Він посилається на Закон "Про державні нагороди України”, згідно з яким таке звання може бути присвоєне лише громадянам України. Хоча, як на мене, таке обмеження дивне. А якщо раптом іноземний громадянин здійснить якесь видатне діяння на благо України, то чому б його не відзначити таким званням?
Тим не менше, тут, мабуть, нічого заперечити шановному адвокату: закон є закон і порушувати його не дано навіть Президентові. Ющенко, либонь, передав куті меду, прагнучи вшанувати історичних діячів, котрі боролися за незалежність України. Але, протестуючи проти цього, донецький адвокат мав би вписати до свого позову іще деякі імена. Наприклад, Героя України Олексія Береста. Нагадаю, що це той самий українець, який разом з Михайлом Єгоровим і Мелітоном Кантарією встановив переможний прапор над Рейхстагом. Олексій Берест не був громадянином не тільки незалежної України, але й навіть громадянином Української Радянської Соціалістичної Республіки, оскільки УРСР не мала свого громадянства – ми тоді мали паспорти із гербом СРСР. Чому п’ять років тому змовчав принциповий адвокат Володимир Оленцевич?
Треба нагадати, що Єгоров і Кантарія були нагородженні званням Героя Радянського Союзу, а лейтенант Берест – ні. Про причини можна лише гадати. Одна з версій – нелюбов Сталіна до українців. Але Віктор Ющенко вирішив відновити історичну справедливість – 6 травня 2005 року він присвоїв мужньому українцеві звання Героя України. Як би ми сьогодні не ставилися до Віктора Ющенка, але рішенням про відзначення героя-українця Президент продемонстрував, що він підходить до цієї справи без політичного упередження – вшанував людину безвідносно до її політичних поглядів. Мало того, навіть найлютіші вороги комуністів націоналісти та інші опоненти червоних не виступили проти присвоєння Бересту звання Героя на тій підставі, що він, мовляв, воював за ту державу, яка мільйони українців затравила голодом і ГУЛАГАМИ, а до того ця держава не лише дружила з Гітлером, а ще й фактично допомогла йому підвестися на ноги. Але і Ющенка і націоналістів все одно продовжували звинувачувати у прагненні принизити ветеранів Великої вітчизняної.
Підозрюю, що Володимир Оленцевич керується не відданістю закону, а цінностями вчорашнього дня, згідно з якими на цьому світі існує лише одна правда – правда Радянського Союзу і його цінностей. Прихильники таких цінностей і до сьогодні впевнені, що тільки СРСР боровся за щастя людей і світову справедливість. А хто мав нещастя з ним не погодитися, той - ворог. Тому на порушення закону для "своїх” можна заплющити очі. А коли "чужих” віншують – ось тут треба показати їм Кузькіну мать, виявити принциповість і не пущать.