Владимир Застава, Институт Горшенина: Тема нашей сегодняшней дискуссии – бюджет Украины на следующий год. Чего нам следует ожидать? Следует ли нам ожидать усиления акций протеста, которые могут быть вызваны урезанием льгот, которые заложены в этот бюджет? Или же наоборот, бюджет, который будет принимать в ближайшие дни Верховная Рада, будет нацелен на развитие экономики? Об этом мы сегодня поговорим.
Первым я хотел бы передать слово Игорю Уманскому. Я бы попросил Вас сделать крупноблочный анализ планируемого бюджета, а также – чего нам от него ожидать.
Ігор Уманський, екс-перший заступник міністра фінансів України: Щодо проекту державного бюджету на наступний рік. На жаль, у нас є можливість аналізувати лише той проект, який було подано на перше читання урядом. На моє глибоке переконання, це той текст, який не буде ніколи прийнятий. Чому? Теза перша – і підтвердження цьому є і від представників уряду, що макроекономічна модель, яка була закладена при розробці цього документу, на сьогоднішній день точно має бути переглянута. Озвучувалася позиція нібито узгодженого на сьогодні з Міжнародним валютним фондом реального зростання ВВП на наступний рік на рівні 3,5%. Нагадаю, в тому тексті, який зараз є у Верховній Раді, цей рівень складає 5% реального зростання ВВП.
Усі чули, що на друге читання уряд не подає текст закону про державний бюджет з огляду на те, що планувалося найближчим часом і навіть були заяви, що з листопада ми перейдемо на нові ціни на газ , і відповідно мають бути переглянуті показники і проекту державного бюджету на наступний рік. Але і вчорашні, і сьогоднішні заяви, в тому числі з боку Олексія Міллера, щодо неможливості, принаймні на сьогоднішній день (це так виглядає), погодити нові газові угоди до нового року – ми розуміємо, що цей привід – інакше я не можу охарактеризувати – також не є і не буде підставою для перегляду нових показників державного бюджету з точки зору покращення його видаткової частини.
Третя теза, чому, на моє глибоке переконання, цей текст не був би прийнятий як основа. На моїй пам’яті, якщо ви уважно подивитеся на безпосередньо текст закону про державний бюджет, ви побачите, що там дуже правильний і дуже вихолощений текст, найкоротший за всю історію України. Приблизно 12 сторінок всього тексту закону про державний бюджет. Настільки правильний і настільки красивий текст, що не віриться, що він в принципі може бути прийнятий. Особливо якщо згадати повноваження, якими через закон про державний бюджет на 2011 рік уряд наділив себе в цьому році, - і щодо самостійного визначення рівня соціальних виплат, і щодо можливості коригування видаткової частини, і щодо можливості збільшення запозичень і, як наслідок, збільшення державного боргу тощо. Повторюся: без погодження таких рішень з Верховною Радою цей красивий і ідеалістичний текст виглядає, принаймні, сумнівним, бо ті ж самі люди його розробляли, і ті ж самі люди його подавали. Не дуже віриться, що за цей рік вони стали настільки прогресивними і більш адекватними в розумінні тих повноважень, які дійсно Бюджетний кодекс надає уряду.
Між тим, навіть з урахуванням цих тез, зараз перед урядом дуже складна задача щодо підготовки тексту безпосередньо вже на розгляд на друге читання. Якщо уряд буде робити реалістичний текст бюджету, я би пропонував уряду доробити його на базі наступного макроекономічного сценарію. Реальне зростання ВВП на рівні 0%, максимум 1%, це з урахуванням відповідної інфляції. Як наслідок – дохідну частину державного бюджету я би лишив на рівні, який є в поточному році.
Безпосередньо на наступний рік, на жаль, ми бачимо, що протягом цього року було перенесено цілу низку проблем, в тому числі щодо обслуговування і погашення державного боргу. І до тих 60 млрд., які планувалися проектом бюджету на погашення, і 30 – на обслуговування, на моє глибоке переконання, необхідно добавити ще приблизно 20 млрд., з урахуванням того, що деякі платежі, які мали бути здійснені цього року, перенесені на наступний рік.
