Ніхто, включно з усіма апологетами цієї ідеї, не знає скільки коштів за результатами без перебільшення, безпрецедентної в новітній історії України, події наші співвітчизники задекларують. Тим цікавішим для усіх є очікування!
По суті, ми всі переживаємо натуральний експеримент над країною і суспільством, тому експерти та науковці мають радити, адже всі отримають значний, як-то кажуть, фактологічний та емпіричний матеріал для роздумів, досліджень, дискусії та дописів. Як казав відомий персонаж одного з культових радянських фільмів : «Я б на вашому місці за докторську дисертацію невідкладно сів би!»
А от кому не можна буде позаздрити через рік так це представникам влади у випадку негативного підсумкового результату. Насправді результат цієї кампанії може бути позитивним, негативним або… ніяким, що, в будь-якому разі, сміливо можна прирівняти до невдалого.
Не впевнений наскільки свідомо, але партія влади підняла ставки до стелі, що може обернутись як черговими фанфарами на кшталт «електорального майдану», так й повнісінькім фіаско, якщо завищені очікування обернуться пшиком.
Як це ми зрозуміємо? А доволі просто. У фінансах й податках на відміну від багатьох інших сфер суспільного буття все має грошовий вимір і зводиться до одного, інколи, декількох показників. Тут KPI прості та всім зрозумілі, тому «напустити туману» майже неможливо. Експерти сходяться на думці, що лише в межах країни, що називається, «на руках у населення» близько $50 млрд. Ще близько $200 млрд – це активи, що належать українцям в низькоподаткових юрисдикціях. У підсумку ми маємо в знаменнику показника ефективності податкової амністії $250 млрд.
Знаменник нам відомий. Яким буде чисельник залежить від багатьох факторів, в тому числі тих рішень та кроків, що будуть зроблені владою впродовж часу, який залишився до завершення амністії. Маємо надію, що протягом цього періоду, аби досягти позитивного результату всі гілки владу будуть працювати в унісон та якнайкраще. Ми з вами, врешті-решт, перестанемо бути свідками продукування переможних реляцій там де ними й не пахне.
Проте за законами економіки великий виграш має свою ціну та свої ризики у випадку недосягнення бажаного результату. Тож пропоную поміркувати над тим яким чином можуть розвиватись події залежно від того чи іншого результату податкової амністії, який слід розглядати щонайменше у трьох аспектах. Перш за все, в економічному, потім соціальному і, нарешті, політичному.
Міністр фінансів абсолютно доречно заявляє, що у державному бюджеті наступного року ніякі надходження від податкової амністії враховуватись не будуть. Ідеологи проєкту декларують штучну байдужість щодо очікуваного економічного ефекту. Але твердо переконаний у тому, що кожен з адептів амністії десь в потаємних куточках душі та подумки про себе розраховує на те, що в країну можуть повернутись суттєві капітали. Якщо ми відштовхуємось від раніше озвученої цифри оціночної вартості незадекларованих активів наших співвітчизників у $250 млрд, беремо до уваги ставки 5% для активів, що знаходяться на території України, та 9% для активів за кордоном, то методом нескладних арифметичних підрахунків отримуємо цифру в $20,5 млрд. Це кошти, які точно зайвими для державного бюджету не будуть, тим більше що у відносному вимірі ця цифра складає більше половини прогнозованих податкових надходжень державного бюджету України на наступний рік. Так, у середньостроковій бюджетній декларації на 2022-2024 рр. визначено, що податкові надходження у 2022 році мають скласти 1064,5 млрд грн. Гадаю цифра проєкту бюджету, який буде оприлюднено незабаром, суттєво відрізнятись від неї не буде.
Заради істини слід зазначити, що не потрібно впадати в крайнощі і перебільшувати. Зрозуміло, що наведена вище оцінка представляє ідеальний випадок. Як засвідчує досвід та історія, в жодній країні світу аналогічні заходи не забезпечували легалізацію усіх прихованих статків і капіталів їх громадян.
Отже, мова не може йти про мільярди доларів. Добре щоб це були мільярди гривень легалізованих активів, шанси на детінізацію яких також невеликі. Згадаємо, що з під амністії випадають всі, хто з 1 січня 2005 року подавали декларації державних службовців та пізніше електронні декларації. В Україні, як відомо, влада й індивідуальний добробут тих, хто неї наділений, найчастіше крокують поруч. Наведу лише один приклад. Досліджуючи перспективи оподаткування багатства в Україні ми з колегами вивчали декларації про доходи й майно народних обранців Верховної ради нинішнього скликання. Так склалось, що за окремим депутатами у відкритому доступі є їхні декларації за минулі періоди, тому ми мали можливість провести порівняння у часі, оскільки статичний зріз сам по собі часто ні про що не говорить. Так от, вивчаючи динаміку приросту активів таких обранців, особисто мене вразив один народний депутат, який протягом останніх 16 років, перебуваючи не в цьому статусі лише два роки, спромігся з людини, в якої у середині 2000-х років не було жодних статків й доходів стати станом на сьогодні щасливим володарем майна на суму більше 300 млн грн! Зрозуміло, що рівнем заробітної плати народного депутата навіть Верховної ради України не можна пояснити такі чудові перетворення. Тому, дотримуючись презумпції невинуватості, слід припустити, що левова частка цих статків була зароблена протягом двох років на «вільних хлібах», коли він, очевидно, був вдалим підприємцем чи інвестором. Та для амністії такі персонажі втрачені. Сподіваємось, час на увагу до таких «успішних» особистостей буде колись в НАЗК!
Соціальний контекст результату податкової амністії може бути важливішим за інші, адже у випадку її високої результативності це, окрім усього, буде говорити владі про рівень довіри до її дій, перш за все, непересічних, заможних громадян. Коли такі громадяни повірять в перспективи вітчизняної економіки, стабільність її фінансової системи, надійність і захищеність своїх вкладів, ми всі можемо стати свідками, кажу це без жодної іронії та перебільшення, дива. Наприклад, на часі надзвичайно актуальною є пенсійна реформа. Не вдаючись у деталі того про що сьогодні точаться палкі спори, оскільки це тема окремої розмови, спільною є думка експертів щодо ризику відсутності довіри громадян до держави. Сумнів, зневіра, є в здатності провести таку складну і важливу в суспільному аспекті реформу. Найголовніше, у чому існують сьогодні небезпідставні побоювання навіть в експертному середовищі, що це не чергова спроба заробити політичний капітал, а довгостроковий проєкт ініційований посадовими особами держави, які розуміють ціну помилки. Гадаю, що успішність податкової амністії напряму буде сприяти не просто формуванню сприятливих соціально-економічних умов для проведення пенсійної та інших системних реформ, а відновлення віри вже пересічних громадян в їх успіх.
І нарешті, політичний аспект податкової амністії полягає у тому, що у разі відчутного фінансового результату, поза всяким сумнівом, партія влади буде мати достатні передумови для розвитку успіху і, таким чином, отримає новий кредит довіри від виборців, які вже не голосами, а своїми капіталами зазначили про високий рівень довіри до неї. З іншої сторони ціна програшу те ж суттєва. Але про це краще навіть не думати!
Відлік пішов, годинник неухильно тікає. Чекати на результат залишилось не довго - лише 357 днів. Як-то кажуть, ставки зроблено - ставок більше немає!