Останні майже 30 років на вулицях люди легко обмінюють валюту. Незважаючи на те, що цей вид бізнесу під забороною, - він все одно процвітає. Про те, як зароджувався цей бізнес, як виживав десятиліттями і живе сьогодні, анонімно розповідає один із валютників, який працює ще з часів буремних 90-х.
Як це було
Наприкінці 80 – початку 90-х минулого століття, коли почався суцільний розвал в країні, активізувалося заробляння коштів. Тоді з’явилися "кравчучки", "човночники" і валютники. Втім, ще раніше також обмінювали валюту у підворіттях і це не просто переслідувалося - існувала "розстрільна" стаття. При невеликих сумах ув’язнювали на 10-15 років. Та якщо взяли за 10 тисяч доларів – вже розстрілювали. Втім, тоді було спокійніше, ніж тепер. Тоді не було стільки дурості, скільки зараз є. Наші люди сьогодні не готові до такого обсягу свобод, які мають.
З’явилися валютники наприкінці 80-х років. Більш масово – у дев’яності. З того часу працюю і я. Випадково став ним. Довелося виручати з фінансових неприємностей родича. А далі трохи пощастило – з’явилися гроші. І закрутилося. Хоча ніколи не планував бути валютником, навіть думки такої не припускав. Більше того, якби мені хтось сказав, що я буду валютником, я би "пику начистив". Просто студентом підробляв, і в Москву їздив за обміном. Це був попутний заробіток. Тоді ж, у 90-ті веселіше було, люди жили простіше. Тоді вони легко заробляли і легко тратили.
Про заробітки
Раніше – тоді у 90-ті - валютники мали дуже великі заробітки. За місяць, а то і менше, можна було заробити на квартиру. Легко. Зараз заробляємо мізер порівняно з тодішніми часами. Але все ж сьогоднішній безлад дає нам більше заробітку. На одному доларі заробляємо від 75 копійок до кількох гривень. За одну операцію можна взяти дуже великі гроші. Найбільший мій заробіток за день - чистими п’ять тисяч доларів.
Але це завжди великий ризик. Можна ввійти в "оркестр", але не встигнути за курсом і дуже серйозно прогоріти. А ще треба мати інтуїцію, чуття. Це не везіння. Просто треба гарно вміти рахувати. Я закінчив факультет математичного аналізу, нас добре навчили рахувати. А ще я трохи розбишака. У мене в дворі ніхто не вірив, що я закінчив школу із "золотою" медаллю.
Про колег
Намагався працювати на різних роботах: і на себе, і у державних структурах. Але звільнявся, бо не був згодний брехати людям, брати хабарі, опинявся на вулиці. Серед колег-валютників зараз багато спортсменів – борці, плавці, майже зі всіх видів. Також міняють валюту на вулицях і колишні вчителі, військові, агрономи, люди різних професій. У більшості з них – вища освіта.
Валютник – це не просто стояти з купою грошей. Потрібно постійно читати, аналізувати, думати. А ще постійно тримати ніс по вітру. Старі валютники добре знають один одного. Якщо потрібно – підтримаємо, допоможемо. Серед нас немає підстави. Ми завжди жили за певними правилами, мали взаємовідносини і з органами, і з бандитами. У мене і досі серед друзів є ті, хто колись займався грабежем, бандитизмом. Але ми своїх не підставляємо. Були прецеденти, але все вирішували.
А сьогодні – все інакше.
Для нових валютників, які з’явилися після 2000 року, гроші та цинізм переважають все інше. У цих людей немає правил, норм, вони просто йдуть по головах. За гроші продають один одного легко.
"Кидали" мене двічі. Останній раз - рік тому. Тоді я в "мінусі" був на 14 тисяч чужих доларів. Я і досі винен п’ять тисяч зелених.
Про "ляльки" і "фуфло"
Й серед валютників є нечисті на руку люди. Як і будь де. Траплялося, клієнти скаржилися, що їх обдурили. Але ми ці питання вирішуємо. І сьогодні майже не трапляється таких випадків. Хоча у такі смутні часи легко обманути. Люди панікують, стають неуважними, менше думають. І, знаю, що в багатьох містах і у Києві зараз почастішали випадки обману, "кидають" і на дрібні 10 доларів, і на більші гроші – 100 доларів і вище. На Хрещатику, наприклад, на вокзалах – залізно "швиряють". Розраховують на те, що йде великий потік людей, ніхто не буде щось доказувати, ніхто нікого не запам’ятовує. Але ми, наприклад, працюємо чесно – ми гроші не "ламаємо", "ляльки" не вставляємо, "фуфло" не тикаємо. Іншими словами – це схеми обману. Наприклад, якщо обмінюють велику суму, валютник порахував – ніби все правильно, але непомітно згинає одну купюру і віддає клієнту менше. Або підсовує фальшиві гроші.
