Я особисто уже дуже давно не маю жодних ілюзій щодо існування міфічної «корпоративної солідарності». Яке там! Ми – банка з павуками, де кожен сам за себе і щиро не любить усіх інших. Але з цим якось можна миритися, списуючи щось на конкуренцію, щось на загальні болячки незрілого суспільства. А на що списати хворобливе смакування бруду?
...Мабуть, уся країна знає про історію молодого луганського депутата Романа Ландика, який тягав за волосся та лупцював у ресторані дівчину.
Читачі LB.ua знають, як його рідний батько – народний депутат від ПР Володимир Ландик – організовував операції з порятунку сина.
Сидячи у сесійному залі парламенту, цей «законотворець» роздавав вказівки за допомогою СМС, як реагувати на інтернет-форумах на повідомлення про його сина. Отримуючи за цей цікаво і змістовно проведений робочий час чималеньку зарплатню депутата ВР.
Фотокореспонденту LB.ua вдалося зафіксувати це захопливе листування.
Все, чим займається народний депутат в робочий час, тим більше під час сесійного засідання парламенту є сферою публічної політики. І ми як ЗМІ не просто маємо право – ми повинні інформувати суспільство про це. Тим більше, йдеться не про якусь любовну інтрижку чи побутові справи, а про одну з найрезонансніших кримінальних справ останнього часу. А якими резонами керувалися наші колеги, коли робили новину з огидного та беззмістовного висловлювання Володимира Ландика, який зажадав, аби шеф-редактор LB.ua Соня Кошкіна «оприлюднила свої гігієнічні прокладки»?
До самого Ландика питань нема: його син б´є дівчину, сам тато на щастя лише хамить. У першу чергу моє запитання до Радіо «Свобода», кореспондент якого «добув» такий цікавий та змістовний коментар. Де в цьому випадку подівся Ваш, колеги, принцип: «Передачі і публікації повинні завжди зберігати спокійний і поміркований тон, виявляти приклад цивілізованого і виваженого діалогу та поваги до прав людини. Передачі і публікації не повинні містити образи за релігійними, етнічними, соціально-економічними або культурними ознаками стосовно будь-яких осіб чи груп та повинні зберігати загальноприйняті стандарти етики і тактовності»? Аналогічне питання до колег з «Української правди» та інших «респектабельних» ЗМІ, які радо кинулися цитувати слова покидька. Ви почали керуватися у своїй діяльності принципами "бульварної" преси? До слова, головними редакторами «Української правди» та київського бюро «Свободи» є жінки. ОК, не спрацювала корпоративна солідарність – а де ж солідарність гендерна?
Гидко, пані та панове. Гидко. Іншого слова не знаходжу. До вашого відома, спершу перл про прокладки з'явився у коментарі під новиною про СМС-переписку Ландика-старшого на LB.ua. Коментарі користувачів на сторінках інтернет-ЗМІ вкрай рідко вирізняються вишуканістю, але цей вирізнявся навіть на тлі решти фекальних мас. Наші колеги не посоромилися зробити з цього гівна «новину»…
До того, що наші політики – аморальні та хамовиті негідники, ми уже звикли. Тепер ще потрібно звикнути до того, що респектабельні ЗМІ перетворюються на каналізацію.