Очевидно, що приклад президента дуже сильно діє на всю систему державної влади. Той факт, що глава держави до сих пір не позбавився від очевидного конфлікту інтересів, є могутнім сигналом для усієї Системи – усі чиновники розуміють, що влада вважає таку поведінку прийнятною.
Особливо деструктивним для морального клімату в країні є той факт, що обіцянка продажу бізнесу була здійснена Порошенком під час його виборчої кампанії.
В таких умовах гасло «геть олігархів» лишається фантастикою, боротьба з так званою «макрокорупцією» є нереальною. І дійсно, увесь список Форбса (крім найбільш «відморожених» бізнес-партнерів Сім’ї, та й то тимчасово) зараз почуває себе цілком нормально, якщо брати поправку на історичні обставини. Принаймні, у горі деяких олігархів (Фірташ, наприклад) заслуги української влади немає – іноземні спецслужби роблять роботу за ГПУ.
З акціями Порошенка є як мінімум дві гострі проблеми. Перша – це конфлікт інтересів, пов’язаний з його власністю в Росії та контрольованих Росією територіях. Нагадаю, там у Порошенка є ряд активів – великих підприємств: кондитерська фабрика в Липецьку і та судноремонтний завод у Севастополі.
Якщо Україна застосує санкції до російського бізнесу – то нарветься на симетричну відповідь, від якої постраждає особисто Порошенко. По факту зараз Україна практично не застосовує санкцій до Росії, на відміну від ЄС і США.
Другий серйозний конфлікт інтересів – це суміщення володінням П’ятим каналом і з перебуванням на найвищій державній посаді. Очевидно, що цим створюється ризик залежності ЗМІ від влади, виникає ймовірність, що діяльність держорганів будуть висвітлювати необ’єктивно.
На жаль, мушу констатувати, що жодних правових норм, котрі б примушували президента продати належні йому акції, українське законодавство не містить!
Найголовнішим документом, що регулює правовий статус президента, є Конституція України. У ній сказано, що "Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатись іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку".
І все. З приводу правомірності обмеження підприємницької діяльності президента є інша норма: "Підприємницька діяльність депутатів, посадових и службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом".
Стосовно акцій як об'єкта права власності в Конституції норма також є. Але вона не підтверджує, а навпаки, спростовує можливість застосування до президента додаткових обмежень "Кожен має право володіти, користуватись и розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності".
Це – станом на сьогодні.
А як же Закон «Про запобігання корупції», котрий має вступити у дію з квітня цього року? Адже у третій статі цього закону сказано, що він поширюється, зокрема, і на президента?
На жаль, і на нього не рекомендую сподіватися.
Цей документ містить, на мій погляд, дуже слабку норму, передбачену статтею 36: топ-чиновники «зобов’язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом».
Зазначу, що передача акцій в управління іншій особі ніяким чином не обмежує особу в можливостях отримувати зиск від володінням цими акціями. Ні отримувати дивіденди, ні продавати ці акції Закон не забороняє.
В той же час, така могутня особа, як президент, може впливати на долю цілих галузей, тим самим створюючи за рахунок свої владних повноважень сприятливі умови для свого бізнесу – і тим самим підвищувати і його прибутковість, і ціну його акцій.
Що ж робити?
Щоб вирішити проблему конфлікту інтересів, можна іти двома шляхами: політичним і юридичним.
Політичним – це означає добиватися виконання Порошенком його передвиборчих обіцянок про продаж свого бізнесу. Це буде складно, бо влада не боїться народу. Врешті, обидві спроби революції в Україні були мирними. Жодна корупційна тварина під час них не постраждала…
Другий – вимагати від парламенту прийняття більш жорсткого антикорупційного законодавства, яке б прямою нормою закону зобов’язувало президента (і прем’єра) позбавлятися активів у розумні строки.
Але і це буде дуже непростий шлях. За президента стануть горою (і медійним ресурсом) усі олігархи. Бо олігарх при владі є гарантією їхнього безхмарного життя.
Тим не менш, іншого вибору, ані зламати Систему, у нас немає.