Декомунізація ТКЕ
20 травня цього року виробники теплової енергії прокинулися в ринку. З цього дня НАК «Нафтогаз» позбувся зобов'язань забезпечувати ТКЕ газом за регульованою ціною в рамках режиму ПСО (покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку газу для забезпечення загальносуспільних інтересів, – LB.ua). Тепловики можуть купувати паливо у кого завгодно – але це в теорії. На практиці ж знайдеться мало компаній, готових запропонувати їм прийнятну ціну.
НАК пропонує виробникам тепла газ по 7,42 грн за куб м з ПДВ. І це найменша ціна на ринку. Можливо, хтось із українських газовидобувників і зможе опуститися нижче, але це в окремих газодобувних областях, та й то, швидше за все, для вирішення якихось своїх локальних проблем.
У «Нафтогазу» своя мотивація, а точніше, скажімо так, почуття самозбереження: якщо НАК не зможе забезпечити більш-менш комфортні ціни на газ для потреб населення – при нинішньому рівні доходів громадян, то зростають ризики, що його в нинішньому вигляді просто не буде. Бо плани розділити компанію, виділивши з неї добування газу з одного боку, а транспортування і зберігання – з іншого, існують вже не один рік, і періодично про них знову згадують.
При цьому у порівнянні з 2020 роком «пільговий» газ для ТКЕ на 2021 рік дорожчий на 15%. А, оскільки у тарифі енергоресурси займають близько 70%, тому зміна витрат на закупівлю газу не може дати подорожчання кілокалорії більше ніж на 10%. Це в межах інфляційних очікувань.
Однак теплоенергетиків можливість купувати газ по 7,42 не надто втішила. Щоб зрозуміти причини їхнього невдоволення, потрібно розуміти схему роботи ТКЕ.
Газова ломка
Основні фонди підприємств ТКЕ працюють понад установлений термін експлуатації в чверть століття. У ремонт власники не надто вкладаються – зате вичавлюють з обладнання максимум. При цьому, при проектуванні систем опалення у радянські часи про економію ресурсів не думали. Тому сьогодні маємо профіцит теплових потужностей та дуже витратні схеми теплопостачання.
Навіть підвищення тарифів не зможе повністю покрити потреби ТКЕ в нинішньому вигляді.
Вирішувати цю проблему необхідно шляхом реконструкції систем централізованого опалення, з будівництвом індивідуальних теплових пунктів, зокрема з врахуванням проектів в сфері енергоефективності будинків. Але це питання не одного року. І надто дороге для більшості українських міст.
Друге питання – терміни оплати. Побутові споживачі розраховуються за газ, як правило, упродовж місяця після його поставки. Тобто фактично споживають наперед, в кредит.
Натомість зараз ніхто безкоштовно кредитувати не буде. Договір з «Нафтогаз Трейдингом» передбачає від 30 до 70% оплати газу в поточному місяці, до 22 числа, і остаточні розрахунки до 22 числа наступного.
Викладати власні гроші нікому не хочеться. Тому не варто дивуватися, що нові умови компанії ТКЕ називають не інакше, як передоплатою і нарікають на це.
Ну, і, по-третє – борги. Далеко не всі споживачі платять за тепло – лише мешканці столиці заборгували 3,4 млрд грн. Натомість видавати зарплату працівникам і латати діри в трубах треба. Як? Як варіант – за рахунок недоплати за газ. Так тільки за минулу зиму теплокомуненерго заборгували понад 30 млрд грн, а їх загальний борг перед «Нафтогазом» досяг 70 млрд грн.
Це питання частково вирішене в ухваленому нещодавно Законі 3508-д, який передбачає систему взаємозаліків між підприємствами ТКЕ, «Нафтогазом» та бюджетом. Решта – за посиленням дисципліни платежів. Тобто певна надія є.
Ще одна тема – умови роботи в ринку. В ідеалі, підприємства ТКЕ повинні прогнозувати свої обсяги споживання і платити штрафи за порушення балансів споживання. Однак вони просто так ніколи не працювали. Натомість на таких принципах працює решта системи: трейдер не може повернути назад газ, який він закупив для свого клієнта. І це момент, який потребує вирішення.
Обсяги та гарантії
«Нафтогаз Трейдинг» лімітує кількість газу в договорах постачання та пропонує теплокомуненерго купувати додаткові обсяги дорожче, у разі перевищення заявлених обсягів. Підприємства ТКЕ, в свою чергу, скаржаться на заниження цих самих «гарантованих» обсягів.
«Ми підписали угоду з "Нафтогаз Трейдингом". Хоча для виробників тепла запрацював ринок газу, обрати іншого постачальника більшість з них не можуть через борги. Одне з питань по нам в рамках договору - це розрахунок фіксованого обсягу газу для потреб населення, за ціною 7,58 грн куб. м з урахуванням ПДВ, тарифу на транспортування та коефіцієнта, що застосовується при замовленні потужності на добу наперед. "Нафтогаз Трейдинг" визначає цей обсяг за фактичними витратами споживання, як середнє значення за три роки. Проте ми маємо робити розрахунки на основі планових показників, бо сьогодні населення заощаджує на опаленні, а завтра ні, а ресурс ми маємо забезпечити. Крім того, за останні три роки в нас до системи централізованого опалення підключені нові будинки. Одже нашому підприємству виділили 12 млн куб м за ціною 7,58 грн при потребі 14,2 млн. Обсяг газу, якого не вистачає, потрібно закуповувати за комерційними цінами, прив'язаними до європейського ринку. На вересень це понад 17 грн за куб. м., тобто вдвічі більше. Тому ми написали листа з проханням переглянути ці розрахунки фіксованого обсягу. Чекаємо», – розповіла LB.ua директор КПТМ «Бориспільтепломережа» Маріанна Желєзко.