Безумовно, уряд в умовах передвиборчого року навряд чи наважиться на таку ситуацію. І по ціні на газ – в тому числі була вже інформація в пресі, що прем’єр-міністр дав команду розраховувати з огляду на ціну $400 за тис. куб. м. Відповідним чином я б ще рекомендував Національному банку переглянути прогноз щодо валютного курсу. Навіть з тим оптимістичним сценарієм, який був запропонований і який зараз знаходиться на сайті Верховної Ради, ми бачимо близько 9 млрд. дефіцит торгівельного балансу. Очікується, як на мене – оптимістично, залучення приблизно 6 млрд. інвестицій.
На жаль, з урахуванням обсягів погашення державного боргу як урядом, Національним банком, так і комерційним сектором, і з урахуванням ситуації на боргових ринках, і світових, і європейських, прогнозувати, що вдасться і уряду, і недержавному сектору зробити ролловер по всім своїм зобов’язанням, які мають бути погашені наступного року, на жаль, підстав немає. Тому цих 3 млрд., які лишаються дефіцитом платіжного балансу, на жаль, на мою думку, можливості компенсувати не буде. І щонайменше з таким дефіцитом зведеного платіжного балансу, мені здається, Національний банк мав би виходити при розрахунку своєї моделі і поведінки на фінансовому і кредитно-готівковому ринку.
В цій ситуації уряду прийдеться іти на значні скорочення видатків. Окрім соціальних статей і того контексту, який прозвучав з самого початку у запитанні, на моє глибоке переконання, є резерви і є напрями, з яких можна починати. Перш за все, необхідно починати зі скорочення видатків на утримання апарату державної влади і бюджетних установ. Наприклад, проектом бюджету на наступний рік пропонується майже на 19% збільшити видатки на утримання силових органів. Приблизно на 42% збільшуються видатки на утримання Міністерства оборони і майже вдвічі на утримання судової системи. Безумовно, і судова система, і Міністерство оборони потребують досить серйозних реформ. Між тим, напевно, з не настільки потужного збільшення їх фінансування ці реформи повинні починатися.
Тому, якщо дуже коротко і акцентовано по бюджетній політиці на наступний рік, то я би підвів на цьому риску. Єдине додав би, що, на жаль, уряду доводиться проводити бюджетне планування в умовах погіршення як зовнішньої кон’юнктури, так і досить складної ситуації на фінансових ринках. Грудень місяць буде дуже важким як для державного бюджету, так і для фінансової системи в цілому. Національний банк, ви знаєте, поки йшло зростання, на кінець літа зміг накопичити золотовалютні запаси на рівні 38,2 млрд. За останнім звітом на 7 грудня, цей рівень складає 32,16 млрд. грн. Тобто майже на 6 млрд. ми зменшили рівень золотовалютних запасів. Це говорить про наявність досить серйозних викликів, з якими поки що є ресурси і є можливість справлятися. Між тим, робити це вже протягом 4-х місяців, як на мене, достатньо ризиковано. Я, безумовно, в цій ситуації наполегливо рекомендував би Національному банку терміново переглянути свою позицію і політику і на фінансовому ринку, і на ринку валютному.
Владимир Застава: У меня к вам несколько уточняющих вопросов. Вы сказали, что реалистичный прогноз в том, что доходная часть бюджета в следующем году будет меньше, чем предполагается проектом бюджета. Популистская политика всех последних правительств привела к тому, что льготников в Украине стало уже чуть ли не больше половины всех граждан страны. По данным Министерства финансов, людей, имеющих те или иные категории льгот, 26,5 млн. Это больше половины населения Украины. Что в этих условиях делать? Как уменьшать количество льготников? Потому что если люди рассчитывают на какую-то помощь, то они просто так от нее отказываться не будут. Как вы считаете, пойдет ли правительство Азарова или следующего премьер-министра от Партии регионов на то, чтобы реально резко сократить количество льготников и количество льгот?
Ігор Уманський: Непросте питання. З одного боку, 26 млн. – це перелік пільг. Насправді, багато людей, які користуються пільгами, вони декілька раз пораховані, бо вони користуються низкою пільг. Загальний перелік цих людей складає приблизно 1,5 мільйони – саме якщо говорити про людей. 26 мільйонів – це кількість пільг, які отримуються в Україні.
