Тільки такий «революційний» підхід, в цій критичній для нашої країни ситуації, може відновити довіру народу до правоохоронної системи та дозволить оперативно налагодити ефективну систему боротьби із злочинністю, захисту людей та відновлення правопорядку в Україні.