Під час війни поляки, прагнучи відновити свою незалежність, створили Армію крайову. Відомо, як комуністична влада ставилася до АК після війни. Однак, прийшла незалежна Польща і поляки можуть тепер дати відповідну оцінку діяльності АК. Подібні були мотиви виникнення в Україні УПА - метою було здобуття незалежності України. Драма полягала в тому, що відбувалися сутички українців із поляками, що ми боролися один проти одного.
Поляки хочуть сьогодні вшанувати пам´ять кожного, хто боровся за незалежність Польщі. Так само, як і українці. Однак, ми не робимо цього проти когось - ані проти Польщі, ані проти Росії.
Але в оцінці ОУН і УПА, а також самого Степана Бандери, ми надалі дуже відрізняємося. Чи можливий польсько-український історичний діалог?
Діалог щодо історії вже відбувається на рівні президентів. Не було і немає чогось такого, як «антипольськість» як «вроджена риса» українців. На жаль, у ХХ ст. мали місце дві світових війни, Україна шість разів проголошувала незалежність і п´ять разів її втрачала. Водночас, ми не можемо трактувати історії як аркуша паперу, який можна поділити рискою і сказати, що з одного боку все погане, а з іншого добре. Якщо між нашими народами доходило до сварок, до трагічних подій, то треба вміти простягнути один одному руку. І просити вибачення. Якщо треба, просити пробачення десять разів, а якщо необхідно, то і дванадцять і більше.
Кілька місяців тому я був із Президентом Лехом Качинським біля пам´ятника у Гуті Пеняцькій (на вшанування поляків, вбитих УПА - прим. ред.). Мені не було легко, але це був мій обов´язок. Чи Президентові Качинському було легко у Павлокомі? (у тій місцевості підрозділ АК винищив українське населення - прим. ред.) Переконаний, що теж ні. Але це треба було зробити.
Українці з Канади закликають Вас надати Степанові Бандері звання Героя України. Ви підпишете розпорядження в цій справі?
Це повинен бути процес. Подібні події повинні об´єднувати народ. Свою позицію щодо УПА я висловив кілька років тому і хотів би підкреслити ще раз: це не був жест проти якогось народу. Я би хотів, щоби в Польщі та інших країнах, де ця тема є вразливою і вимагає розуміння, було взято до уваги, що Україна втратила незалежність в половині XVIII ст. Кожного десятиліття з´являлися лідери, які мали спільну мету: повернути Україні державність. Традиція незалежницької боротьби передавалася від батьків до синів. Коли ми говоримо про історію боротьби за незалежність, завжди з´являється питання про лідерів. Натомість щодо лідерів рішення приймає народ, а не президент чи прем´єр-міністр. А українське суспільство, голосуючи в рамках загальноукраїнського проекту «Визначні українці», надало Бандері місце номер три. Можливо, це викликає тертя в українсько-польських відносинах, однак, підкреслюю в черговий раз - мені було б дуже прикро, якби будь-хто з поляків сказав, що має справу з нашого боку з підступною залаштунковою політикою, спрямованою проти Польщі. Я ніколи цього не допущу. У таких справах ми повинні проявляти обережність.
Російські ЗМІ перед 1 вересня вказували на нібито співвинуватців вибуху ІІ світової війни: польських політиків, які хотіли у співпраці з Німеччиною напасти на Радянський Союз, і українських націоналістів, які у співпраці з німцями також розраховували на перемогу над СРСР? Як Ви оцінюєте намагання вибілити СРСР?
Другу світову війну в Європі викликали два режими, які хотіли поділити між собою наш континент: комуністичний і нацистський, Сталін і Гітлер. І це їхня співпраця підпалила запал, призводячи до 1 і 17 вересня. Безперечно, у війні брали участь не лише Німеччина і СРСР, але це не міняє суті справи, що велике зіткнення у Європі спричинили брунатні з червоними. Як це відбувається, що одна з країн, які викликали війну - Німеччина - так добре функціонує в Європейському Союзі? Так діється тому, що вона винесла урок з історії, зрозуміла свою провину і просила пробачення.
Щодо звинувачень на адресу ОУН: варто запитати, чому всі лідери Організації українських націоналістів сиділи в німецьких концентраційних таборах, якщо були союзниками Гітлера? Чому стількох лідерів ОУН вбили німці?
У січні 2010 року в Україні відбудуться президентські вибори. Чи Росія намагається чинити на них вплив? Новий російський посол повинен приїхати до Києва лише після виборів.
Ненадіслання посла означає замороження відносин. Ми хочемо доброї співпраці з Росією, ми проти пересварення українців з росіянами. А Росія, безперечно, має вплив на нашу політику, але, як показали останні вибори, щоразу менш вирішальний.
Українські політики дуже посварені і між ними немає порозуміння в ключових для країни справах. Чи є шанс на консенсус у найважливіших питаннях?
В Україні функціонує дві ідеології. Є бачення, що економікою треба керувати адміністративним методом, що доленосні рішення з економічних питань повинен приймати уряд. І є інший погляд, який я поділяю, що наша економіка повинна бути, як у Польщі, ринковою. Ми маємо справу з боротьбою, чи в Україні ми повинні повернутися до вчорашнього дня, чи йти в Європу.
На Вашу думку, пропозиція Європейського Союзу і НАТО є для українців достатньо цікавою? Як Ви сприйняли висловлювання представника НАТО, що «Альянс не буде військово підтримувати Україну»?
Ми не хочемо військової підтримки. Натомість, ми прагнемо ввійти до пан´європейської системи колективної безпеки, а такою системою є НАТО. Альтернативи немає. Жодна велика держава не має наміру самостійно дбати про свою безпеку, ані Франція, ані Німеччина.