Наступний рік – знову рік виборів. В Україні їх, на жаль, забагато, і кожних два роки ми маємо вибори, і через рік усвідомлюємо, що час для реформ втрачено. Час для рішень, які могли б змінити систему, на жаль, також втрачено, якщо говорити про те, що ці рішення мають приймати політики, які мають намір отримати підтримку людей на виборах. Тільки протягом цього року було внесено змін до державного бюджету із збільшенням видатків на 17,5 млрд. грн. Приблизно 18 млрд. – це той ресурс, який цього року, по моїм оцінкам, уряду буде крайньо не вистачати, щоб нормально закінчити рік.
На моє глибоке переконання, і це необхідно буде колись зробити, необхідно переглянути весь соціальний пакет, який є у нас на сьогоднішній день. Дійсно, якщо виконувати в повному обсязі ті закони, які прийняті по пільгам, по доплатам тощо, необхідно 3,5 бюджети тільки на забезпечення таких виплат. Це неможливо.
Найчесніша відповідь на це запитання – це, як на мене, монетизація пільг. Пільги не надавати у вигляді права людей доступу до тих чи інших преференцій, а сформулювати їх у вигляді реального ресурсу, який може бути спрямований безпосередньо людям. І це мають бути адресні пільги, які ідуть не на весь загал населення, а лише тим, хто дійсно потребує цих пільг.
За рахунок цього ми, з одного боку, уникнули б ситуації, коли у нас отримують пільги – в тому числі через ціну на газ, через ціну на електроенергію тощо – люди досить заможні. З іншого боку, ми б не обманювали людей, а дали їм реальні гроші щомісяця, які вони б змогли на вже свій власний розсуд спрямувати на лікування, на проїзд у транспорті, на харчування тощо.
Владимир Застава: У меня к Вам еще один вопрос. 2013-й год, как ожидается, будет пиковым годом для Украины по выплатам внешних долгов. Учитывая, что все последние годы мы внешний долг только накапливали, и бюджет всегда был крайне дефицитным, откуда Украина возьмет средства, для того чтобы осуществить эти выплаты? Очевидно, что их нет. Как же тогда разрешится данная ситуация?
Ігор Уманський: Насправді, відповідь дуже проста. При складанні державного бюджету в період економічного зростання задля того, щоб зменшувати державний борг, необхідно планувати не дефіцит, а профіцит державного бюджету. За рахунок, відповідно, профіциту проводити, в тому числі, і дострокове погашення боргових зобов’язань, особливо тих, які є найбільш дорогими в пакеті. 2010-й і 2011-й роки були роками зростання економіки, зростання бюджетних поступлень, і, безумовно, їх необхідно було використати, в тому числі задля зменшення державного боргу і найголовніше навантаження на державний бюджет в частині обслуговування цього боргу.
У нас дуже часто користуються цифрою відношення державного боргу до ВВП, забуваючи, що насправді є більш важливий показник – це вартість обслуговування цього боргу. Скажімо, вартість обслуговування боргу в Україні і вартість обслуговування боргу в Німеччині значно відрізняється. Тому на 2012-й і 2013-й роки можливості для скорочення державного боргу я особисто не бачу.
Владимир Застава: Передаю слово Алексею Лещенко.
Алексей Лещенко, вице-президент Gorshenin Group: Если говорить о содержании этого документа, который передали в Верховную Раду 14 сентября, то, скорее всего, это не будет ни бюджетом развития, ни социальным бюджетом. Постараюсь объяснить, почему. Это не будет бюджет развития, потому что, во-первых, это будет год выборов, и в бюджет уже заложены многие, так скажем, популистские статьи. Во-вторых, в Украине через бюджет распределяется порядка 29% ВВП. По сравнению со Скандинавскими странами, и даже в сравнении с Советским Союзом, это намного меньше. При Союзе эта цифра составляла порядка 35-37%. То есть такой бюджет не может быть социальным.
Также это не будет бюджетом развития, потому что многие структурные реформы переносятся на следующий год, например, дефицит Пенсионного фонда, дефицит «Нафтогаза». Мы так и не знаем, будет ли повышена цена на газ для населения, или и дальше «Нафтогаз Украины» будет фактически субсидировать предприятия теплокоммунэнерго. По разным оценкам, если и дальше будет продолжаться субсидирование, то дыра в бюджете «Нафтогаза» будет около $2 млрд. То, каким образом правительство будет это покрывать, тоже будет оказывать давление на бюджет.