Ми всі один одного знаємо. Серед наших давніх валютників втертий контингент, немає таких, які фальш втиснуть. Я працюю довгими роками, ціную свою репутацію. Мені це невигідно і непотрібно. Крім того, це кримінал – від п’яти років позбавлення волі. А мені цього не треба. Траплялося, що приходили фальшиві купюри. Вихід один – порвати на дрібні шматочки і - у смітник.
Про справжні купюри
Як відрізнити справжню купюру від фальшивої? Справжній долар клацає. Навіть, якщо його випрати, він все одно клацає. (Чоловік виймає стодоларову купюру з акуратно складеної гумкою затисненої купки доларів. І вправно вдома пальцями обох рук миттєво згинає і розгинає купюру. Виходить дзвінкий звук). Такого звуку не дасть жоден інший папірець. Такий рух просто порве фальшивий долар. Крім того, справжній "зелений" не рветься відразу, він ніби тягнеться.
(Чоловік виймає з кишені дві інші купки – гривні та євро. Показує, як розпізнати справжні купюри. На гривні цифра світиться, під певним кутом змінює колір з червоного на зелений. Те саме, як гривні потрібно перевіряти і євро – номіналом 50, 100, 200 та 500 - краще орієнтуватися на колір цифри.)
Лише на ребристий піджачок не варто сподіватися, бо його фальшивомонетники ювелірно наносять голочкою та канцелярським клеєм.
Про податки
Ми є сфера послуг. Ринок потребує наших послуг. Чому би нас не легалізувати? Ми готові платити податки, нехай дадуть нам вищі ставки. Ми хочемо працювати легально. Нас вигідно легалізувати. Ми знаємо свою роботу. Нас не потрібно вчити.
Насправді з валютою працювати не так просто. Тут недостатньо лише калькулятора та апарату для просвічування. Тим паче це обладнання не досконале – наші банки у свій час "наїлися" фальші через це. Апарат не "побачить" добре підроблені купюри, не розпізнає справжню купюру, якщо її попрати. А ми вміємо рахувати, маємо досвід роботи і відразу бачимо фальшиві гроші. Нам непотрібно давати робоче місце з комп’ютером, обладнанням, робити ремонт.
Натомість, податкова система працює навпаки. Мільйонер, який має чотири місця на базарі, їздить на "залізі" за сотні тисяч доларів, у барі просиджує кілька тисяч, сплачує на місяць лише 400 гривень податку, і все одно скиглить, що йому тяжко. Але стільки ж платить і пенсіонер, який продає на ринку яблучка зі столика.
Зараз "менти" демонструють вилов, мовляв затримали з готівкою, статистика підтверджує. Брехня це все. Так, показові рейди проводять: візьмуть когось випадково, складуть акт. От і статистика. А насправді кожен заплатив по 510 гривень штрафу, відберуть валюту з операції, і далі пішли на вулицю працювати. Це ніяк не вирішує питання неофіційного обміну валют. Це все просто фарс.
Валюти багато
Валюти є багато, її чимало, всюди. І в банках також. Під час кризи 2008-2009 років я мав валютний кредит. Банк продовжував його, збільшував курс, але розмовляли і якось домовлялися. Зараз відбувається те саме. Тому, щоб погасити валютний кредит, непотрібно бігати за доларами.
Люди, які щодня стоять в черзі з 4:00 біля банку, скуповують долари за офіційним курсом на дозволені 3000 гривень здебільшого лише для того, щоб потім продати їх за реальним курсом. Відтак за день людина може заробити дві-три сотні гривень.
Люди заробляють, що тут поганого? Адже держава сама створила такі умови. Починаючи з 2005 року у країні штучна валютна ситуація. Сьогодні державна машина працює для грабежу населення. Такий високий курс - штучно створена ситуація для того, щоб побільше вкрасти. Що робить центральний банк? Виділив три мільярда гривень рефінансування комерційним банкам. І що з цього вийшло? Ці кошти точно не пішли в економіку країни. І коню зрозуміло, що ці мільярди перекинули у валюту і давно пішли з країни.
Реальний курс долара на сьогодні повинен становити в межах 10 гривень. А все, що зверху – це грабіж і спекуляція, причому офіційно на державному рівні.