«Щодо оплати з боку населення, то найбільш проблемні для нас місяці з точки зору отримання коштів від споживачів - це листопад, грудень та січень. Очікуємо, що в жовтні у підприємства буде можливість розрахуватись за вимогами нового договору на постачання газу, який передбачає авансових платежів за поточний місяць. А далі вирішувати питання сталого забезпечення паливом в опалювальний період 2021-2022рр. доведеться разом з місцевими та центральними органами влади», – додала вона.
Не менш нарікають на умови «Нафтогаз Трейдингу» і представники ОСББ.
«Постачальники зараз прив'язуються до ринкових цін. А ви знаєте, що ціна газу в Європі зараз вже перевалила за 600 євро за тис куб м. Ми скористалися пропозицією «Нафтогаз Трейдингу». Там ціна 7420 грн за тис. куб м. Але разом з цим нам продиктували і умови. Найбільш неприйнятна – це плата за обслуговування в банках. Тобто, якщо ми не будемо платити, то банк з нас спише гроші. Але ми за газ розраховуємося, боргів немає, а банку все-одно треба платити. За обслуговування тристороннього договору списання між нами, постачальником і банком нам виставили спершу рахунок на 3 тис. грн на місяць. Зараз погодилися опуститися до тисячі», – констатує у розмові з LB.ua голова ОСББ «Перлина Херсону» Олександр Крутієнко, додаючи: «З банківською гарантією, яку можна брати замість договору списання, ще складніше. Її вартість з послугами нотаріуса обійдеться приблизно в 5 тисяч грн. Але головна проблема, що ОСББ не має що дати в заставу. Тому погано, що всіх гребуть під одну гребінку. Потрібен різний підхід до різних клієнтів. Ризиковий покупець – нехай дає банківські гарантії. Ми з НАК «Нафтогаз України» працюємо вже років десять. Ніколи боргів не було. Тому для тих, з ким проблем не було, зробіть передоплату. Запропонували це «Нафтогаз Трейдингу». Вони думають».
Натомість у «Нафтогазі» говорять про роботу на межі собівартості, через зростання ціни на паливо на світових ринках.
«Наразі ціна на природний газ на міжнародних ринках продовжує зростати. Спотова ціна газу в Україні більш ніж вдвічі перевищує пропозицію від Нафтогазу в межах трирічних контрактів для ТКЕ та ОСББ з власними котельнями», – заявляють у НАК.
Та закликають тепловиків не чекати преференцій, а приймати умови, які пропонує НАК.
«Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» занепокоєна низькою активністю виробників тепла з укладання трирічних угод на закупівлю природного газу... «Нафтогаз Трейдинг» звертається до теплокомуненерго та об’єднань співвласників багатоквартирних будинків з власними котельнями з проханням прискорити подання відповідних заявок або активізувати пошук альтернативних постачальників газу», – зазначають у компанії.
Станом на 26 серпня, за даними НАК, трирічні угоди на постачання газу з «Нафтогаз Трейдингом» уклали 493 виробники тепла. Це приблизно 45% підприємств, що отримували газ від «Нафтогазу» в попередньому опалювальному сезоні.
У перемовинах з Нафтогазом ТКЕ виявляються перед необхідністю встановлення різних тарифів на тепло для різних категорій споживачів.
Для виробників тепла, це не дуже зручно. Тому вони тягнуть час і пропонують «Нафтогазу» підтвердити, що для населення діє одна ціна, а для всіх інших – інша. НАК відмовляється, стверджуючи, що це не в його компетенції. Суперечка триває.
Взяти й поділити
Який вихід? Офрекордз у НАК розповідають, що тарифи на тепло треба підвищувати на 50-60%, щоб довести їх до економічно обґрунтованого рівня. Але населення осилити таке подорожчання навряд чи зможе. Тому варіант – це зростання платіжок за тепло в межах 10% з компенсацією різниці в тарифах для комунальних підприємств з місцевих бюджетів. Тоді, центральний бюджет, своєю чергою, зможе сконцентруватися на фінансуванні програм модернізації теплового господарства.
Другим важливим напрямком для підготовки до зими є активізація місцевих органів влади для забезпечення правових підстав для укладання договорів на поставку газу комунальним підприємствам.
Багато ТКЕ, відповідно до статуту, не можуть підписувати договори на певну суму без згоди місцевих рад. Наприклад, в Одеській і Харківській областях за півтора місяці до початку опалювального сезону тільки третина підприємств працює з «Нафтогаз Трейдингом». Нехай ще 15-20% знайшли іншого постачальника. А що думає інша половина, поки не зрозуміло.
В результаті є ризики, що через таку повільність комунальні теплоенергетики будуть без газу до початку опалювального періоду. І це попри наради з підготовки до зими, які проводяться в областях і містах по кілька разів на тиждень.
Судячи з усього цього, багато виробників тепла обрали вичікувальну тактику. Розрахунок простий – довести ситуацію до межі і поставити уряд перед вибором: або залишити людей без тепла, або дозволити відбирати газ без гарантій оплати. В ідеалі – повернути ПСО, коли «Нафтогаз» буде зобов'язаний здійснювати поставки і навіть через суд не може повернути борги неплатників.
Поки центральна влада мовчить, то місцева влада озвучує плани поділитися теплом з населенням, вірніше перекласти на нього додаткові витрати. У червні в Чернівцях постачальники тепла і гарячої води підняли вартість своїх послуг на 70%. Зростання очікують і в інших містах: Київ – на 40%, в Одесі – на 56%, в Тернополі – на 70%, у Хмельницькій області – на 63%.