На початку 2018 ви їздили до США на фестиваль Prototype. Як ви туди потрапили? Як пройшли американські гастролі?
Р.Г: У 2016 році наша команда поїхала на перші гастролі до Любліна, де виступила в межах фестивалю сучасної музики Кody. Там ми й познайомилися з Бет Моррісон, менеджеркою і арт-директоркою композитора Девіда Ланга. Вона була на нашому виступі і запросила нас в Нью-Йорк на фестиваль Prototype у 2018 році. Організатори купили нам квитки, забезпечили проживання і харчування. Prototype – це, мабуть, єдиний, неповторний в своєму роді, фестиваль сучасної опери, де цього року вперше був представлений український контент. Організатори казали, що презентація Nova Opera була однією з найкращих, тож вважаємо, що ми гідно представили українську оперу в США.
Як вас приймала публіка? Чи бачилися з представниками української діаспори?
Р.Г: Люди розкупили всі диски. Після опери до нас підходили і американці, і українці, які мешкають в США, розпитували, коли наступні перфоманси в Європі, щоб приїхати. Тож у Nova Opera вже є кілька фанатів в Америці. Ми також паралельно зробили презентацію Nova Opera для українців в Інституті Шевченка.
І.Р Під час фестивалю у нас було п’ять вистав і дві меси, одну з яких ми зіграли в українській церкві в Стемфорді на базі Стемфордської духовної семінарії.
Р.Г.: На основі нашої музики з різних опер ми зробили мікс і фактично утворили нову оперу з нових опер, яку назвали Літургія. У Брукліні ми зіграли також в одній з найдавніших церков, де є орган. Для них теж довелося переробляти формат, інтегрувати органні партії. В підсумку вийшов майже двогодинний літургічний перфоманс. Ця подія стала для Nova Opera дуже важливою свого роду мистецькою резиденцією і завершальним етапом туру.
А у звичному режимі скільки часу займає процес написання і підготовки опери до моменту, як її покажуть публіці? Які етапи доводиться пройти, перш ніж представити готовий продукт?
Р.Г: У нас є оперна трилогія з Владом Троїцьким: “Йов”, “Вавилон”, “Ковчег”. Окремо є проекти з трьома письменниками: “НепрОсті” з Тарасом Прохаськом, “Войцек” з Юрієм Іздриком і “Гамлет” з Юрієм Андруховичем і Ростиславом Держипільським. Оперна трилогія з Троїцьким - це один формат. На прикладі “Йова” ми вивели певну систему у створенні опер. За три тижні ми списали величезну партитуру, яка була основою і вже в наступному році зробили її оновлення. Так відбувається майже з кожною оперою, в результаті після прем'єри ми вносимо якісь доповнення або корективи. Прем'єра - це завжди підняття величезної штанги, тому що за короткий час ми повинні не тільки написати оперу, але й її відрепетирувати, провести, донести це слухачів. Зазвичай це займає десь місяць-два. Кожна опера унікальна тим, що мікшується з певним видом мистецтва (опера-реквієм, сонопера, треп-опера, жах-опера). Всі виконання Nova Opera мають певний апгрейд, тому що це адаптація до простору, і у публіки завжди виникають якісь нові відчуття.
І.Р: Наприклад, після трьох показів сонопери “НепрОсті” у нас є книга снів, де люди записують те, що бачили уві сні під час прослуховування нашої опери. Ми завжди возимо її з собою.
Який із снів вам запам’ятався найбільше?
Р.Г: Комусь снився католицький монастир. Одному хлопцеві наснилося, що його звільнили з роботи, і він пішов обурений додому. Але найкраще було з Тарасом Прохаськом на ГогольФесті, коли саме він читав, були люди, які сиділи під колонкою і медитували.
Ваші останні роботи - “Воццек” у колаборації з Юрком Іздриком і “Гамлет” з Юрієм Андруховичем і Ростиславом Держипільським - повна протилежність “НепрОстих”. Як з’явилися ідеї цих опер та як вам працювалося разом з представниками сучасної української літератури?
Р.Г: Жах-опера “Гамлет” – це замовлення від франківського драмтеатру. Ідея жах-опери з’явилася під час фестивалю Porto Franko. Режисер Ростислав Держипільський показав підвал Івано-Франківського драмтеатру, що й надихнуло нас на створення хорор-музики і хорор-постановки. Справжнім досягненням для нас стала участь з “Гамлетом” в шекспірівському фестивалі в Гданську. Там ми зіграли два рази, на один з показів всі квитки було продано. Nova Opera отримала масу хороших відгуків, зокрема про музику. Треп-опера з Юрієм Іздриком є дуже знаковою для нас роботою. Ми робили це в київському клубі Атлас, що для Nova Opera дещо нетипово. Оскільки це нічний заклад, територія дискотеки, але також і треп-музики в цілому. А Іздрик саме цим зараз і захоплюється.
І.Р: “Воццек” став свого роду театральним дійством. У цій опері Іздрик грає самого Воццека, а наприкінці здійснює дуже театральне самогубство, де розрізає собі майку і витягає звідти бутафорські кишки.
Р.Г: Юрій Іздрик, мабуть, один з найяскравіших персонажів і з ним дуже легко творити цей літературний драйв. До слова, разом ми створили дуже багато елементів, які будуть включені у відкриття цьогорічного Porto Franko. Ми задіяли Іздрика як репера.
Ви працюєте разом з 2014 року, як з того часу змінювалися склад команди і комунікація всередині формації?
Р.Г: Nova Opera - це сталий колектив, в який ми періодично залучаємо тих чи інших виконавців, які його доповнюють. Зазвичай це колаборація. Над створенням музики завжди працюємо я та Ілля. Крім того є ті люди, які працюють з нами майже від початку: Жанна Марчинська, Андрій Надольський, Мар’яна Головко, Андрій Кошман, Руслан Кіш, Євген Рахманін, Анна Марич. Вони також долучаються до вдосконалення серцевини матеріалу і його доведення до фінального етапу.
І.Р: За кулісами у нас є Маша Волкова. Вона – віджей і світловик, також працює з Дах Дотерс, якийсь час була технічним директором ГогольФесту. Ми ще співпрацюємо з художником з Івано-Франківська, Ярославом Зеньом, який створює для нас відеоконтент. Він наш дизайнер, для “Воццека” малював анімацію. Наталка Перчишина - художник по світлу. Наша команда не дуже велика. У Нью-Йорк, наприклад, їздило 15 людей.
Р.Г: Ми часто дискутуємо, іноді навіть сваримося, але наш колектив - це вже велика сім'я. Тиждень спільного життя в церковному готелі у Брукліні взагалі став для нас періодом тімбілдінгу: ми разом готували, робили борщ-паті, репетирували тощо. Зараз це вже не експериментальний проект, яким він був спочатку. Тепер Nova Opera – зріла формація з певними напрацюваннями в Україні та за її межами і своїм бекграундом. Ми представляли оперу в Китаї, США, Македонії, Відні, Польщі, Данії. Розширення географії і представлення сучасної української опери за кордоном - це для нас дуже важлива місія.
А які ще завдання ви ставите перед собою як музиканти і як формація Nova Opera загалом?
Р.Г: Ми працюємо над тим, щоб якось осучаснити і свою свідомість, також, щоб зробити оперу справжньою. Оскільки вся оперна музика нагадує дуже древню музейну культуру. Тож для формації Nova Opera важливо якраз розширити цей жанру через призму тих експериментів, які ми робимо в цій країні.
І.Р: Ми грали на абсолютно різних майданчиках: оперних театрах, церквах, нічних клубах, open-air фестивалях, театрах тощо. Одне із завдань формації Nova Opera – розширити і наші можливості, включно з локаціями, в яких ми виступаємо. Великим досягненням для нас є те, що “Йов” нарешті 6 квітня прозвучить в Національній опері у Києві.
Як зараз справи з фінансуванням проекту? Чи заробляє проект Nova Opera?
Р.Г: Фактично Nova Opera і є прикладом культурного самоврядування. На базі нашої формації ми показуємо, як може ефективно працювати самостійний менеджмент, адже по суті ми самі продаємо свій продукт.
І.Р: За два роки існування в нас не було державного фінансування. Єдине, що поки можна вважати державним - на початку нашої діяльності в 2015-2016 роках ми репетирували в Союзі композиторів України завдяки нашій викладачці Анні Гаврилець, тож це і є свого роду бонусом від державної структури. Якщо б Nova Opera довелося платити ще й за репетиційну базу, то ми б тоді були не в нулі, а в мінусі.
Тобто ви продовжуєте працювати на ентузіазмі?
І.Р: Саме так. Заробити якісь умовні гонорари можемо лише за кордоном, а в Україні з цим дуже важко. Команда немає сталої заробітної плати, всі працюють на інших роботах. Nova Opera – хобі, яке є для нас ковтком справжнього мистецтва.
Можливо, є охочі вас підтримати, меценати, які готові вкладати кошти в проект?
І.Р: Попереду у нас досить затратний перфоменс в Національний опері України. Цього разу у Nova Opera вперше з'явився меценат, який виділяє частину коштів, щоб покрити деякі наші витрати. До цього ми були змушені винаймати зал, думати про техніку, потім покривати все з коштів, виручених за квитки. В Україні це зробити нелегко.
Р.Г: Зараз нам допомагає благодійний фонд “Україна інкогніта” та Агенція регіонального розвитку Івано-Франківської області, яку очолює Віктор Вінтоняк. Для нас це приклад зрілої основи децентралізації: людина з Івано-Франківська виділяє великі кошти, щоб “Йов” прозвучав в Києві.
Раніше ви зазначали, що руйнуєте стереотип, що опера не для всіх. Як ви бачите свою аудиторію? Хто глядач формації Nova Opera?
Р.Г: Це люди, які взагалі не орієнтуються в опері, їм це чудово заходить. Більшість з них й не знали, що опера може бути такою цікавою. Саме такі 50% відгуків, які ми отримуємо. Це люди, які не слухають опери Верді, не відвідують оперний театр, часом це прості хіпстери.
Поділіться секретами: над чим ви працюєте по поверненню з США? Коли чекати нових опер і перфомансів?
І.Р: Зараз ми працюємо над двома оперними лібретто: “Країна Мумі-тролів” Туве Янссон і “Порнографія” Вітольда Гомбровича. Перше має бути оперою-казкою або оперою-мультфільмом з використанням анімації. Зробити оперу з цієї геніальної книжки – наша мрія. Крім того, на фестивалі у США був директор фінського оперного театру, режисер з Хельсинкі, якого дуже зацікавила Nova Opera. Він теж хоче зробити оперу по “Країні Мумі-тролів”, тож, можливо, ми співпрацюватимемо. Поки це в планах.
В цьому році ще поїдете з Nova Opera за кордон?
Р.Г: Так, окремо є концертні плани. Найближчим часом – “Йов” 6 квітня в Національній опері України. На початку літа – фестиваль Porto Franko у Івано-Франківську.
І.Р: У Нью-Йорку нас запросили на Роттердамські оперні дні. Це один з найбільших в Європі оперних фестивалів, де ми зіграємо дві вистави: “Йов” і “НепрОсті”. Дуже радіємо, що сонопера буде вперше представлена за кордоном. Ми поїдемо туди в 20-х числах травня. І ще повеземо “Йов” в Маріуполь на початку травня.
Р.Г: Це теж дуже важлива точка у нашій географії. Бо поки що на Сході України ми були тільки в Харкові. Коли створювався “Йов”, всі якимось чином увібрали цю війну, відповідно, це й відобразилося на “Йові”. Тож дуже добре, що ми поїдемо в Маріуполь саме з цією оперою. На вересень 2018 року нас запросили на відкриття виставки в межах Нью-Йоркського тижня моди. Бразильська дизайнерка випадково зайшла на фестиваль Prototype, почула нас і сказала, що хоче це бачити у себе. Ми пояснювали їй, що це релігійна тематика, біблійний сюжет, але вона наполягла, що США – це країна креативних рішень і там це сподобається.