Народився 1 листопада 1961 року в Плані неподалік від Маріанських Лазень. Його батько Йозеф Павел був професійним військовим, перебував у різних бригадах та на різних посадах у Чехословацькій
народній армії, наприкінці 1980-х був полковником.
Закінчив початкову школу в Кладно. Після цього навчався у військовій гімназії імені Яна Жижки в Опаві з 1975 до 1979 року. З 1979 до 1983 року — у Військовому коледжі сухопутних військ у Вишкові
за фахом «розвідка». З 1988 до 1991 року здобував післядипломну освіту у Військовій академії у Брно, напрям командно-штабної розвідки. 1992 року проходив двомісячний курс стратегічної розвідки у
Вашингтоні, округ Колумбія, США. 1995 року пройшов бригадний командно-штабний курс у Штабному коледжі у Камберлі. 2005 року навчався в Королівському коледжі оборонних досліджень у Лондоні, а в
2005—2006 роках — у Королівському коледжі Лондона, де здобув ступінь магістра гуманітарних наук у галузі міжнародних відносин.
Військова кар'єра Павела в Чехословацькій армії почалася 1983 року, коли його було призначено командиром розвідувального парашутно-десантного взводу особливого призначення. За два роки його
призначили командиром роти, якою він командував до 1988 року. У 1991 році Павел перейшов на службу в чеську військову розвідку, а в 1993—1994 роках був заступником військового і військово-повітряного
аташе Чеської Республіки в Бельгії. У лютому 1982 подав заяву на вступ до Комуністичної партії Чехословаччини, членом якої став 13 лютого 1985 року і з якої вийшов у грудні 1989 року після
Оксамитової революції. З 1985 до 1988 року — командир роти десантної розвідки спеціального призначення. З 1991 до 1993 року — офіцер військової розвідки.
У січні 1993 року у складі миротворчої місії UNPROFOR його підрозділ допоміг урятувати 53 французьких солдатів, заблокованих між сербами і хорватами. За цю операцію отримав Хрест військової доблесті
від міністра оборони Франції Франсуа Леотара. Крім того, Павлу було вручено державну нагороду Чехії — медаль «За героїзм».
1996 року Павел став військовим помічником директора Військової розвідки Чехії і через рік був призначений командиром бригади спецназу в Простейові. З 1996 до 1997 року — військовий заступник
директора військової розвідки Чехії. Командир бригади спеціального призначення з 1997 до 1999 року. У 1999—2002 роках обіймав посаду військового помічника директора з керівництва операціями у
союзницькому регіональному командуванні «Північ» у Брюнсюмі, Нідерланди. У грудні 2002 року отримав звання бригадного генерала і посаду командувача спеціальними військами Армії Чеської
Республіки.
Із січня до квітня 2003 року — національний представник у Центральному командуванні Збройних сил США у Тампі, США та в Катарі.
З 2003 до 2005 року — заступник командувача об'єднаних сил. З 2005 до 2007 року — заступник начальника відділу міністерства оборони — начальник оперативного департаменту. У 2007—2009 рр. — заступник
військового представника Чехії у ЄС, Брюссель, Бельгія. У 2010—2011 рр. — військовий представник Чехії у Штабі Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі у Монсі, Бельгія.
З липня 2011 до червня 2012 був заступником начальника Генерального штабу Чехії Властимила Чипека, якого змінив на посаді 1 липня 2012 року. Призначений на цю посаду президентом Чехії Вацлавом
Клаусом 29 червня 2012 року. 3 липня посол Франції в Чехії П'єр Леві вручив Павлу офіцерський хрест Ордена Почесного легіону.
21 липня 2014 року уряд Богуслава Соботки висунув його кандидатуру на посаду голови військового комітету НАТО. У вересні цього ж року обраний головою на засіданні комітету у Вільнюсі, отримавши 20
голосів і випередивши кандидатів з Італії та Греції. Його термін завершився 29 червня 2018 року.
Пішов у відставку з армії в листопаді 2018 року. 2019 року лідери Громадянської демократичної партії, KDU-ČSL, ТОП 09, Mayors and Independents та Чеської піратської партії зустрілися для
обговорення потенційних кандидатів на президентських виборах, і Павел був одним із кандидатів.
29 червня 2022 року Павел оголосив про свій намір балотуватися на наступних президентських виборах. Павел почав свою кампанію 6 вересня 2022 року. 4 жовтня 2022 року він став одним із трьох
кандидатів, яких підтримав виборчий альянс «Разом» (чеськ. SPOLU; Громадянська демократична партія, KDU-ČSL, ТОП 09). У першому турі президентських виборів 13–14 січня 2023 року набрав 35,39 %
голосів, випередивши Андрея Бабіша з 35 %.
Однією з перших заяв після обрання Петера став намір з президентом Словаччини
відвідати Україну.
09.03.2023