Стрімкі дебати
Законопроєкт №4367 з’явився в парламенті в листопаді минулого року, проте найбільших змін він зазнав в останні дні перед фінальним голосуванням. При цьому підготовлений до другого читання текст документа передбачає внесення змін до норм, які не були включені до законопроєкту під час прийняття його за основу, що суперечить регламенту Верховної Ради.
Але незважаючи на це і на ґрунтовну критику з боку головного науково-експертного управління і головного юридичного управління парламенту, закон отримав підтримку – 279 голосів.
Це скоріше говорить про певним чином мотивовану дисципліну, аніж про обізнаність у питанні чи відповідальність. До законопроєкту, який в остаточному вигляді займав понад сто сторінок тексту, надійшло 1266 пропозицій і поправок народних депутатів України, з яких було враховано лише 327. Але на обговорення і затвердження надважливого документа вистачило рівно 17 хвилин.
При цьому прикінцеві положення законопроєкту взагалі-то передбачають, що його правова вага є більшою, ніж Конституції: інші закони, у тому числі й Основний, будуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить цьому закону.
Перші оцінки
«Розширюються наглядові повноваження Нацбанку… Закон дозволить підвищити якість роботи банківського сектору та сприятиме його стабільності», – вітала прийняття закону пресслужба Нацбанку.
Проте один з лідерів опозиції у стінах Нацбанку, перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова відзначала, що ухвалене законом розширення правління центробанку йде у розріз з раніше визначеним підходом до структури Нацбанку і потреби розширювати правління наразі немає.
«Ми не отримали на комітеті жодних достатніх аргументів для того, щоб зрозуміти, навіщо збільшувати кількість членів правління в НБУ. Зараз їх є шість, і цією поправкою пропонується збільшити до семи. А це абсолютно непотрібно, нелогічно», – додала Галина Васильченко (фракція «Голос»).
А от найвпливовішу банківську асоціацію найбільше занепокоїла перспектива запровадження примусового відчуження акцій банків за рішенням НБУ: робота банківської установи після такого рішення може бути дестабілізована, що формуватиме відповідні ризики для її контрагентів, а за найгіршого сценарію - і для державного бюджету.
«Запровадження примусового відчуження власником істотної участі акцій банку за вимогою НБУ, без наявних мотивів суспільної необхідності та попереднього та повного відшкодування вартості, порушує статтю 41 Конституції України», – зазначали в НАБУ.
«Цим законопроєктом Нацбанку надаються мегаповноваження в частині ліквідації або нагляду за банками і можливості поховати або покласти будь-який банк», – попереджав перед голосуванням Михайло Цимбалюк (фракція «Батьківщина»).
«Значна частина його положень не узгоджуються з нормами Конституції та законів… Фактично йдеться про переведення банківського сектору в режим ручного керування, за якого доля будь-якого учасника ринку залежить від волі посадовців НБУ», – вважають у Головному юридичному управлінні Ради.
Дискреційні повноваження
Законопроєкт зменшує прозорість ринку: у разі його прийняття вкладники можуть занести гроші до банку, не знаючи, що йому вже підвищили вимоги за економічними нормативами, заборонили певні види діяльності чи відсторонили певних посадових осіб від роботи. Це все може стати банківською таємницею.
Аналіз законопроєкту також вказує на отримання Нацбанком величезного простору для свавілля та корупції. Центробанк, зокрема, зможе на власний розсуд визначати ступені ризиків у діяльності банків, вимоги до ділової репутації власників, а також вимоги до банківського обладнання, комп'ютерної техніки, інформаційних систем і приміщення банків.
Крім того, парламент віддав Нацбанку частину законодавчих функцій – передбачено впровадження комбінованого буферу капіталу (буфер – це запас, який банки накопичують під час економічного зростання для компенсації можливих втрат у разі спадання в економіці, – LB.ua), буферу консервації, контрциклічного буферу, буферу системної важливості, буферу системного ризику, формування капіталу 1 рівня та капіталу 2 рівня, але визначення відповідних вимог буде визначатися постановами Нацбанку.
Тут треба зважати, що оцінка юридичної релевантності нормативно-правових актів НБУ скасована однією з попередніх реформ – була відмінена вимога їхньої попередньої експертизи Мін'юстом. А це не узгоджується з вимогами статті 19 Конституції щодо визначення меж і способу реалізації повноважень органів державної влади законами, а також створює широкі можливості для зловживань і помилок. При цьому прийнятий закон не передбачає механізму апелювання щодо рішень Нацбанку.