Суммируя, скажу, что не будет никакого прорыва, это не будет ни социальный бюджет, ни бюджет развития, если давать какую-то оценку и прогноз на бюджет 2012 года.
Владимир Застава: Алексей, вы затронули такую тему, что непонятно, будет ли повышена цена на газ для населения. Мы же понимаем, что население получает некую газовую смесь – смесь очень дорогого российского газа и достаточно недорогого, украинской добычи. Хотя даже законом Украины закреплено, что газ, добытый на территории Украины, может быть использован только для нужд населения. Сегодня же украинский газ также поставляется промышленным предприятиям Украины, а нехватку газа для нужд населения покрывают за счет дорогого российского. Получается, что вся страна субсидирует крупные предприятия, которые в основном находятся в частных руках известно кого.
Алексей Лещенко: Здесь нужно сделать некоторые уточнения. Действительно, согласно законодательству Украины, весь газ, добываемый в Украине – это порядка 21 млрд. куб. м, которые планируется добыть в следующем году – должен быть использован для внутренних нужд, для населения. Но население Украины получает газ в двух состояниях: первое – как газ в баллонах или распределяемый через систему «Газ Украины», второе – как тепло, которое приходит в наши дома, и этот газ – это газ, потребляемый предприятиями теплокоммунэнерго. Так вот как раз для теплокоммунэнерго идет импортированный газ, который Украина (фактически – «Нафтогаз») покупает по цене, намного выше той, по которой «Нафтогаз» продает этот газ теплокоммунэнерго. Из-за этого получается этот разрыв: «Нафтогаз» фактически субсидирует предприятия теплокоммунэнерго, которые отапливают наше жилье. Из-за этого получается разрыв и дефицит в бюджете «Нафтогаза», который ложится фактически на плечи бюджета.
Владимир Застава: Лилия Григорович, ваша оценка бюджета на следующий год. Как вы можете прокомментировать следующую информацию. Мы все знаем, что в Украине реализован целый ряд реформ, или, по крайней мере, так об этом заявляется. В частности, очень нашумевшая пенсионная реформа. По оценкам самого Пенсионного фонда, по итогу на конец года дефицит фонда составит около $4 млрд. И в ближайшие годы дефицит ПФ также будет достаточно высоким, потому что якобы Пенсионному фонду не хватает тех денег, которые будут уходить льготникам, чернобыльцам и т.д. Это означает, что и в дальнейшей перспективе мы не сможем сделать его бездефицитным. Таким образом, это означает, что суть пенсионной реформы потеряна. Зачем тогда нужно было ее проводить, если мы все равно не можем сделать бездефицитным Пенсионный фонд?
Лілія Григорович, народний депутат України (НУ-НС): Я хочу зупинитися на тому, що є основоположним. Ми ведемо мову про бюджет на 2012 рік, не маючи макропоказників. Звісно, я мушу сказати декілька слів про ціну на газ. Україна не тільки купує газ ззовні дорожче, ніж Німеччина. Україна, на відміну від Німеччини, має власний газ. Тому питання ціни на газ є питанням будь-якої соціальної виплати на наступний рік. Чи можемо ми сьогодні говорити про те, що відомі базові цифри? Ні. Тому, звичайно, я буду говорити про тренди.
Говорячи про реформи, я б не брала на себе сміливість говорити, що вони проведені. Це не так. Розпочата тільки реформа системи охорони здоров’я, і 2012 рік покаже, наскільки вона може бути ефективною. Стосовно пенсійної реформи, не можу не погодитись з вами в тому, що підвищення пенсійного віку для жінок, а також для держслужбовців-чоловіків до 62 років не дає жодного ефекту. Не можна проводити реформи за рахунок 45,5 млн. громадян, не реформуючи головного – взаємостосунків з офшорним Кіпром, не вводячи податки на розкіш. Ми є свідками того, як Обама звернувся до дуже заможних людей у США піти назустріч у питанні поділитися з найменш соціально забезпеченими.
