ГлавнаяБлогиБлог Ольги Бельковой

Від кого залежить доля інноваційних технологічних підприємців в Україні?

Майже всі країни прагнуть виграти гонку для приваблення інноваційного технологічного малого та середнього бізнесу. За виключенням Китаю майже ніхто сьогодні не намагається побудувати багато заводів-монстрів. Багато держав починають певні спеціальні програми для стартапів. І причинами тому є не тільки криза ресурсів на великі проекти, а й розуміння великої перспективи саме малого та середнього бізнесу.

Любов держави до малого та середнього підприємництва має бути виключно прагматичною. Такі компанії живуть здебільшого самі по собі, нічого не вимагають від держави, платять податки, викручуються як можуть, наймають від 50 до 80 відсотків всього населення. А ще, саме вони є головною запорукою для оновлення економіки та впровадження інновацій. Наукою та історією останніх десятиріч доведено, що технологічні інновації генеруються саме у невеликих колективах підприємців, а не у великих корпораціях. Починається все з розмови двох-трьох майбутніх підприємців про якусь нову ідею, а через кілька років початкова ідея може закінчитися історією Facebook. Ринкова оцінка Facebook навіть після всіх коливань все одно є вражаючою. Ну звісно ж, ми хотіли би, щоб наступна велика ідея була народжена у нашій країні. Поява нових стартапів з подібними ідеями дуже залежить від так званої еко-системи технологічного підприємництва.

Важливо зрозуміти, що поява дійсно великої ідеї можлива лише там, де є сотні інших невеликих. Це ніби закон великих чисел. Чим більше з’являється нових команд, тим більше вірогідність, що бодай одна вистрелить по-справжньому. По-перше, якщо вже є багато підприємців, накопичується великий досвід, а по-друге, при наявності великої кількості ідей змінюється увага потенційних інвесторів. Еко-система тримається перш за все на самих підприємцях, які по мірі свого успіху поступово також будуть ставати менторами і ангельскими інвесторами. Роль підприємців в екосистемі є ключовою.

Велика кількість стартапів, в свою чергу, залежить від великої кількості людей, які могли би реалізовувати нові ідеї. Такі люди, як правило навчалися программуванню, технологіям, маркетингу, дизайну, бізнесу і іншим сучасним спеціальностям. В університетах не навчають бути підприємцями, але дають ключові базові знання. Бувають окремі випадки, коли люди без освіти спромоглися побудувати великі технологічні компанії, але ці історії все ж більше виключення. Біл Гейтс, Стів Джобс та Марк Цукерберг хоч і не закінчили, але навчалися в найкращих університетах Америки. Навчальні заклади забезпечують передумови і засади розвитку сучасного бізнесу. Університети, викладацький склад, лабораторії, дослідницькі організації займають унікальне вспоміжне місце в екосистемі.

Історія розвитку стартапів у США, Ізраїлі, Великобританії, Чілі, Сінгапурі свідчать про те, що переважна більшість ідей гине на самому початку. А відтак, було помічено, що для екосистеми є важливим наявність різних організацій та заходів, які підтримують підприємців у найважчі часи зародження ідеї та її тестування. Інкубатори, акселератори, семінари, обговорення, щонедільні тижні допомогають підприємцям у ранній період становлення. Розвиток інноваційних ідей без них можливий, але значно важчий.

Багато хто думає, що ідеї і можливість їх реалізувати, впершу чергу залежать від наявності капіталу, або так званих венчурних інвесторів. Насправді ж, це гроші залежать від наявності гарних ідей у тому чи іншому регіоні. Якщо є цікава технологічна ідея, но навіть інвестори із інших секторів економіки або з інших регіонів можуть проявити до неї інтерес. Гроші ідуть туди, де ідеї, а не навпаки. Але безумовно, здорова підприємницька екосистема обовязково повина включати в себе інвесторів, які готові на ризик та допомогу тим, хто намагається реалізувати нову ідею. Держава зацікавлена у тому, щоб інвестиції були залучені і реалізовані саме на її території.

Держава, політики і бюрократична машина, на мій погляд, в екосистемі мають бути не більше ніж зацікавлена аудиторія шоу під назвою технологічні стартапи і інновації. Там, де головним акторам вдається досягти успіху, ця аудиторія має вдячно аплодувати. А там, де очевидні певні системні ускладнення для підприємців, варто вивчити ситуацію і просто прибрати перепони на шляху останніх. У жодному разі політики не мають вважати себе тими, хто задає тон підприємцям льготами. Мені не відомі випадки дуже ефективного активного впливу держави, які би призвели до появи багатьох стартапів. А от проста дерегуляція, тобто зменшення контролю держави, завжди призводить до появи більшої кількості тих, хто ризикне створити свій бізнес. Інвестиції держави у інфраструктурні проекти, такі як пошта, зв’язок і наявність безкоштовного публічного інтернету, також сприятимуть економічному росту всіх громадян та бізнесів.

Деякі держави сьогодні розробляють систему заходів, які спрощують залучення саме людей у стартапи. Наприклад, у США працюють над Стартап Актом, який дозволить залучати засновників та співробітників із інших держав.  Державна політика у галузі інновацій та підприємництва в Україні має бути спрямованою на вивчення проблематики інших учасників еко-системи з метою усунення цих проблем. Така політика має бути також збалансованою, бо, наприклад, всі закони, які підтримують великі технологічні компанії, частково зменшують шанс появи більшої кількості малих. Програміст, який сьогодні працює на аутсорс дуже рідко зважується на ризик створення власного технологічного бізнесу. І якщо вже держава звернула увагу на великі компанії і надала їм певні льготи, то було б бажано врівноважити ризики і малих компаній.

До речі, наявність великих технологічних компаній є іншою дуже бажаною ланкою екосистеми. І якщо вони не є очевидними учасниками появи багатьох стартапів, то переважна їх більшість або «співчувають» і надають допомогу у вигляді досвіду, приміщень, або інвестують на більш пізніх стадіях у ті технології, які досягли значного ринкового успіху.

Добра екосистема для будь-якого бізнесу складається із кількох основних та допоміжних ланок. У випадку технологічного бізнесу, який залежить, перш за все, від ідей, самі підприємці і є основною ланкою, від якої залежить 80% успіху. Інвестори всіх рівнів, університети, дослідницьки центри, великі корпорації, політики, чиновники є лише допоміжними. Але 20% впливу часто бувають деструктивними, або такими які не надихають підприємців, а створюють їм ще більше проблем.  Тоді, коли в Україні у допоміжну ланку потраплять спеціалісти, які націлені саме на підтримку, а не контроль підприємців, і можна буде вважати екосистему технологічного підприємництва ефективною.  

Ольга Белькова Ольга Белькова , Народный депутат Украины
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram