Национальный центр Александра Довженко заявил о том, что с конца мая не сможет выплачивать налоги и обязательства по договорам.
С начала 2020 года им не поступили средства из государственного бюджета и зарплаты сотрудникам в размере 2/3 от оклада институция платила самостоятельно. В заявлении отмечается, что 70% доходов Центра Довженко – от аренды для проведения культурных событий, и из-за введения карантина эти доходы также прекратились.
Причиной не получения госфинансирования в Центре называют саботаж со стороны главы Госкино Марины Кудерчук и подачу ею в Минфин заниженных показателей финансирования Центра.
"Нам жаль, что история институции заканчивается таким грустным образом, – говорится в заявлении. – Мы надеемся, что наша деятельность вдохновила многих людей культуры в Украине на качественные перемены и новые проекты".
Национальный центр Довженко – государственное предприятие, где находится украинский киноархив и музей кино, проводятся исследования украинского кинонаследия, выставки, лекции и обсуждения, издаются книги об украинском кино. С ноября 2014 года его возглавляет Иван Козленко.
Текст заявления (укр.):
Національний центр Олександра Довженка повідомляє про настання стану неплатоспроможності.
Від початку 2020 року Центр не отримав плановане державне фінансування за бюджетною програмою 1806030 "Державна підтримка кінематографії", що пов'язано з незатвердженням Міністерством фінансів поданого Міністерством культури та інформаційної політики (МКіП) проекту паспорту програми.
Однією з причин незатвердження паспорту є саботаж керівництвом Державного агентства України з питань кіно своїх обов'язків у частині організації бюджетного процесу та подання в Мінфін занижених показників фінансування Центру всупереч затвердженому МКіП річному плану підприємства та Порядку використання коштів, затвердженого Постановою КМУ від 18 квітня 2018 р. № 339.
Оскільки бюджетними коштами покривається 70% заробітного фонду Центру, станом на травень невиплаченою лишається заробітна плата працівників за січень та лютий 2020. Зважаючи на відсутність фінансування, адміністрацією Центру було прийнято рішення переведення всього особового складу в простій в березні-травні зі збереженням 2/3 окладу.
Весь дохід від господарської діяльності Центру за березень-квітень було спрямовано на виплати заборгованості по зарплаті за відповідні місяці. Водночас Центр власним коштом здійснював сплату необхідних податків та зборів, оплату комунальних послуг та охорони, забезпечуючи збереженість фільмофонду, архівного та музейного фондів Центру.
Однак через введення на території України карантину основний дохід Центру, який на 70% складається з доходу від оренди нерухомості та проведення заходів, в березні-квітні було повністю втрачено.
Обігові кошти підприємства вичерпано.
З кінця травня Центр нездатен більше сплачувати обов'язкові податки та існуючі зобов'язання за договорами. Поновлення бюджетного фінансування в зв'язку з незатвердженням паспорту бюджетної програми найближчим часом не прогнозується.
Адміністрація Центру зробила все, що в її силах, щоб стримати катастрофічну ситуацію, що склалася через відсутність бюджетного фінансування та тотальну втрату доходів через дію карантинних обмежень, впродовж 5 місяців забезпечуючи функціонування інституції. На жаль, ресурси Центру повністю вичерпано.
Звернення до Міністерства культури та інформаційної політики та Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики з проханням поновити гарантоване законом бюджетне фінансування інституції (і всієї кіногалузі) результатів не дали.
Як член Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) Центр змушений повідомити правління федерації про загрозу цілісності унікального фільмофонду, охорону та дотримання кліматичних умов зберігання котрого далі забезпечувати змоги немає.
Претензії кредиторів, підтверджені через суд, задовольнятимуться в порядку арешту майна Центру.
Діяльність Центру впродовж останніх 5 років, коли було здійснено структурне реформування інституції, визнана експертами успішним кейсом в сфері державного управління. Одна із небагатьох прибуткових державних культурних інституцій, Центр навіть кризовий перший квартал 2020 року завершив з прибутком. Однак, нам, на жаль, не вдалося забезпечити інституційної сталості Центру, а запасу міцності та власних резервів вистачило лише на 5 місяців.
Нам шкода, що історія інституції завершується в такий сумний спосіб. Ми сподіваємось, що наша діяльність надихнула багатьох людей культури в Україні на якісні зміни та нові проекти.