У той же час у нас в Україні всі спроби реформ йдуть винятково за рахунок населення. Ми сьогодні з вами сидимо в закладі, який називається Київський інститут проблем управління імені Горшеніна. І перш ніж характеризувати ту чи іншу складову бюджету, якщо ми ще не маємо базових цифр, я б хотіла зупинитися на проблемі управління. Якщо є проблеми з управлінням, то дуже складно говорити про соціальний бюджет чи про бюджет розвитку.
Минуло майже два роки, і, виявляється, полеміка, дискусії, які вели попередній президент з прем’єром, сьогодні видаються прекрасними. Один одному вони не давали зайти за якусь межу. Дрібний і середній бізнес розвивався нормально, незважаючи на кризу 2008 року. У всякому разі тих тривожних тенденцій по безробіттю, по соціальних виплатах, як це не парадоксально, не було.
Влада – це унікальна хімічна сполука. Коли її мало – вона діє, як допінг. Коли її забагато – вона діє, як отрута. Саме цю токсичність ми сьогодні помічаємо в проблемах управління. Маленький приклад. Мені задали питання про пенсійну реформу. Я скажу про одну дивну тенденцію – ніхто нікому не заважає, абсолютна парламентська більшість, прем’єр не свариться з Президентом. Все добре. Але вакцини на 2011 рік не закуплені. Бо не проведений тендер досі. І питання не в міністрі з питань охорони здоров’я. Питання у традиціях закупівлі, які абсолютно не змінені, а це вже вище, ніж міністерство.
І якщо ми будемо обговорювати питання, а як буде у 2012 році, то я затрудняюсь відповісти, тому що проблема навіть не у фінансах. Проблема в управлінні. Якщо ви запитаєте, що буде в медичній і соціальній сфері у 2012 році, то якщо ми подивимося по цифрах, які не підтверджені макропоказниками, то ми побачимо, що там є декілька мільйонів. Але якщо помножити на інфляцію і якщо поділити на проблеми управління, то можна погодитись з колегами в тому, що тут є дуже багато запитань. Виявляється, якщо нема доброї волі і демократичних механізмів управління, то ця єдність і стабільність влади може діяти в протилежному напрямку, - не на користь, а всупереч забезпеченню соціального і медичного права громадян.
Владимир Застава: Хочу передать слово Людмиле Супрун. Ваша оценка бюджета на 2012 год. И, по-вашему, чего нам ожидать: развития или стагнации?
Людмила Супрун, екс-голова Держагентства з інвестицій та інновацій, голова Народно-демократичної партії: Я постараюся дуже стисло сказати. Цей бюджет непрозорий, він носить передвиборчий характер, величезна кількість грошей згорнута в одну програму, рішення по яких буде приймати виключно уряд без повідомлення громадськості через прийняття постанов Кабміну. Саме ці кошти, які в непрозорий спосіб зараз закріплені в бюджеті, будуть основним інструментом боротьби влад за владу на парламентських виборах. Саме тому до нуля доведені місцеві бюджети. Це автомати по виплаті заробітної плати. Причому розрахунки заробітної плати зроблені так, що останні два місяці 2012 року місцеві бюджети не будуть мати жодної копійки для виплати такої зарплати. Крім того, у них не вистачить грошей на погашення комунальних послуг, тому що зростає не лише вартість електроенергії, газу, а й зростають витрати на комунальні послуги.
Ми можемо чітко простежити всі негативи цього бюджету, коли ми подивимося, кому і скільки грошей залишають. Крім того, що від місцевих бюджетів нічого не залишилося, крім голого скелета, окремі бюджети в абсолютно нелегітимний спосіб отримують величезні гроші вже зараз. У бюджеті введена спеціальна система додатків, в якому розподіляються гроші сьогодні по 1 мільйону 200 тисяч до окремих місцевих бюджетів. Якщо подивитися, що це за території, то стане зрозуміло, що це території там, де сьогодні планується балотування найбільш відомих постатей, що сьогодні представляють владу. Я особисто читаю цей бюджет, як відкриту книгу. Може, для когось це просто цифри, а для мене це відкрита книга. За кожним рядком у бюджеті я можу написати прізвище, ім’я по-батькові, кому безпосередньо ці гроші призначаються з державного гаманця. Причому дуже часто це відбувається без прийнятих урядових програм, законів і так далі.