НБУ також зможе на підставі припущень, підозр і суб’єктивних оцінок позбавляти акціонерів права голосу, права розпоряджатися своїми акціями та, зрештою, вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку. Жодної відповідальності за шкоду в разі помилковості таких дій для Нацбанку не передбачено.
Експерти головного юридичного управління парламенту також розгледіли, що затвердженими правками до Цивільного кодексу депутати заклали підстави для погіршення правового становища вкладників банку: в подальшому через внесення змін до закону про систему гарантування вкладів відповідні норми можуть бути використані для позбавлення вкладників проблемних/неплатоспроможних банків права вимагати повернення вкладів після закінчення строку депозитного договору та права на отримання від банків процентів за період неповернення вкладів.
Корупційні загрози
Прийняті поправки до статті 53 закону про банки передбачають скасування заборони на встановлення процентних ставок і комісійних винагород на рівні, що нижчий від собівартості банківських послуг. Цю норму свого часу ввели, щоб припинити кредитування чиновників, депутатів і силовиків під 0%.
При цьому зміни до статті 37 пропонують надати НБУ право визначати наявність у ради та правління банку колективної придатності: якщо НБУ зробить висновок про відсутність у ради та правління банку колективної придатності або про неефективне управління, то він матиме право вимагати зміни персонального складу ради та/або правління банку.
З урахуванням цього в актуальних умовах зовсім не складно уявити надходження до банку неформальних рекомендацій прокредитувати певне підприємство на пільгових умовах для того, щоб розвіяти сумніви щодо невідповідної колективної придатності керівних органів. Навряд чи такий очевидний ризик посилить стабільність банківської системи.
А ось зміни до статті 67 закону про банки дають НБУ право на підставі оцінки бізнес-моделі банку, ризиків і якості корпоративного управління встановлювати для банків підвищені значення економічних нормативів. Водночас стаття 73 доповнюється дозволом застосовувати будь-які заходи впливу до банків у разі невиконання вимог статті 67, включно з ліквідацією.
Привілеї для НБУ
Відповідно до передбачених ухваленим законом правок до закону про НБУ, члени правління, члени Ради, службовці та залучені експерти Нацбанку, у тому числі після звільнення будуть забезпечуватися адвокатами в разі розгляду їхньої діяльності в судах.
По-перше, такі бонуси не передбачені для інших категорій осіб, виконання функцій яких пов'язане з високим рівнем суспільної відповідальності, зокрема, працівників правоохоронних органів. По-друге, жодних обмежень щодо сум, які можуть спрямовуватися для оплати послуг правозахисників не прописано. Компенсації відповідних витрат, якщо в суді буде доведено вину співробітника НБУ, також не зазначено. Зрештою, по-третє: можливість освоювати великі бюджети завжди створює ґрунт для зловживань.
При цьому зміни до закону про Рахункову палату обмежують повноважень цього органу щодо контролю за діяльністю НБУ: замість контролю за виконанням кошторису доходів і витрат пропонується здійснювати контроль лише за виконанням кошторису адміністративних витрат Нацбанку.
Річ у тім, що в кошторисі адміністративних витрат не відображаються доходи та прибуток до розподілу НБУ, від яких залежить надходження коштів від центрального банку до держбюджету.
Між Радою та правлінням НБУ
Імовірно, надмірна активність окремих членів і загалом Ради НБУ підштовхнула Нацбанк до просування ініціативи зі зменшення її ролі, що руйнує раніше ухвалену ідею побудови «балансу рівноваг».
Знімається вимога проводити засідання Ради НБУ щонайменше десять разів на рік: достатньо буде одного разу на квартал. Крім того, депутати заборонили залучати до роботи засідань Ради Нацбанку керівників центральних органів влади.
На додачу Раді НБУ заборонили втручатися в будь-яку діяльність правління. Досі така заборона стосувалася лише втручання в оперативну діяльність.
З іншого боку, підтримано ідею скасувати формальний кінець терміну повноважень членів Ради НБУ – за успішного голосування в сесійній залі вони працюватимуть доти, доки уповноважені інститути не ухвалять рішення про їхню ротацію за відповідною квотою.