Наша Африка

Є на заході Африки невелика країна Гвінея-Бісау. У 1974 році жителі країни побороли португальський колоніальний режим, а тут саме в метрополії – у самій Португалії – вчасно трапилася «революція гвоздик». Революційна португальська влада з «лівих» офіцерів визнала незалежність своєї колонії, владу у якій теж захопили військові. Гарно, національно-визвольно і поетично.

Понад три десятки племен почали будувати власну державу. Для початку переорієнтували її з Португалії на СРСР. Надавали аеродроми для кубинських військ, які Фідель Кастро надсилав визволяти братню Анголу. Потім заборонили усі партії, крім однієї, і встановили планову економіку. Плани виконувалися якось погано, навіть під голосні команди до зубів озброєних «африканських демократів». Тому в 1978 році до влади після запеклої боротьби прийшов герой війни за незалежність майор Жоао Бернардо Вієйра. Ця «сильна рука» після чергового путчу керувала державою аж 19 років. Але голодні солдати через тотальну корупцію та бідність його режим врешті повалили, і «сильні руки» Вієйри ледве встигли схопити «сильні ноги» і вчасно накивати в еміграцію. Після шести років португальських канікул у 2005 році Вієйра виграв багатопартійні вибори. І попри протести проти фальсифікацій та африканські «майдани», «сильна рука» майора Вієйри взялася наводити лад вдруге.

І от 2 березня 2009 року новина з Гвінеї-Бісау: президента Жоао Бернардо Вієйру чи то застрелили, чи то підірвали інші не менш демократично налаштовані опозиціонери, лідера яких вбито напередодні.

Стільки вдало проведених путчів, а Гвінея-Бісау і далі одна з найбідніших країн світу. Занепад, розруха, 10% жителів хворі на СНІД. В країні – великі запаси бокситів, фосфатів, нафти і золота, але вони не експлуатуються. Солдати бідні, але озброєні. Головна стаття доходів – горішки кешью, які експортують в Індію. В державі давно вже не одно-, а багатопартійна система виборів, і будь-яке бажання «сильної руки» народ одразу виконує «не словом, а ділом». Класична пряма демократія народу?

Ця нещасна країна – прекрасна пересторога для тих з нас, хто мріє про сильну і тверду руку. Про те, щоб уся нинішня влада і опозиція в один момент зі своїх комфортних крісел перенеслися прямісінько на шибениці. Зауважте: в ці кризово-істеричні дні усе частіше до більшовицьких закликів вдаються люди з погонами і «самозванці в х/б». З’являються відозви офіцерів і прапорщиків. Генерал армії Олександр Кузьмук проголошує в телевізорі, що для наведення порядку треба міцну вертикаль влади, як у білорусо-росіян. Одні офіцери, які «присягали СРСР», впевнено заявляють про повалення ненависної їм держави. Інші – ветерани спецслужб – об’єднуються в якісь асоціації для захисту держави від хаосу. Дискусія про хунту «з піночетами» почалася. Кипить казан і булькає…

І ніхто не хоче бачити очевидного: чим більше африканські військові хунти й «сильні руки» борються за справедливість народу, тим глибші бідність і корупція. Але кожен новий переворот вони роблять саме заради подолання бідності і корупції.