Бюджет має приховані доходи, які будуть розподілятися так само, як у 2011 році за наступним принципом. Знайдуть програму, куди витратити гроші – внесуть зміни до закону про бюджет і плюс 2, 3, 10 мільярдів під килимом, які будуть розподілятися на підтримку окремого бізнесу чи напряму в кишені окремих компаній.
Є ще одна характеристика бюджету – це вдаваність скорочення видатків. Проведена адміністративна реформа. Порівняйте цифри 2010, 2011 року і 2012 року і подивіться, куди і наскільки менше спрямовується грошей у систему управління, ніж у 2010 році. Притому, що скоротилися величезні кількості людей. Чому ж не скорочено видатки на утримання державного апарату? Навпаки, вони збільшені.
Окремі статті заслуговують уваги. Коли ми говоримо в цілому, то здається, що важко зрозуміти конкретність предмету. Я вам наведу такий приклад. На підтримку дитячого спорту в системі сільського господарства видатки збільшені з 11 мільйонів до 11 мільйонів 400 тисяч. Що таке 11 мільйонів на всю Україну? Це, практично, ніщо.
Сьогодні говорять про громадські організації, які виступають проти цього бюджету і проти такого несправедливого розподілу. Чому? Тому що всі громадські організації практично більше не будуть отримувати ні пільг, ні підтримки, ні прямого фінансування своїх гуманітарних громадських програм. Крім того, що їм підвищили плату на рівні банків за оренду приміщень, і люди змушені були звільняти ці приміщення і переміщуватися на вулиці, на квартири.
Що ж зростає в бюджеті? Свого часу ми пропонували робити деталізацію бюджету, щоб він був прозорим. Зараз же всі програми згорнуті в одну купу, і тепер це 5-10 мільярдів йде без розподілу. До речі, це стосується і науки. Всі програми в науці згорнуті, і виділена просто одна цифра. А далі яким чином уряд буде на це впливати, ми вже знаємо. Це прийняття окремих постанов, які будуть проходити в абсолютно непрозорому режимі. Але це гроші платників податків, які здають ці гроші до загального бюджету, щоб потім вирішувати свої соціальні проблеми.
Ще одна важлива річ. Останнім часом активізувалися розмови про так званих пільговиків. Остання урядова інформація – що 26,5 мільйонів таких людей. Питання – що з ними робити? Уряд знаходить відповідь – підняти пенсійний вік. Частина людей таким чином відпадає. Або, наприклад, просто позбавити виплат. Давайте подивимося, що це за пільговики, і які є методи, щоб не допустити зубожіння людей. Сьогодні право на пільги мають громадяни, у яких маленькі доходи. Тому по бюджету вони мають право на пільги – отримати ті гроші, яких їм не вистачає для їх прожиткового рівня. Давайте ліквідуємо ці пільги, але лише в тому випадку, якщо збільшимо доходи цих людей. Хто ще має право на пільги? Ті, у кого квартирна плата більше, ніж 25%. Так давайте зменшимо квартплату і вартість витрат, які несе людина по утриманню приміщення.
Ще одна категорія пільговиків. Дуже багато пільг мають державні службовці, і вони теж тут пораховані. А що це за пільги? Це право на отримання кредиту без відсотків. Такі пільги мають судді, прокуратура, правоохоронні органи, всі, хто працює у системі виконавчої влади і так далі. Вони теж пораховані як пільговики. Причому одночасно з ними мають право на пільги і діти-сироти. То як ліквідувати їм пільги?
Можна, безперечно, зробити багато кроків по ліквідації пільг, але давайте розбиратися, чому вони виникли. Може, це свідчить про надзвичайне зубожіння населення, а не про кількість пільг, які записані в бюджеті?
Бажання уряду в ручному режимі вирішувати, кому давати гроші, а кому – не давати, суперечить Конституції, в якій записано, що всі податки і пільги встановлюються виключно законом. На закони можна впливати через публічну процедуру обговорення, через те, що це є гарантія за Конституцією, а не поблажка чи дарунок від уряду. Тому треба, щоб все це розподілялося у відповідності до закону, до Конституції. Ключова пропозиція мала би полягати в тому, що потрібно розробити соціальний кодекс. Свого часу у Раді була зроблена спроба розробити такий кодекс, але він не був прийнятий.
