Яким буде новий Кабмін?
Борис Колесніков, Віце-прем'єр-міністр України— Міністр інфраструктури України
Здається, саме Колеснікову належить остання виконана обіцянка уряду Азарова – з 1 грудня туалети в усіх вокзалах країни стали безкоштовними. Тим не менш, за Борисом Вікторовичем тягнеться шлейф обіцянок з невизначеною долею. Ще навесні ми писали про обіцянку здешевлення авіаквитків. «Відкрите небо» над Україною відкрили й одразу ж після Євро-2012 закрили, і відтоді жодних знижень тарифів українці не спостерігали.
Посилаючись на власні джерела, чимало ЗМІ повідомляли про те, що Колеснікова на посаді Міністра інфраструктури, найвірогідніше, змінить хтось інший. А це означає, що впроваджувати електронний квиток для всіх потягів, віддавати дороги у власність місцевим адміністраціям та будувати метро у Донецьку доведеться комусь іншому.
Петро Порошенко, Міністр економічного розвитку і торгівлі
Петро Порошенко був міністром в уряді Азарова найменше за всіх. Його 9 місяців на посаді запам’ятались передусім бойкотом українських сирів у Росії та парафуванням угоди з ЄС. Особисту програму дій Порошенко опублікував у Facebook ще до початку роботи міністром, однак що неї врешті-решт було виконано – судіть самі. Очевидно, що до задекларованих прозорих офісів та держзакупівель нам іще далеко, як і до «ліквідації можливостей безпідставного втручання правоохоронних органів у господарську діяльність».
Жодних заяв про те, чим займатиметься після відставки, Порошенко не робив. Втім, можна сподіватися, що в ранзі депутата йому буде трохи простіше дотримати обіцянку «ніколи не стати бюрократом».
Олександр Лавринович, Міністр юстиції;
Олександра Лавриновича точно не назвеш публічним міністром. Востаннє його обіцянку «Владометр» фіксував ще влітку 2011: Міністр юстиції пообіцяв виконати усі рішення Європейського суду з прав людини стосовно позовів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка проти України. В контексті цієї обіцянки відставка уряду видається особливо невчасною – саме наближався час переходити від слова до діла.
Сергій Тігіпко, Віце-прем’єр-міністр – Міністр соціальної політики
На противагу Лавриновичу, Сергій Тігіпко був одним з найактивніших «спікерів» команди Азарова. Що вдієш – така посада: постійно доводилось то заспокоювати чорнобильців, то захищати Пенсійну реформу, то запевняти у стабільності гривні.Тігіпко полюбляв монументальні обіцянки з серйозним часовим розмахом: знайти сім’ї для всіх сиріт до 2020 року, знизити безробіття на 1,5% до 2017-го тощо. Плани далекоглядні, однак відставка настала значно раніше. Будемо сподіватися, що хто б не обійняв посаду Тігіпка в новому уряді, він не покине гарні справи на півдорозі.
А в разі неповернення Сергія Леонідовича до уряду, Владометр пропонує йому взятися за виконання своєї обіцянки «зробити все, аби стати лідером Партії Регіонів». Можливо, саме під куполом Верховної Ради, в осередку міжпартійної боротьби, і міститься шлях до цієї амбітної мети?
Дмитро Табачник, Міністр освіти
«Головний освітянин країни» Дмитро Табачник нерідко опинявся у ролі громовідводу для Кабміну Азарова, фокусуючи на собі незадоволення діями уряду у галузі освіти й науки. Один з останніх скандалів – сумнозвісні шкільні автобуси (за 33 мільйони бюджетних грошей!), які не відповідали стандартам ДСТУ, загоралися, а врешті-решт і взагалі опинилися під заставою.
Відставка уряду остаточно позбавляє Табачника можливості «повністю вирішити проблему доставки дітей у школи в сільській місцевості». А разом з цією обіцянкою у глухий кут заходить також ідея студентського квитка-банківської картки та благородний намір навчити усіх українських вчителів володінню комп’ютером.
Однак маємо і приємні новини для екс-міністра. Нарешті в нього з’явиться змога виконати свою давню обіцянку …пересісти на велосипед! «Піду у відставку і їздитиму тільки на велосипеді», - заявив Табачник 31-го серпня 2011 року. А Владометр взяв і не забув.
Тож, Дмитре Володимировичу, час крутити педалі. Продемонструйте українцям, чого варте слово міністра.
Микола Азаров, Прем’єр-міністр
Микола Янович, мабуть, дав обіцянок більше, ніж усі члени Кабміну вкупі. Особливо «плідним» був період перед виборами. Об’їзна дорога навколо Дніпропетровська, траса першої категорії Луганськ-Донецьк, Подільський мостовий перехід через ріку Дніпро у Києві та початок спорудження метро на Троєщині, завершення будівництва системи перинатальних центрів – ось лише неповний перелік того, що пообіцяв спорудити Микола Янович за час передвиборчої кампанії.
Але не тільки це має мотивувати Азарова поборотися за збереження прем’єрського крісла. Залишитися в ньому - значить відрапортувати і про довгоочікувану перемогу народжуваності над смертністю, і про остаточне зникнення черг у дитсадки - це ще два «покращення», призначені Азаровим на 2013 рік.
Підуть ці обіцянки у небуття, чи їх вдасться виконати навіть швидше від запланованих термінів – це залежить від складу майбутнього Кабміну та особи прем’єр-міністра. А доки ключові посади виконавчої влади, хай навіть у статусі «в.о.», обіймають звичні нам особи, можливо, саме час довиконувати обіцяне? Інакше у стінах парламенту доводити виборцям свою компетентність буде значно складніше.
Стаття написана в рамках проекту Владометр, який виконується за підтримки "Українського медійного проекту" (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз Нетворк за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Всі думки та висновки цієї публікації є виключно відповідальністю ГО "Центр UA" та не обов’язково відображають точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.