Протягом року, за аналогічними звинуваченнями працівники СБУ арештували вже більше десятка керівників цієї структури різного рівня. І це не дивно, автор особисто друкувала кілька матеріалів про буйний цвіт корупції в Держінспекції.Однак, затримання голови Інспекції таки стало сюрпризом. Адже незважаючи на всі докази слідчих СБУ, її вище керівництво – з огляду на потужнє політичне лоббі – довгий час було недоторканим. Лоббі спочатку в уряді Юлії Тимошенко, потім - Миколи Азарова.Що ж змінилося нині?
На перший погляд здається, що нова біло-блакитна влада витісняє зі «своїх схем» тендерщика-бютівця Антона Яценка. Адже Тетяна Рудь була його ставленицею і Держіспекція активно прокручувала схеми авторства Антона Володимировича в царині держзакупівель.До речі, проблем у Антона Яценко наразі чимало. Нещодавно газета «Дело» написала, що СБУ порушила кримінальну справу стосовно привласнення бюджетних коштів у особливо великих розмірах при проведені держзакупівель. В махінаціях підозрюються компанії, які, свого часу, були створенні паном депутатом. Одну з них - «Союз «Антикоррупционер» - Яценко навіть публічно визнавав своїм дітищем.
Однак насправді Антону Яценку байдуже, що сталося з Рудь і байдуже до кримінальних справ. Не вперше СБУ підбирається до нього впритул. Нещодавно у Яценка трапилося чергове загострення на «кримінальному поприщі», однак він зумів вирішити проблему.
За інформацією автора, слідство загальмувалося на стадії роботи в банку Сергія Буряка («Брокбізнесбанк»), який обслуговувалися тендерні оборудки. Банк відмовився надавати слідству будь-яку інформацію по руху коштів у схемах Яценка. Антон Володимирович дивним чином вміє виходити сухим з води.
На цьому фоні, арешт Тетян Рудь – дрібничка, як для нього. Він звик легко прощатися зі своїми людьми. Це не вперше зі скандалом звільняють посадовців, що задіяні в його схемах. Зазвичай це закінчується тим, що на посаді замість одного «чєловєчка» Яценка з’являється інший.
Наприклад, пару місяців тому з великим скандалом був звільнений керівник Держстандарту, ставленик Яценка пан Поволоцький. І що? А нічого. Нині Держстандарт ще більше обплутаний корупційним спрутом. Негласно керує ним такий собі Юрій Литвиненко, що активно співробітничає з Антоном Володимировичем.
Щодо пані Рудь, то вона не була стовідсотково слухняною. Наприклад, коли Антон Яценко ініціював появу роз’яснення міністерства економіки про те, що переможці державних тендерів мусять надавати довідку про відповідність ціни від Держінспекції по контролю за цінами (це породило би нову хвилю корупції) Рудь жалілася, просила різних впливових осіб захистити її від тиску Яценка, аби не виконувати ці вимоги. Отже, затримання Рудь - удар направлений не проти Яценка. Тут цікавіші політичні інтриги.
За інформацією автора, Тетяна Рудь мала одну добру подругу – нардепа ПР Ірину Горину, яка привела її під крило Ірини Акімової – заступника керівника Адміністрації Президента.
Між двома покровителями Рудь - Яценком та Акімовою протиріч не виникало, обоє злагоджено працювали в одній тендерній темі. Однак вигідна спеціалізація Ірини Акімової в темі держзакупівель викликала заздрість її керівника Сергія Льовчкіна, який би сам був не проти курувати цей напрям. Тобто проблеми Рудь – наслідок того, що Львочкін взявся витискати Акімову з теми.
Зробити це було не важко – Рудь дала достатньо підстав для роботи СБУ, яку очолює Валерій Хорошковський, що належить до тієї самої політичної групи впливу, що і керівник Адміністрації Президента.
До речі, Рудь - лише увертюра до головної дії, щодо підпорядкування «тендерної теми» під Льовочкіна. Подейкують, незабаром відбудеться зміна керівництва міністерства економіки. Ця посада є ключовою, щоб підім’яти державні закупівлі. В пресі вже з’являлася інформація: буцім-то Василя Цушка переведуть в Міністерство надзвичайних ситуацій, а на його місце призначать Сергія Буряка. Такий вибір ніби зробив сам Львочкін.
Найцікавіше: Антону Яценку байдуже й те, що держзакупівлі міняють свій дах. Йому, при дійсних «розкладах», було непогано, стане - ще краще. Адже з Сергієм Буряком у нього давні ділові стосунки, про які, зокрема, йшлося вище. Здається не існує в світі сили, що б загасила корупційні апетити Яценка. Влади змінюються, але його вміння організовувати тендерні схеми затребувані кожною владою і різними політичними групами.
До речі, одна з останніх його «тендерних» перемог - залучення на свій бік директора Світового Банку у справах України Мартіна Райзера.
Судіть самі. Перший документ: Антон Яценко пише Райзеру листа з критикою змін до закону про держзакупівлі, запропонованих Міністерством економіки.
Другий: Райзер пише листа Тігипко-Акімовій, в якому чи не дослівно повторює всі тези авторства Антона Яценка. В результаті, на найвищому рівні блокуються будь-які зміни до закону, які не вигідні Яценку. Високопосадові аргументують: така, мовляв, позиція Світового банку. Цікаво, чи свідомі цього у Банку?