Впевнена, що впорядкувати цю складову потрібно саме соціальним кодексом. Щоб ніхто не мав права зіштовхувати між собою лобами спочатку чорнобильців, афганців, багатодітні сім’ї, і говорять, що ми заберемо в одних, тому що вимушені віддавати іншим. Це є цинізм. Щоб ці питання врегулювати, потрібно підготувати соціальний кодекс і з ним виходити до громадян.
Що стосується бюджету, то він не є соціальним, не дає рівності регіонам. Цей бюджет є бюджет ліквідації місцевого самоврядування. І це є передвиборчий бюджет, яким хочуть маніпулювати в інтересах тих, хто маючи право розподілу грошей, буде дарувати мільйони або копійки виборцям, скуповуючи їх голоси за рахунок із загального державного бюджету.
Лілія Григорович: Людмила Павлівна надзвичайно чітко охарактеризувала соціальну складову.
Я була на зустрічі на Сумщині. Там був представник районного Пенсійного фонду. Ця жіночка каже: ви знаєте, які у нас тенденції? Всі працюючі мріють стати інвалідами, бо у переважної більшості людей надзвичайно маленькі зарплати або вони безробітні. Всі пенсіонери мріють стати дітьми війни, бо у них дуже маленькі пенсії. Якщо вся працююча частина країни мріє стати інвалідами, то, значить, дійсно проблема у перерозподілі соціальних благ. Тому погоджуюсь, що соціальний кодекс – це було б правильно.
Владимир Застава: Мы много говорили о том, что надо сокращать расходы бюджета. Давайте несколько слов скажем о том, как повысить доходы. Есть ли какой-то рецепт, который в краткосрочной перспективе может реально увеличить доходы украинских граждан?
Ігор Уманський: Тут можна дати дві відповіді. Перша – в діючому підході до бізнесу, коли податкове навантаження на бізнес при зростанні ВВП близько 5%, збільшилось на 60%. Тому розраховувати на можливість подальшого тиску на бізнес і людей – платників прибуткового податку, на моє глибоке переконання, вже не можна.
Інше питання, що на сьогодні обсяг та обіги тіньової економіки не те що не зменшились, вони збільшились. Безумовно, це є тим потенційним ресурсом, який може дати додаткове надходження до держбюджету. Але за цієї ситуації, адміністрування податкових зобов’язань, суть яких полягає в тому, що, як би ти не намагався чисто і по-білому працювати, ти за визначенням будеш порушником, цей ресурс використаний бути не може. Бо зараз у нас податкова служба замість системи, яка має допомагати бізнесу, перетворилася в каральний орган, і ті способи адміністрування податків є основною умовою тінізації економіки.
Лілія Григорович: Я не можу не погодитись з паном Уманським, коли йдеться про малий і середній бізнес. Дійсно, кожного кварталу скорочується кількість зареєстрованих підприємців. Але Україна має парадоксальну ситуацію. У той час, коли зменшується кількість малих і середній підприємців, у нас збільшується кількість крупних бізнесменів і росте кількість їхніх доходів.
І коли парламентська більшість двічі відкинула закон про податок на розкіш, мною був поданий законопроект про соціальну відповідальність великого бізнесу. Законопроект написаний по аналогіях з Францією, де великі доходи в 10 млн. євро оподатковуються. Якщо ми в Україні не вирішимо це питання в еволюційний спосіб, то може бути інший спосіб. Тому що суспільство, яке мріє бути інвалідами, втрачає головну річ у довірі до влади – віру у справедливість.
Саме в цьому законопроекті запропоновано, щоб саме люди в цьому поколінні, які за деклараціями мають 20 млн. грн. доходу, повинні платити податки. Нехай спочатку це будуть невеликі кошти, але вони будуть акумулюватися на той дефіцит Пенсійного фонду, про який ми говорили, або на потреби дітей. Я буду наполягати на розгляді цього законопроекту разом із законопроектом про оподаткування розкоші, який запропонував уряд.
Найголовніша ідея кожного суспільства – зрозуміти, що кожен дає, скільки може. Вдова – 2 копійки, олігарх – 2% своїх доходів.